Сигнал для Байдена і Трампа. Що приховує візит Кулеби до Китаю

Якщо не брати до уваги телефонної розмови українського та китайського лідерів у квітні 2023 року, а також візитів спецпредставника КНР Лі Хуея до Києва, то за весь час повномасштабної війни Китай, водночас як автор однієї з публічно відомих "мирних ініціатив", не йшов на близький контакт із керівництвом України. Саме тому новина про триденний візит — із 23 до 25 липня — Дмитра Кулеби до КНР певною мірою стала дипломатичною несподіванкою. Проте сам факт поїздки очільника українського МЗС виявився настільки ж несподіваним, наскільки й логічним, з огляду на розвиток подій довкола російсько-української війни.

Зокрема, останнім часом і представники України, і міжнародні гравці активно заговорили про можливі сценарії мирного врегулювання, а Володимир Зеленський нещодавно навіть припустив закінчення гарячої фази війни до кінця 2024 року.

Помітна активізація розмов про припинення війни збіглася у часі із провальними дебатами президента США Джо Байдена проти республіканця Дональда Трампа. Вони відбулися 27 червня. А 13 липня на пана Трампа було скоєно замах, який також сприйняли як додатковий чинник його імовірної перемоги на виборах 5 листопада. Увесь цей час Дональд Трамп не втомлювався повторювати, що, повернувшись до Білого дому, швидко покладе край бойовим діям на сході Європи. У результаті дійшло до того, що Володимир Зеленський ініціював з експрезидентом США телефонну розмову, якою, судячи з офіційних коментарів, обидва співрозмовники залишилися задоволеними, так чи інакше припустивши врегулювання конфлікту.

Примітно, що Дмитра Кулебу запросили до Китаю саме тоді, коли Володимир Зеленський висловив бажання організувати другий Саміт миру до кінця 2024 року та навіть визнав можливість присутності на ньому представників РФ. Власне, саме відсутність російської делегації на червневій конференції у Швейцарії стала формальною причиною відмови Китаю взяти участь у заході.

Як росЗМІ видавали бажане за дійсне

Переговори Дмитра Кулеби та його китайського колеги Ван І відбулися 24 липня у місті Гуанчжоу і тривали понад три години.

Ключовою темою перемовин, згідно із заявою вітчизняного МЗС, був пошук шляхів припинення російської агресії та ймовірна роль Китаю у досягненні "сталого і справедливого миру" в Україні. Втім, одразу після переговорів російське державне інформагентство РИА Новости повідомило, що Кулеба у розмові з Ван Ї заявив про готовність Києва "вести перемовини з російською стороною".

У МЗС України цю інформацію фактично спростували, констатувавши: "Дмитро Кулеба довів послідовну позицію України, яка полягає в готовності вести переговорний процес із російською стороною на певному етапі, коли Росія буде готова вести переговори доброчесно, але наголосив, що наразі такої готовності з російського боку не спостерігається".

Своєю чергою Ван Ї під час перемовин заявив, що Китай завжди виступав за політичне вирішення "кризи в Україні", зазначає МЗС Китаю, і потрібно повернутися за стіл перемовин.

Тим часом експерти, з якими поспілкувався Фокус, дещо по-різному трактують ціль китайського вояжу пана Кулеби та його підсумки.

Китай заробляє на війні, тож не хоче її завершення

Зокрема, політолог-міжнародник Станіслав Желіховський у розмові з Фокусом зауважує: "Очевидно, що КНР проявляє готовність до врегулювання російсько-української війни і нам надзвичайно важливо, щоб Китай мав якийсь вплив на Росію. Тут слід зазначити, що наступний Саміт миру відбудеться ще в поточному році, тому я не виключаю, що на ньому Китай, який пропустив перший саміт у Швейцарії, буде присутній — поряд, до речі, з делегацією Російської Федерації".

Присутність Китаю на черговому Саміті миру, на переконання експерта, може стати своєрідним маяком для інших країн Глобального Півдня з тим, щоб вони приєдналися до безпосереднього обговорення української формули миру.

"Звісно, у ролі миротворця Пекін поки що буде більше прихильним до Москви, проте з часом позиція може змінитися, залежно від ситуації на полі бою, а також виборчої погоди у Сполучених Штатах. Поки що ж Китай займає вичікувальну позицію і, на жаль, допомагає РФ чим тільки можливо на цьому етапі. Але в будь-якому разі той факт, що Кулеба поїхав до КНР, водночас — на запрошення китайської сторони, є дуже позитивним сигналом", — констатує Станіслав Желіховський.

Важливо Кінець війни без перемоги України: до якого миру підштовхує учасників Китай

Своєю чергою президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар у розмові з Фокусом робить такий акцент: "Я вважаю, що у підсумку та й на перспективу візит Дмитра Кулеби до Китаю може не мати сенсу. І це, до речі, буде найкращим результатом, оскільки ніякого мирного плану у Китаю не має — натомість є план врегулювання "української кризи". Ну, з такими підходами про що можна домовлятися? Тим більш, що гучніше Китай говорить про необхідність мирного врегулювання "кризи", то більше він хоче, щоб війна продовжувалася, бо він на ній заробляє. Заробляє, передусім, на країні-агресорі, вибиваючи для себе різноманітні знижки на нафту, газ та мінеральні ресурси і постачаючи до РФ те, що їй потрібно, за завищеними цінами".

На думку експерта, Дмитра Кулебу запросили до Китаю лише тому, що КНР хоче підтримувати реноме миротворця, насправді ж діючи "абсолютно у руслі російських інтересів".

"Значною мірою цей візит є вимушеним, оскільки наші західні друзі в особі США зараз перебувають у повному хаосі, з огляду на турбулентність виборчого характеру. Проте американці неодноразово натякали нам, мовляв, розмовляйте з Китаєм, бо це єдина країна, яка може вплинути на Росію. Це, звісно, так, але тоді власне Сполучені Штати припиняють бути глобальним лідером, віддаючи першість Китаю, який навряд чи змінить свою позицію щодо "української кризи". До речі, Китай як не говорив, так і не говорить, що Крим – це Україна, окуповані території мають бути повернені, а хоч не російські, а, скажімо, іноземні війська мають бути виведені з української території", — резюмує Михайло Гончар, наголошуючи, що Київ має вимагати від КНР чітких і однозначних формулювань.

На переконання аналітика, ключове завдання, яке стояло перед Дмитром Кулебою у його китайському вояжі полягало в тому, "щоб витягнути Пекін на другий Саміт миру". А ось у тому, наскільки доцільною є така тактика, експерт сумнівається: "Як відомо, з двох зол завжди обирають менше, тому я вважаю, що нам вже краще було б мати справу з Індією, яка так чи інакше є представником глобального демократичного табору, а не з Китаєм, котрий належить до тоталітарних і авторитарних режимів".

Пекін побачив вікно можливостей через ситуацію у США

Наголосивши, що Китай бойкотував перший Саміт миру у Швейцарії, директор Інституту зовнішньополітичних досліджень Григорій Перепелиця у розмові з Фокусом зауважив: "За підсумками Саміту миру можна констатувати, що Глобальний Південь залишився на боці Китаю, адже лише декілька країн підтримали підсумкове комюніке. Тому перед Україною постало питання залучення до цього процесу КНР, адже без Китаю не можна задіяти переважну більшість країн Африки та Азії. Власне, завдання Кулеби під час його візиту до Китаю полягало в тому, щоб знайти точки дотику, які б дозволили долучити Пекін до мирного процесу".

Експерт прогнозує, що Китай пристане до певного обговорення пропозицій української сторони, але у формі дискусії.

Важливо "Вдало" з'їздив: чому Південна Корея вирішила постачати Києву зброю після візиту Путіна до КНДР

"Для Китаю Росія є її союзником у протистоянні з Заходом і в цій ситуації те, що стосуватиметься українських умов досягнення миру, Китай не підтримає. У крайньому разі КНР займе нейтральну позицію, та ані вивід російських військ, ані інші принципові опції Китай не підтримає. Поряд із тим, претендуючи на глобальну роль і опинившись за бортом першого Саміту миру, Китай проявляє дипломатичну активність, щоби зайвий раз продемонструвати свою вагу", — констатує Григорій Перепелиця.

Водночас директор Центра близькосхідних досліджень Ігор Семиволос у розмові з Фокусом робить такий акцент: "Після першого Саміту миру ми побачили, що частина країн, наприклад, Саудівська Аравія, ставить умовою своєї активної взаємодії присутність Китаю. Тому очевидно, що з тим, щоб подальші наші дії були результативними, Китай нам потрібен. А переговори Кулеби з його китайським колегою, на мій погляд, є класичною ситуацією win-win, коли кожна сторона, не відходячи він генеральної лінії, не програла".

Те, що саме китайська сторона стала ініціатором зустрічі з українським міністром закордонних справ, на переконання експерта, свідчить про те, що КНР побачила вікно можливостей у зв’язку зі складною ситуацією у Сполучених Штатах, зокрема невпевненістю і невизначеністю з результатами виборів.

Китайці, проявляючи наразі активність у питанні російсько-української війни, на думку експерта, намагаються перебити іншим учасникам, зокрема й можливому президенту США Дональду Трампу, можливість зіграти ключову роль у процесі мирного врегулювання.

Однак у будь-якому разі, те, що між Києвом та Пекіном врешті-решт запущено прямий діалог, вважає Ігор Семиволос, "це дуже круто", оскільки, серед всього іншого, візит Кулеби є сигналом Байдену і Трампу з тим, щоб вони, однаково не бажаючи допустити геополітичного посилення КНР, значно активізувалися натомість на українському напрямку.