Кульмінація наступу армії Путіна близька? Ворог збирає сили для нового кидка. Інтерв'ю з Селезньовим

Російська окупаційна армія зосередила на окупованих територіях півдня України 90-тисячне угруповання військ. Очевидно, що ворог готує масштабну атаку. Говорити про конкретні напрямки та цілі цієї атаки наразі зарано, але вже зараз зрозуміло, що 90-тисячне військо – це, на жаль, велика сила. Також очевидно, що, попри оцінки, ресурс ворожої армії не вихолощується, а навпаки, зростає.

Головком ЗСУ Олександр Сирський вже попередив про те, що українські захисники гідно дадуть відповідь на атаки російських окупантів. Але в ситуації, що склалася, вкрай важливо діяти на випередження і знищувати ресурси, сили та засоби ворога ще на етапі приготувань до атаки. Зняття заборон західних партнерів України на завдання ударів по військових об'єктах в РФ на глибину до 300 кілометрів було б дуже доречним.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив військовий експерт Владислав Селезньов.

– Екскомандир полку "Азов" Максим Жорін озвучив досить насторожуючі прогнози. Перший його прогноз полягав у тому, що, за його оцінками, можливий наступ ворожої армії на місто Харків, а сьогодні він написав про те, що можливим є також наступ на південному напрямку, оскільки в окупантів цілком вистачить для цього ресурсів. Чи вважаєте ви, що сьогодні ворог справді може змінювати акценти, переносити свою основну силу зі сходу на північ та південь нашої країни? Якщо так, чим це може загрожувати нам і які можливості у нього для цього є?

– Якщо ми піднімемо архіви наших інтерв'ю, ми знайдемо інформацію про те, що Владислав Селезньов в інтерв'ю OBOZ.UA казав про те, що противник продовжує концентрацію своїх сил та засобів на півдні Запорізької області. Як приклад, Селезньов навів інформацію про те, що в морському порту Маріуполя розвантажуються танкери, що перевозять нафтопродукти, розвантажуються кораблі, які привозять вантажі військового призначення. З якою метою? Противник концентрує на півдні Запорізької області свої сили та засоби для проведення масштабних атакуючих дій.

Буквально два дні тому Дмитро Лиховій, речник ОУВ "Таврія", заявив, що противник зосередив на півдні Запорізької області 90-тисячне угруповання військ. Очевидно, що всі ці російські солдати зібралися на Азовському узбережжі не для того, щоб провести оксамитовий сезон. Ні. Вони готуються до масштабної атаки. І в принципі заява Жоріна і підтверджує заяву Лиховія, а до того заяву Селезньова щодо підготовки російської армії до масштабних наступальних дій.

Те, що противник має достатню кількість ресурсів, це очевидно. З'явилася поки що неверифікована інформація про те, що нібито генерал Теплинський, який командував угрупуванням російських військ "Дніпро", загинув унаслідок однієї з ракетних атак українських Сил оборони. Поки наша розвідка про це не повідомила, тримаємо паузу. Але в будь-якому разі, хто б не командував угрупуванням "Дніпро", досить серйозна концентрація зусиль, сил та засобів – одних лише військовослужбовців 90 тисяч – це багато. Багато задля реалізації певних планів.

Які це можуть бути плани, чи то спроба противника вирівняти плацдарм у районі Роботиного, чи то спроба противника просуватися у бік Балок, або ж спроба противника діяти на північ від Урожайного у напрямку на Велику Новосілку – у будь-якому випадку противник має достатню кількість ресурсів не тільки матеріально-технічних, а й людських для реалізації цих місій.

Також очевидно, що у такий спосіб противник зможе розтягнути українські стратегічні ресурсні резерви. І замість того, щоб мати можливість спрямувати додаткові засоби, наприклад, на критично важливий для нас Покровський напрямок, ми будемо змушені рефлексувати на спроби наступу ворожих сил та засобів на півдні Запорізької області.

Генерал Сирський у своєму нещодавньому інтерв'ю заявив про те, що у разі атаки росіян на територію півдня Запорізької області ми відповідним чином протидіятимемо. Було б добре, якби ми змогли цей план реалізувати в рамках превентивної діяльності, тобто спрацювати на випередження, знищивши всі російські приготування у цій частині. Але ми повинні розуміти, що і довжина фронту там досить велика, і супротивник має досить серйозну систему протиповітряної оборони для того, щоб максимально ускладнити реалізацію цих планів.

А в контексті того, що противник не лише завозить вантажі військового призначення до порту Маріуполь, а й фактично закінчив спорудження окремих елементів залізничного сполучення на півдні Донецької області, то, швидше за все, це також дії супротивника, спрямовані на створення максимально ефективних умов забезпечення логістикою російських військ, які діятимуть на території півдня Донецької та Запорізької областей.

– Чи припускаєте ви, що стратегічна наступальна операція ворога, яка розпочалася ще минулого року, поступово наближається до своєї кульмінації? Якщо так, якою може бути ця кульмінація, яку амбітну мету, ціль-максимум сьогодні ставить перед собою ворог, виходячи з його дій?

– З одного боку, ми всі бачили та чули заяву генерала Півненка, командувача Національної гвардії України, що у росіян залишалося ресурсів на місяць-півтора ведення активних бойових дій. А з іншого боку, ми бачимо заяву головкома Сирського, який попереджає, що до кінця року російське угруповання військ налічуватиме 690 тисяч порівняно із нинішніми 530 тисячами, тобто плюс ще понад 150 тисяч російських військовослужбовців.

За умови того, що росіяни щомісяця втрачають близько 30 тисяч своїх військовослужбовців, то темпи постачання тих самих російських військовослужбовців мають бути на рівні 50 і більше тисяч на місяць, щоб компенсувати втрати і відповідно збільшувати ворожий військовий потенціал у живій силі.

Тому очевидно, що в цих умовах говорити про вихолощування російських наступальних можливостей, мабуть, все-таки буде не дуже коректно. І все-таки інформація у генерала Сирського щодо бойових можливостей російської армії у даному випадку більш верифікована, більш значуща.

Проте ми з вами вже одного разу помилялися, помилялися разом із генералом Будановим, який у лютому цього року заявляв, що ворожий наступальний потенціал буде вихолощений до початку березня. Цього не сталося. Липень закінчується, ворожий військовий наступальний потенціал не вихолощений, ворог продовжує вести активні наступальні дії на різних ділянках фронту. І всюди нашим Силам оборони дуже складно відбивати ці самі російські атаки.

Чому? Тому що противник знайшов можливості для своєчасного та повноцінного забезпечення своїх сил і засобів, компенсації втрат, які викликані наступальними діями та втратами російської армії. А це означає, що давати оцінки в контексті того, що росіяни втомилися, вони втратили свої ресурси, буде не зовсім коректно.

Адже очевидно, що будь-яке планування росіянами наступальних дій насамперед орієнтується на наявність ресурсів. І якщо росіяни продовжують свої наступальні дії, значить, ті самі ресурси у росіян є. А з урахуванням колаборації російського уряду з урядом Північної Кореї та Ісламської республіки Іран, і досить ефективної, ми вже можемо констатувати збільшення кількості артилерійських знарядь калібру 130 мм.

Так, це гармати, які виготовлялися Радянським Союзом у 1940-50-ті роки. Але до цих гармат росіяни отримали від Північної Кореї та Ісламської республіки Іран достатньо боєприпасів калібру 130 мм. Відповідно, це озброєння зараз активно використовується супротивником для реалізації тих чи інших завдань на полі бою.

Старі гармати, проте вони недостатньо ефективні. Будь-який снаряд завжди несе смерть та руйнування. Не слід недооцінювати їх ефективність, їх руйнівні здібності та можливості.

Тому очевидно, що, швидше за все, у перспективі не лише одного-півтора місяців ми бачитимемо досить активні наступальні дії, у тому числі і на півдні нашої країни, на території Запорізької області, а й у принципі вся літня та осіння кампанія проходитиме під ініціативою російської армії, а українські Сили оборони, перебуваючи у стратегічній обороні, продовжуватимуть реалізовувати ту найважливішу місію вихолощування ворожих сил та засобів.

Коли ці ресурси закінчаться? Цей чинник залежить від кількості ресурсів, які матимуть у своєму розпорядженні, зокрема українські артилеристи та українські ракетники. Очевидно, що знищення ворожих сил і засобів, у тому числі в рамках превентивної діяльності, залишається вкрай актуальним питанням.

Я думаю, не просто так на всіх міжнародних майданчиках наш президент Володимир Зеленський артикулює необхідність отримання дозволу від наших західних партнерів щодо нанесення ракетних ударів по території Російської Федерації на глибину до трьохсот кілометрів.

Минулої доби 151 КАБ – керована авіабомба, кожен з яких несе смерть і руйнування, була скинута на Україну. Це новий рекорд використання такого типу озброєння російською армією. Відповідно, нам необхідні варіанти протидії цій зброї, в тому числі й для завдання ударів по місцях базування літаків-носіїв цих КАБів, у тому числі по території Російської Федерації.

Поки що таких дозволів немає, відповідно, ми перебуваємо в позиції тих, хто рефлексує. Щойно ситуація з цим зміниться, я думаю, що ситуація на полі в бою значною мірою зміниться в наш бік. Поки що про це ми можемо тільки мріяти. Ну а противник сповна користується цією своєю перевагою і завдає постійно ударів по наших позиціях, по нашому прикордонню, використовуючи ті самі керовані авіабомби.