Мегавати будь-якою ціною. Чи зможе Україна наростити імпорт дефіцитної електроенергії?

У червні Україна імпортувала електроенергії більше, ніж за весь минулий рік. Періодично імпортна електроенергія становила одну шосту частину тієї, що була в «Укренерго». Якщо в березні імпорт становив 225 млн кВт∙год, то минулого місяця — майже 860 млн кВт∙год (майже в чотири рази більше).

Це відбувалося на тлі чуток про вивезення енергії за кордон. Інакше як ворожим вкидом твердження, що за нинішнього дефіциту електроенергії ми ще щось експортуємо, не назвеш. Запам'ятаємо всіх, хто транслює цю нісенітницю.

Нам би, навпаки, імпорт підвищити.

Україна могла б імпортувати більше, але пропускна здатність міждержавних ліній на ключовому словацькому напрямку використовувалася на 90% і більше. Нині її пропускна здатність близько 1,7 млн кВт (що відповідає нинішній потужності «обрізаної» Хмельницької АЕС). Ще близько 0,2−0,3 млн кВт періодично надходить як аварійна допомога, що є дорогим рішенням.

Узимку імпортний струм буде потрібнішим. Споживання зросте приблизно в 1,4 разу, й мати захищене від обстрілів джерело енергії буде необхідно. Україна вже кілька разів порушувала перед партнерами питання про розширення пропускної здатності ліній хоча б до 2,3–2,5 млн кВт, але процес іде повільно. Ситуацію ускладнює часткове обмеження транзиту нафти в Угорщину й Словаччину, звідки надходить 70% імпорту електроенергії. Що, з одного боку, явно додає перцю нашим із ними відносинам, з іншого — може бути аргументом у «нафтовій» суперечці з елементами шантажу.

Є запитання і по Польщі, яка обмежує поставки електроенергії в пікові години. Польський напрямок явно недовикористовується. Наразі поляки запропонували Євросоюзу збільшити поставки електроенергії в обмін на відстрочку запровадження квот по викидах із вугільних станцій. Хоча пропозиція досить лобістська, обсяги поставок і ефект від незастосування квот відрізняються в кілька разів.

«Укренерго» модернізує та будує нові міждержавні лінії, але це нешвидкий процес. Навесні прем'єр Денис Шмигаль говорив про три лінії (ЛЕП) у Польщу: Нововолинська — Хелм, Львівська — Кросно, Дрогобич — Кросно.

Модернізується лінія на Словаччину, є низка проєктів на Румунію, Молдову та південь України. Але все це не на цей рік і навіть не на наступний. На все потрібні значні кошти.

Варто зазначити, що частина електроенергії, яка йде з Молдови, проходить через невизнане Придністров'я. У Київській області частина струму йде через лінію по білоруській території (хоча це не імпорт). Прокладка нових ЛЕП потребує безлічі погоджень, відведення землі й нового будівництва.

Прогнози, що з'явилися, про введення 2024 року 1 ГВт розподіленої генерації свідчать про небезпечний відрив планувальників від реальності. Дефіцит електроенергії в грудні-січні (навіть без нових обстрілів) оцінюється при середній зимі на рівні, що перевищує липневий.

Розглядається проєкт використання суден-ТЕС потужністю приблизно 300 МВт в Одеській області. Пропонувалося розмістити кілька таких суден в Одесі або Южному. Однак виникають проблеми з підключенням до мереж, підведенням газу та безпекою. Розглядали варіант розміщення їх на якорі в районі Ізмаїла на Дунаї, але порт постійно обстрілюють. Румуни не хочуть розміщати їх на своєму березі.

Минулого разу переговори державного трейдера «Енергетичної компанії України» з цього питання завершилися безрезультатно. Поки вирішуються транскордонні питання, усередині країни вже почалися проблеми з розподілом електроенергії.

Електроенергія потрібна всім. Напередодні початку атак Міненерго озвучило низку цифр. За чотири місяці опалювального періоду 2023–2024 років обсяги споживання електроенергії промисловістю становили 9,4 млрд кВт∙год, або на 23% більше, ніж у листопаді—лютому 2022–2023 років (7,6 млрд кВт∙год). Імпорту в обох випадках практично не було.

До початку літа, після п'яти з восьми хвиль атак, енергетика мала 80% ушкодженої теплової та до 40% гідрогенерації. Концепція змінилася, і уряд прийняв постанову, що стимулює імпорт. Із 1 червня підприємства мали на 80% використовувати імпортну електроенергію, щоб уникнути відключень. Раніше цей норматив становив 30% із травня по вересень 2023-го й 50% із жовтня 2023-го по квітень 2024 року.

У червні 2023 року Україна імпортувала електроенергії на 6 млн дол., цього року за той же місяць — у 13 разів більше.

Металурги й цементники висловили невдоволення, вказуючи на зростання кінцевої ціни в півтора разу й більше, що робить їх неконкурентоспроможними. Вони пропонують повернутися до норми не більш як 50%.

Кабмін і «Укренерго» мовчать. Не можуть задовольнити цих вимог через брак ресурсів, а взимку української електроенергії не вистачатиме навіть на 20%, які вже тут 50.

Втім, у промисловців є цілком здорові ідеї:

• збільшити потужності міждержавного перетинання;
• відновити довгострокові аукціони;
• впровадити обґрунтований розподіл обов'язкових обсягів закупівель імпортної електроенергії між групами споживачів.

Залишилося, щоб їх хтось почав реалізовувати.

Трохи легше з можливостями в торгівлі. Наприклад, київський ТЦ «Гулівер» має чотири дизельні генератори потужністю 2,2 МВт. Для нього імпорт вигідніший, хоча на 25% дорожчий за українську електроенергію, але дешевший, ніж експлуатація дизель-генераторів.

Аналогічні розрахунки цього тижня наводили й інші ділки рітейлу… Хоча не всі готові йти на зовнішні ринки, пам'ятаючи й про те, що на всіх імпорту просто не вистачить.

До речі, близько 50% імпорту електроенергії йде через «Д.Трейдінг» Ріната Ахметова, але «зради» немає — ринок конкурентний, учасники не в дефіциті. Питання, радше, у споживачах і їхній оцінці ризиків.

На сьогодні підприємствам пропонують укладати довгострокові договори на імпорт, що трохи дешевше. Певний прогрес є. До 40% імпорту електроенергії — це відносно довгі контракти, для розуміння, на тижні, рідко коли на квартал. І їхня частка зростає, попри обґрунтовані побоювання, що при серйозних проблемах в Об'єднаній енергетичній системі України відключатимуть усіх.

Між іншим, промисловість запропонувала Кабміну розглянути питання грошової підтримки споживачів. Населення за чотири місяці минулої зими спожило 12,6 млрд кВт∙год (зростання на 1,3 млрд до зими 2022/2023). Грубо, промисловість споживала 2,2–2,5 млрд кВт∙год на місяць, а населення — близько 3 млрд. При цьому населення на імпорт явно не піде, хоча струм від генераторів у кілька разів дорожчий. Тож шляхетна пропозиція бізнесу не позбавлена сенсу. Споживач, він же платник податків, усім потрібен — і реальному сектору, і бюрократичному.

Звичний для нас енергоринок змінюється, як і решта світу. Багато що закладається зараз. Та ж розподілена генерація з усіма її приколами (а там не одні достоїнства) залишиться з нами назавжди. Залишиться й імпорт, щоправда, поки що незрозуміло, в яких обсягах. Точно залишаться транскордонні угоди.

Майбутня зима буде багато в чому для нас тренувальною. Пройти її, не набивши чимало гуль, не вийде. Не ми, так дорогі чиновники напевно постараються.