Найдавнішу єгипетську піраміду могли побудувати за допомогою спеціального ліфта

Існує кілька гіпотез про те, як насправді давні єгиптяни будували свої піраміди. Якщо про способи зведення монументальних споруд та інструменти, які використовували будівельники, більш-менш відомо, то про методи доставки блоків та їх встановлення думки різняться. Команда французьких архітекторів і єгиптологів вивчила ландшафт навколо найдавнішої з єгипетських пірамід, що збереглися, — Джосера — і розповіла, як єгиптяни могли доставляти і піднімати каміння для її будівництва.

Єгипетські піраміди – справжня загадка для вчених. Розгадати її намагаються архітектори, археологи та єгиптологи з усього світу протягом багатьох десятків років. Дослідників цікавить питання: як саме древні єгиптяни зводили свої монументальні споруди, як доставляли блоки для їхнього будівництва, піднімали?

Піраміди будували до винаходу найпростіших механічних пристроїв. Архітектори того часу ще не використовували залізні інструменти, отже, людям було досить непросто обточувати брили та надавати їм форму, не кажучи вже про доставку цих брил до місця будівництва.

Проте піраміди побудовані, їм понад чотири тисячі років, і вони й досі стоять, не втрачаючи своєї форми та строго орієнтовані на всі боки світу.   

Як же єгиптяни будували свої піраміди та доставляли величезні блоки? Згідно з однією з гіпотез, яку підтримують багато єгиптологів, технологія зведення виглядала наступним чином. Єгиптяни вирізали важкі блоки з м’якого вапняку, який видобували поблизу місця будівництва пірамід. Потім з каменоломень готові елементи перетягували землею за допомогою насипного пандуса (через річку каміння перевозили на кораблях), а потім підіймали на висоту завдяки спеціальним помостам, збитим з коротких балок. Блоки з’єднували між собою спеціальним розчином.

Деякі дослідники вважають, що у такий спосіб, мабуть, єгиптяни побудували піраміду Джосера в Саккарі близько 2680 року до нашої ери. Це найдавніша з пірамід, що збереглися, вона вважається важливою віхою в монументальній архітектурі. При її зведенні давньоєгипетський архітектор Імхотеп використав два нововведення: ступінчасту форму та новий матеріал – камінь. До цього притулок для покійних фараонів зводили із висушеної на сонці цегли.

Команда архітекторів та єгиптологів із Франції під керівництвом Ксав’є Ландро (Xavier Landreau) з приватного Політехнічного інституту в Парижі вирішила детальніше розібратися в технології будівництва піраміди Джосера. Результати свого дослідження вони представили у статті, опублікованій у журналі PLOS One.

Для цього вчені провели картографування місцевості навколо монументальної споруди, вивчили ландшафт, досліджували кам’яну споруду Гіср-ель-Мудір, яка знаходиться всього за кілька сотень метрів від ступінчастої піраміди, а також гігантську за шириною та глибиною вертикальну шахту всередині склепу фараона. Ця шахта єдина у своєму роді, вона більше не зустрічається в інших пірамідах, які почали зводити пізніше. 

З’ясувалося, що піраміда знаходиться поруч із двома пересохлими каналами, які, ймовірно, колись були активними водними артеріями, а Гіср-ель-Мудір має риси греблі, призначені для перегородження водотоку та підйому рівня води.

Автори наукової роботи припустили, що цими каналами дощова вода і вода з річки Ніл надходила до місця будівництва піраміди, після чого потрапляла у вертикальну шахту, затоплювала її і таким чином могла піднімати плавучий дерев’яний ліфт. На думку дослідників, за допомогою цього гідравлічного витягу єгиптяни доставляли каміння, призначене для зведення склепу фараона, на необхідну висоту. Одного разу можна було підняти від 50 до 100 тонн каміння. Коли ліфт слід було опустити, будівельники осушували шахту.

«Вода проходила через Гіср-ель-Мудір, де очищалася від піску, а потім стікала в глибоку западину — величезний канал завдовжки 410 метрів, що знаходився поряд із ступінчастою пірамідою. Цей канал міг бути «гігантською підземною цистерною» з кількома відділеннями, включаючи відділення, розташоване на одній лінії з шахтою піраміди», — пояснив Гійом Пітон ( Guillaume Piton ), співавтор дослідження з Університету Гренобль-Альпи.

Вчені проаналізували гідрологічні та геологічні особливості ділянки, де знаходиться піраміда, та з’ясували, що за 20-30 років будівельних робіт до її шахти могло потрапити від чотирьох до 54 мільйонів кубометрів води.

Ідея про те, що в давнину поряд зі ступінчастою пірамідою могло бути багато води, підтверджують автори інших досліджень. Наприклад, у 2024 році в журналі Communications Earth & Environment вийшла робота міжнародної команди археологів, яка розповіла, що 31 давньоєгипетська піраміда побудована вздовж стародавніх рукавів Нілу, вони висохли тисячі років тому.

Зазначимо, що хоча гіпотеза команди Ландро виглядає правдоподібною, з нею не погоджуються багато єгиптологів. Вони запитують: якщо описану французькими вченими технологію древні будівельники справді використовували під час зведення пірамід, тоді чому її сліди не знаходять інших аналогічних місць? Про неї нічого не розповідають настінні розписи всередині пірамід, на яких стародавні єгиптяни часто любили зображати процес будівництва.

Крім того, автори нової наукової роботи згаяли і той факт, що спочатку піраміду Джосера будували в традиційній формі мастаби, потім її добудовували вгору, а трохи пізніше збільшили ще й площу — будова розрослася в ширину. Тобто на початковому етапі будівництва Імхотеп як мінімум тричі змінював форму піраміди, чого досягти гідравлічної конструкції було б неможливо. Тому дослідники схиляються до думки, що ступеневу піраміду зводили саме за допомогою насипних пандусів та помостів.