Пам'яті поліцейського Володимира Розвадовського

Майор поліції Володимир Розвадовський (позивний «Розвод») загинув 10 червня 2022 року у селі Мезенівка Сумської області під час бойового чергування. Йому було 36 років.

Володимир народився 5 червня 1986 року у селі Хімчин Косівського району, що на Прикарпатті. Вже у школі любив дисципліну і порядок, був старанним учнем та мав неабияку жагу до справедливості.

«Він був таким учнем, що не мав злості. Це дуже велика рідкість. Завжди реагував на всі поради і зауваження. Ми зі старших класів уже знали, що він буде поліцейським. Це була його мрія і ціль у житті», - зазначила його класна керівниця Ольга Матійчук.

У 2006 році Володимир вступив до Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ, після закінчення якого розпочав службу у Івано-Франківському міському відділі міліції - оперуповноваженим сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю.

«До його роботи треба було звикнути. Вона тривала цілими днями, а деколи і до ранку, якщо були затримання. Поспав годину - і знову на службу, оформляти папери. Але він свою роботу любив. За роки (спільного життя) я навчилася, що і як говорити телефоном, що можна питати, а що – ні», - каже дружина Наталя. 

Колеги згадують, що чоловік був відданим своїй службі, жив нею і був взірцевим працівником та душею колективу.

«Він був кращий у службі. Це була його стихія - боротьба зі злочинністю», - вважає колега Вікторія Козачук.

За словами товариша по службі Віталія Парасюка, Володимир був прямою людиною. «Що він думав, так і говорив», - заявив Парасюк.

У 2014 році Розвадовський брав участь у АТО. Володимир відправився на схід України у складі зведеного загону поліції одним із перших. Там він потрапив із побратимами у полон, з якого їх визволила Нацгвардія. Та полон його не зламав – це тільки зміцнило чоловіка і він усе одно планував повернутися на війну.

«Ще до повномасштабного вторгнення він усе казав мені, що хоче знову йти в АТО. Його туди тягнуло. І коли почалася війна, він таки пішов туди», - сказала дружина поліцейського.

Правоохоронець одним із перших зголосився вирушити на фронт після початку повномасштабної війни з РФ. Через знайомих влаштувався у полк Нацполіції «Сафарі».

«Він дуже чекав, що з Києва на нього має прийти наказ. Мені здається, що він так чекав лише на народження дитини під пологовим. Того дня телефону з рук не випускав. Я ще не бачила людини, яка б отримала наказ і так тішилася, що його туди направляють. Можливо, тому, що багато його друзів з КОРДу були там. Це була страшна радість для нього», - згадує Наталя. 

«Хто нас буде захищати, як не ми. Це наша країна, наша земля і ми її будемо боронити до останнього подиху», - говорив Володимир близьким та товаришам по службі.

На роботі всі його називали «Розвод». Це і стало позивним на війні.

Чоловік загинув 10 червня 2022 року внаслідок російського обстрілу. Дружині про це того ж дня повідомили його колеги.

Побратими зазначили, що тоді, коли почався цей обстріл, усі впали на землю, але потім Володимир підвівся - імовірно, щоб перебігти у безпечніше місце. Тоді йому під каску і залетів смертоносний уламок. Чоловік після отримання поранення втратив свідомість, але жив ще пів години. Помер дорогою до лікарні.

«Мене всі питають, чи я щось відчувала, коли він їхав на фронт. Поганого нічого не відчувала. У нього був досвід з часів АТО. Він знав, що коли обстріл, то не треба вставати, треба лежати. Я постійно ставлю собі питання, чого він так зробив. І сама даю відповідь - значить, так мало статися. Він просто встав не в той момент…», – заявила дружина правоохоронця.

Попрощалися із захисником 11 червня 2022 року у його рідному селі Хімчин. Наступного дня церемонія прощання із «Розводом» пройшла у Івано-Франківську. Його поховали на Алеї слави у селі Чукалівка Івано-Франківської області.

Загалом роботі у поліції Володимир віддав 16 років свого життя.

«Володя став одним із кращих співробітників управління боротьби з наркозлочинністю. Нам він запам’ятався як дуже досвідчений, наполегливий, сумлінний поліцейський», – сказав начальник управління боротьби з наркозлочинністю у Івано-Франківській області Сергій Дубняк.

Ті, хто знав Володимира, вважають його справжнім патріотом України.

«Він хотів кращого майбутнього для своїх дітей, для нашої Батьківщини і був налаштований саме на те, щоб боротися та стояти до кінця. І вірив він виключно у перемогу України», - зазначила Козачук.

За словами Наталі, коханий дуже хотів сина. Та коли народилася дочка – Даринка, сам її доглядав, купав та бавився з нею.

«Він її цілував, обіймав. Багато мені допомагав, сидів із дитиною. Любив слухати музику і мала з ним танцювала. Так шкода, що дитина не буде цього пам’ятати. Шкода, що вона не буде відчувати любові тата, того, як він ставився до неї, як із нею грався, носив її на руках. Він завжди старався, щоб у нас все було добре, аби ми все мали», - заявила жінка.

Вона сказала, що насправді її чоловік, хоч і виглядав серйозним, але у душі був дуже добрим. «З друзями він був веселим. Навіть побратими писали, що він розповідали приколи і усіх веселив», - зазначила дружина правоохоронця.

Володимир також любив собак і полювання. За словами Наталі, він на вихідних рвався до батьківського дому, де жили його песики. А коли не йшов на полювання, то міг ночами просто ходити лісом із собаками. Узимку чоловік навіть спеціально брав відпустку, аби йти на кабана. Літом ходив на качки і рибу.

Через кілька місяців після загибелі Розвадовського, а саме - 6 грудня 2022 року, у день Збройних сил України, на території Хімчинського ліцею «Інтелект», у якому він навчався, пройшла церемонія відкриття пам’ятної дошки на його честь.

Вічна шана Герою!

Фото: Суспільне. Івано-Франківськ, Нацполіція, Репортер, Поліція Івано-Франківської області