"Я їду захищати й змінювати своє життя": історії колишніх ув'язнених, що служать в лавах ЗСУ

У кожного з військовослужбовців-новобранців, яких умовно-достроково звільнили, різні мотиви для служби в армії. Однак кожен із них хоче бути корисним для держави у цей непростий для неї час. Історії колишніх ув'язнених Богдана і Сергія, які вирішили добровільно піти на фронт – читайте у матеріалі 24 Каналу.

Чому Богдан вирішив долучитися до ЗСУ

Богданові Філоненку 32 роки, він сам родом з Дніпропетровської області. Чоловік перебував у виправній колонії за крадіжки та викрадення автомобіля. Йому лишалося відсидіти 4,2 року, однак Богдан вирішив долучитися до армії, адже хотів захищати свою землю.

Чому я тут? По-перше, це моя земля, якби я не оступався. Що було в Бучі, Ірпені. Це дуже тяжко. І в мене є племінниця, у мене є сестронька. Багато що мотивує душевно,
– розповів військовий.

Богдан зазначив, що з початку повномасштабної війни він був у виправній колонії. Потім звільнився і намагався піти на службу. Але оскільки в нього були попередні статті – це розбій, тож не можна було вступити в лави ЗСУ.

Богдан Філоненко долучився на фронт після умовно-дострокового звільнення / Фото Анни Черненко, 24 Канал

"І так вийшло, що я оступився знову, отримав 5,5 років, із них я відсидів 1,3. Завдяки Україні, що у нас прийняли такий все-таки закон, що хлопці навіть там, які оступилися неодноразово, тим паче в нас мотивація – мотивація велика. У нас своя школа виживання була по суті. І це воно теж зіграло", – зазначив Богдан Філоненко.

Військовий зазначив, що дехто дійсно його відмовляв від служби, казавши "поживи ще трохи". Однак сам Богдан відповідав їм, що їде на фронт "не вмирати, а захищати і міняти своє життя".

Богдан наголосив, що його перехоплює гордість від можливості служити своїй країні. Ба більше, його рішення також поважає і його мати.

Вона спочатку трошки сумнівалася, не могла повірити, що так воно буде. А потім зідзвонився і кинув їй пару фоток. І мамці було легше на душі,
– розповів військовослужбовець.

Наразі він проходить вишкіл в учебці. Богдан поділився, що перед тим, як потрапити в армію, колишні ув'язнені боялися, що буде якийсь штрафбат, якісь там ущемлення. Але всього цього, як розповів військовий, немає.

Наразі Богдан Філоненко проходить вишкіл, перш ніж піти на фронт / Фото Анни Черненко, 24 Канал

Більшість із побратимів Богдана Філоненка вже відучилися й у них вже було бойове завдання. Військовий дуже просився поїхати з ними, і в ньому вже був впевнений командир. Однак цього разу не склалося.

"Єдине, що завадило – по документах я маю право не менше 35 днів (пройти базовий військовий вишкіл – 24 Канал), є якийсь термін, який я маю тут пробути, понавчатися далі", – зазначив чоловік.

Він наголосив, що дійсно, вступати до ЗСУ, для нього було страшно, однак він впевнений, що чим більше боятися, то тим більше не буде шансів хоч щось змінити у своєму житті.

Як Сергій служив і зазнав перше поранення

Сергію 39 років, він з Кіровоградської області. Військовослужбовець уже пройшов вишкіл і почав служити в армії.

Приєднався 2 місяці тому, навчався тут 40 – 45 діб. Одразу мене поставили на головного сержанта взводу, командування побачило в мені перспективу,
– розповів він.

Сергій розповів свою історію долучення на фронт / Фото Анни Черненко, 24 Канал

Військовий уже водив свій взвод у Вовчанськ для штурмів деяких позицій ворога, що зрештою було успішно. Однак під час одного з бойових завдань він зазнав поранення.

"Зараз мої хлопці одні далі проходять військову службу у Вовчанську. Є у нас 300-ті, які лікуються. Я в тому числі", – сказав Сергій.

Він розповів, що внаслідок бойових дій зазнав 5 осколкових поранень у груди, одне з них було наскрізне з переломом, ще один алюмінієвий уламок лишився. Усього Сергію поки провели 2 операції.

7 діб ми пробули у Вовчанську, зробили свої завдання, які у нас були попередньо поставлені командуванням. І я виводив останню свою групу. І потрапили під мінометний ворожий обстріл. Я так вважаю, успішно ми вийшли. Усі живі. Мене трішки зачепило,
– розповів військовий.

Сергій пригадав, що як тільки з’явилася можливість, то він у перших рядах пішов на війну, бо розумів, якщо зараз не зупинити ворога, то будуть далі гинути наші діти, наші батьки.

Сергій зазнав поранення на фронті й проходить реабілітацію / Фото Анни Черненко, 24 Канал

"Я з гордістю прийняв цей бік. Як виклик. Я бачу себе військовим. На мене відповідальність поклали, як на головного сержанту взводу. І в майбутньому я сподіваюсь зростати по кар'єрі", – сказав чоловік.

Військовий наголосив, що його менший брат теж служить на фронті, і тільки-тільки виписався з госпіталю після поранення. Загалом, у родині Сергія багато військовослужбовців, тому він не уявляв собі іншого шляху, окрім армії.

Де наразі проходять службу колишні ув'язнені

Військовослужбовці, які вирішили добровільно піти на фронт після умово-дострокового звільнення, наразі служать в батальйоні спеціального призначення "Шквал" 57 окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Штурмові дії наразі виконують на Вовчанському напрямку у Харківській області.

Наразі військові, які долучилися до ЗСУ після достроково-умовного звільнення, працюють на Вовчанському напрямку / Фото Анни Черненко, 24 Канал

Як розповів заступник командира спеціалізованого батальйону, військовослужбовці себе проявляють з найкращої сторони. Вони виконують задачі, є вмотивованими та пройшли курс підготовки.

Внаслідок того, що готували їх спеціалісти, котрі мають вже досить великий досвід у бойових діях, вони отримали достатні знання,
– зазначив він.

За словами заступника командира спеціалізованого батальйону, військовослужбовці формування уже навіть змогли взяти у полон ворога. Так, військовий відкритим переломом пальця на одній руці, зі зламаною ногою, вважався таким, що зник безвісти за особливих обставин.

Як розповів офіцер, військовий сам дістався до нашої території, котра підконтрольна Україні з полоненим, якого знайшов. Через свої травми він певний період часу рухався лише вночі, вівши з собою полоненого росіянина.