Від Другої світової до "Бурі в пустелі": як лінкор Iowa хотіли зробити авіаносцем

Лінкори класу Iowa колись вважалися вершиною військово-морської техніки. Однак Друга світова війна, особливо атаки на Перл-Гарбор, довели, що лінкори надто вразливі для атак бойових літаків з авіаносців.

Лінкори класу Iowa, що прославилися подвигами у Другій світовій війні, Кореї, В'єтнамі та під час "Бурі в пустелі", розглядали як потенційну основу для створення гібридних авіаносців.

Фокус переклав статтю Брендона Дж. Вайгерта про те, як модернізувати кораблі класу Iowa.

• Тоді як радянський і японський флоти намагалися провести аналогічну конверсію і домоглися обмежених успіхів, ВМС США врешті-решт вирішили відмовитися від конверсії кораблів класу Iowa через її вартість, складність і непрактичність.
• Цей урок історії доповнює поточні дискусії про значущість великих надводних бойових кораблів, як-от авіаносці, в епоху домінування систем протидії/заперечення доступу (A2/AD), доводячи, що підводні човни можуть стати ефективнішими в сучасній війні.

Нереалізований потенціал гібридних авіаносців класу Iowa

Лінкори класу Iowa колись вважалися вершиною військово-морської техніки. Вони були побудовані в міжвоєнні роки, щоби стати основними кораблями ВМС США. Однак Друга світова війна, особливо атаки на Перл-Гарбор, довели те, про що деякі божевільні, як-от Біллі Мітчелл, давно попереджали військове керівництво США: лінкори надто вразливі для атак бойових літаків з авіаносців.

Проте їхня поява не була марною.

Під час Другої світової війни американські лінкори з честю виконали свій обов'язок. Крім того, бойові кораблі класу Iowa з відзнакою служили в Кореї та у В'єтнамі.

Їхньою останньою місією була "Буря в пустелі".

Але багато любителів лінкорів вважали, що великі військові кораблі мають потенціал для чогось більшого, аніж бути велетенськими плавучими артилерійськими системами (якими вони, по суті, стали). Дехто вважав, що їхні розміри і дальність ходу мають допомогти конструкторам ВМС впровадити інновації. Зокрема, лінкори класу Iowa могли бути переобладнані в гібридні авіаносці.

Совєти спробували (і зазнали невдачі)

Радянський Союз спробував застосувати цей підхід на своєму кораблі класу "Київ", який не був авіаносцем, але міг нести кілька літаків з нерухомим крилом. Фактично "Київ" являв собою "незвичайну комбінацію авіаносця й есмінця з керованими ракетами". Щось схоже можна було б зробити і з лінкором класу Iowa.

Звісно, водночас виникла б низка проблем, які б затьмарили зоряний послужний список лінкорів класу Iowa. На думку спадає старе прислів'я: "За все береться, та не все вдається". Спроби гібридизації радянського ВМФ, який об'єднав функції есмінця з керованими ракетами та авіаносця в бойовому кораблі класу "Київ", призвели до створення класу бойових кораблів, які були вельми непопулярними в радянському флоті.

Кожен військовий корабель у складі флоту має своє призначення. Коли починають об'єднувати функції бойових кораблів різних класів, це рідко закінчується добре. Яку б роль не уявляли собі конструктори для лінкорів класу Iowa, вони досягли успіху саме в тій ролі, яку вони в підсумку виконували у ВМС США.

Японці теж спробували (і зазнали невдачі)

Під час Другої світової війни, після втрат авіаносців у битві за Мідуей, Імператорський флот Японії (IJN) настільки зневірився у збереженні свого авіаносного потенціалу, що переробив два своїх лінкори Ise і Hyūga на гібридні авіаносні лінкори.

Після завершення війни група інженерів ВМС США вирушила до Японії, щоби провести ревізію японського обладнання воєнного часу. Там вони знайшли один із переобладнаних лінкорів і поговорили з деякими з інженерів, які його будували. Згідно зі звітами того часу, "це було марнуванням лінкора".

Гібридні авіаносці навіть не запустили в бою жодного літака.

Насправді базова конструкція лінкорів означала, що, попри наявність двох катапульт для підняття винищувачів у повітря з укороченої політної палуби, гібридизовані лінкори були не здатні запускати високоефективні японські винищувачі Zero. Це зумовлено конструкцією: зрештою, лінкори — це лінкори, а авіаносці — це авіаносці.

Американці замислилися про створення гібридних лінкорів

Повернувшись до Сполучених Штатів, американці заговорили про переробку лінкорів класу Iowa — USS Illinois (BB-65) і USS Kentucky (BB-66) – на повнопалубні авіаносці. Це виявилося занадто дорого, тож проєкти були скасовані.

Після Корейської війни і війни у В'єтнамі ВМС знову розглядали можливість переобладнання чотирьох лінкорів класу Iowa, що залишилися, в авіаносці. Зрештою, було вирішено, що "кораблі занадто старі, вимагають занадто багато робочої сили, надто дорогі в експлуатації і надто витратні".

Таким чином, лінкори класу Iowa так і не переобладнали на гібридні авіаносці. Малоймовірно, що ці прославлені військові кораблі у разі переоблаштування домоглися б нових успіхів.

Проте з цієї історії можна здобути науку.

Вивчені уроки?

Наразі ВМС США наполегливо розвивають свій авіаносний флот на шкоду іншим платформам, які, ймовірно, були б кориснішими з погляду сучасних загроз. Найбільша загроза, з якою нині стикаються Збройні сили США, походить від різних систем протидії та заперечення доступу (A2/AD), розгорнутих суперниками США. З якоїсь причини, замість того щоб зосередитися на подоланні цієї загрози, Пентагон і Конгрес, який його фінансує, продовжують іти навпростець, створюючи системи, які вже не мають колишньої актуальності.

Отже, ми спостерігаємо повторення історії міжвоєнних років, коли планувальники ВМС США наполягали на створенні платформ на кшталт лінкорів, які було легко знищити бойовими літаками, що базуються на авіаносцях.

І так само сьогодні авіаносці (та інші великі надводні бойові кораблі) можуть бути знищені засобами A2/AD. Ніхто не хоче цього визнавати. Ще менше охочих віддати належне мафії підводних човнів, оскільки підводні човни — це, ймовірно, єдина екіпажна військово-морська платформа, яка збереже свою актуальність у сучасній війні, перенасиченій системами A2/AD.

Про автора

Брендон Дж. Вайгерт — аналітик з національної безпеки National Interest, колишній співробітник Конгресу і геополітичний аналітик, який пише для The Washington Times, Asia Times і The-Pipeline. Автор книг "Winning Space: How America Remains a Superpower", "Biohacked: China's Race to Control Life" і "The Shadow War: Iran's Quest for Supremacy". Його наступна книжка, A Disaster of Our Own Making: How the West Lost Ukraine, вийде 22 жовтня у видавництві Encounter Books. За Вайгертом можна стежити у Twitter: @WeTheBrandon.