Наказ-невидимка. Чому МОН хоче ліквідувати дистанційне навчання?

Липень виявився спекотним не лише за температурою повітря — в освітянському середовищі завирували запеклі дискусії навколо наказу Міністерства освіти і науки, який нібито має обмежити дистанційне навчання в школах.

Йдеться про наказ МОН «Про затвердження порядку та умов здобуття загальної середньої освіти в умовах воєнного стану в Україні» (далі — наказ №850). Цей документ уже називають «наказом Шредінгера», бо він нібито є, але водночас його й немає: МОН спершу підготувало документ, а потім, після хвилі критики, відкликало на доопрацювання. Свої зауваження до нього вже оприлюднили профспілки, Асоціація міст України, громадські організації. Вони наголосили, що з ними цей документ не узгоджували й не обговорювали.

Ця справа вже вийшла далеко за межі міністерства — її розглядали на нараді з віцепрем’єркою Іриною Верещук. Петиція громадян із критикою наказу №850 буквально за кілька днів набрала на урядовому порталі більш як 27 тисяч голосів. Прем’єр-міністр Шмигаль у відповіді на петицію зауважив, що наказ доопрацьовуватиме робоча група.

Чи багато ви знаєте наказів МОН, яким приділяється стільки уваги? А все тому, що його реалізація призведе до серйозних наслідків, і вони — не просто про скасування дистанційки в школах.

Щоб розібратися в ситуації, ZN.UA звернулося із запитами до Міністерства освіти і науки України та до Асоціації міст України (АМУ), адже засновниками шкіл є органи місцевого самоврядування.

Офіційна версія необхідності наказу №850, яку нам розтлумачили в МОН, така: «Дистанційна освіта — одна з ключових причин падіння якості освіти, і ми не можемо допустити поглиблення освітніх втрат». У відомстві також пояснили, що наказ є одним з інструментів комплексної політики «Школа офлайн», мета якої — повернути якомога більше дітей до очного навчання там, де дозволяє безпекова ситуація, й ефективно організувати освітній процес під час воєнного стану в Україні.

Звучить привабливо. Думаю, ніхто не заперечуватиме, що очне навчання ефективніше за дистанційне, особливо в умовах ймовірних блекаутів. Але воно не завжди можливе й безпечне. А тепер зазирнімо за лаштунки наказу МОН — розгляньмо його наслідки для учнів (на їхніх батьків із 1 вересня чекає чимало сюрпризів) і для шкіл.

Наслідки для учнів

Нововведення, запропоновані в наказі №850, охоплять три категорії школярів: дітей зі статусом внутрішньо переміщених осіб, школярів, які навчаються в прифронтових школах або живуть на тимчасово окупованих територіях.

Дітям зі статусом ВПО, які виїхали з батьками в безпечніші регіони, але й далі навчаються в рідних школах онлайн, доведеться виходити на очне навчання до шкіл за новим місцем проживання. Залишитися на дистанційці в рідній школі можна буде лише в трьох випадках: якщо в навчальному закладі за місцем проживання немає «очних класів» чи бракує місць у таких класах, або ж місцева школа тимчасово припинила діяльність. У іншому разі дитина буде відрахована з дистанційного навчання.

Отже, батьків можуть позбавити права самостійно обирати школу та форму навчання для дитини. Це, до речі, є порушенням Закону «Про освіту» (статті 6, 55) і дискримінує дітей ВПО, адже тільки для них запропоновано такі обмеження.

Школярів із ТОТ, які навчаються дистанційно в школах, релокованих із окупованих територій, у МОН пропонують перевести на екстернатну або домашню форму навчання. Та це означає, що в таких учнів буде лише 5–12 уроків на тиждень замість стандартних 30. Чи достатньо цього для опанування навчального матеріалу, особливо у старших класах, та ще й з огляду на той факт, що на окупованих територіях заблоковано українські електронні ресурси? Навряд чи це сприятиме подоланню освітніх втрат, заради якого нібито й замислювався міністерський наказ.

Який вигляд це матиме на практиці, поясню на прикладі однієї громади (за даними АМУ). В Генічеській територіальній громаді, яка зараз перебуває під окупацією, до війни було 25 шкіл, зараз — одна дистанційна, і це єдина в Україні школа, в якій вивчають кримськотатарську мову та літературу, і єдина вціліла з мережі шкіл громади. Якщо наказ №850 набере чинності, школа зникне.

В Асоціації міст України наголошують: «Сьогодні заклади освіти громад є тим єдиним місточком, що забезпечує зв’язок між підконтрольною територією України та окупованою територією громад. Знищення освіти призведе до непоправних наслідків, а саме: зневіри учнів, їхніх батьків та педагогів у тому, що вони потрібні своїй державі, фактичної перемоги російської пропаганди на ТОТ, зростання соціальної напруги в освітянському середовищі».

Школярі з прифронтових територій. Через загрозу обстрілів школи поблизу лінії фронту працюють здебільшого дистанційно. Перейти на очне або змішане навчання не зможуть за всієї поваги до МОН та його наказів. А це означає, що в разі ухвалення наказу №850 їх доведеться закрити.

Наслідки для шкіл

Ось тут, на мою думку, й прихована справжня мета наказу №850. Школи хочуть зобов’язати перейти на очне чи змішане навчання, а щоб його здійснювати, в навчальному закладі або на відстані не більш як 500 метрів від нього мають бути укриття. Також школа повинна мати достатню матеріальну базу. Навчальні заклади, які не зможуть виконати ці умови, мають призупинити свою діяльність. І контрольний постріл: в класах має бути не менш як 20 учнів, і сюди не враховуються ті, хто навчається на екстернаті чи домашньому навчанні (і це може означати їх закриття в деяких школах). У дужках зазначу, що така норма суперечить нормі Закону «Про повну загальну середню освіту» (стаття 12), що дозволяє відкривати класи, якщо в них — не менш як п’ять учнів.

Усі ці умови означають, що міністерський наказ пройдеться широкою сапою по мережі шкіл — їх стане менше й відповідно відбудеться скорочення вчителів. У деяких громадах узагалі буде майже знищено мережу шкіл. Причому такі наслідки стосуватимуться здебільшого шкіл у прифронтових зонах і тих, що релоковані з ТОТ і продовжують зараз працювати дистанційно.

Як працюватимуть на практиці ідеї наказу №850, яскраво ілюструють приклади, надані нам АМУ.

У Кривому Розі, який систематично обстрілює ворог, зруйновано 86 шкільних споруд (а це матеріальна база навчання), тривоги тривають від 15 хвилин до дев’яти годин, що впливає на психологічний стан і навряд чи сприятиме якісному очному навчанню. За таких умов неможливо виконати вимоги МОН щодо навчання виключно в очному або змішаному форматі.

У Білозерській селищній територіальній громаді на Херсонщині за такого підходу залишиться не більш як три школи з дев’яти, що призведе до звільнення сотні педагогічних працівників і втрати третини учнів.

У Сєвєродонецькій територіальній громаді Луганської області з 20 шкіл залишиться тільки дві, з 405 вчителів — 40. У Маріупольскій громаді Донецької області буде звільнено 100 вчителів із 261, які працюють наразі.

«Більшість цих педагогів мешкає в сільській або приміській місцевості, де вони не мають можливості працевлаштуватися, — зазначено в аналітичній довідці Маріупольської територіальної громади. — Тобто ці педагоги залишаються без коштів на існування. Це призведе до збільшення в територіальних громадах безробіття, емоційної напруги, втрати кваліфікованих педагогічних кадрів, що негативно вплине на економічну ситуацію в громаді. Це стане поштовхом до виїзду педагогів із території України за кордон, а можливо, й до повернення на окуповані території».

Ми запитали в Міністерства освіти і науки, чи здійснювали розрахунки наслідків реалізації наказу №850 для системи освіти: скільки вчителів буде звільнено, скільки шкіл припинять діяльність, яка економія освітньої субвенції передбачається (бо освітня субвенція — це якраз учительські зарплати)? Чітких цифр і розрахунків у відповіді на наш запит не надали, але пояснили, що спільно з областями проводили моделювання мережі освітніх закладів для прифронтових областей, які мають ТОТ (Луганської, Донецької, Херсонської, Запорізької). Тим часом правозахисники та громадські організації наводять приблизну цифру: тільки зі шкіл, переміщених із ТОТ, може бути звільнено близько 10 тисяч учителів.

МОН висуває до шкіл вимогу працювати очно з укриттями. А чи знають у відомстві, скільки шкіл мають захисні споруди? Нам дипломатично відповіли, що в Україні є 10 111 укриттів у закладах загальної середньої освіти та ще 2416 укриттів інших субʼєктів господарювання, якими користуються школи. Скільки шкіл не мають укриттів, ми не дізналися, оскільки міністерство «не проводить відповідних обстежень та не є розпорядником цієї інформації».

Навіть якщо школи захочуть виконати наказ МОН щодо наявності укриттів та очного навчання, зробити це буде складно. Наприклад, у Музиківській сільській громаді (20 км від Херсона) порахували: щоб побудувати укриття в місцевому ліцеї, потрібно 10 млн грн, і це непосильна сума для бюджету громади, яка втратила потужних бюджетоформуючих платників податків. Також неможливо вести будівельні роботи під постійними обстрілами.

У МОН кажуть, що знають про проблему з укриттями й працюють над її вирішенням у прифронтових і прикордонних районах. Для цього є декілька шляхів. Перший — державна субвенція на побудову укриттів. Міністерство вже затвердило 57 проєктів ремонту та будівництва укриттів, серед них 53 для восьми прифронтових і прикордонних із Росією областей України. Але субвенція не покриє всіх потреб громад, тому другий шлях — пошук донорських коштів. І третій — області можуть отримати державну субвенцію (1 млрд грн) на шкільні автобуси, аби підвозити дітей до шкіл, у яких є укриття. Та чи погодяться батьки на щоденне підвезення дітей під обстрілами поганими дорогами? Наприклад, у тій-таки Музиківській громаді об’їзна дорога завдовжки 20 км не лише є небезпечною через обстріли, а й перебуває в незадовільному стані, бо її капітальний ремонт розпочали до повномасштабного вторгнення й так і не завершили.

Що далі?

Сумніваюся, що після доопрацювання у наказі №850 будуть принципові зміни. Чому? Бо, по-перше, на мою думку, найголовніше у ньому — не дистанційка, а оптимізація мережі шкіл та економія державної субвенції. Хоча у відповіді на наш запит в МОН і стверджують, що економія коштів не є метою наказу №850. Можливо, щоб заспокоїти громадськість, до нього прив’яжуть кілька бантиків або протиснуть його ідеї в інших законах чи наказах, яких широкий загал може й не помітити. Бо навіть цей наказ не проходив громадського обговорення.

Думаю, владі тепер доведеться робити нелегкий вибір між пошуком коштів на утримання системи освіти та популізмом. Але відкрито урізати фінансування шкіл, особливо розташованих у прифронтовій зоні та переміщених із ТОТ, — це політичне самогубство. Не знайти коштів на утримання величезної системи освіти — ще більше самогубство. А от такі варіанти, як наказ МОН, мають прийнятніший вигляд в очах суспільства. Тим більше амбразуру затулить грудьми одне окремо взяте міністерство.

До речі, Міністерство освіти і науки пропонує школам перейти на змішане навчання, але що це таке? Ми запитали представників МОН, де в законах визначено такий термін і чи планують вони ініціювати законодавчі зміни, аби узгодити пункти свого наказу та закони (наповнюваність класів, вибір батьками школи тощо). Нам відповіли, що закон дозволяє комбінувати різні форми навчання, а це і є змішане, і його вже застосовували під час пандемії. «Тому змішане навчання потребує чіткого визначення і нормативного закріплення для його належного застосування. І саме це було однією з цілей під час створення наказу №850 — унормувати на законодавчому рівні саме поняття «змішане навчання», — кажуть у МОН. Але Міністерство освіти і науки — не законодавчий, а виконавчий орган. Під час дії воєнного стану МОН має право врегульовувати певні питання своїми наказами, але тільки там, де вони не врегульовані законами (закон «Про освіту» ст. 75-1).

Другий факт, який змушує сумніватися в тому, що наказ №850 зазнає суттєвих змін після опрацювання, — багато солодких пряників, які зараз обіцяють учителям: допомогу служби зайнятості, створення єдиного порталу вакансій, індивідуальний супровід кар’єрними консультантами, створення кадрового резерву вчителів із виплатою середньої заробітної плати та підготовкою їх до роботи на деокупованих територіях. На все це потрібні кошти. Але якщо навіть припустити, що вони знайдуться в державі, «скорочені» педагоги все одно втратять у виплатах, бо вчительська зарплата — це не лише гола ставка, в ній ще є багато різних доплат.

Третє — ідея переглянути виплати вчителям трапляються й у листі МОН від 27 травня 2024 року «Про розгляд питання щодо призупинення виплат заробітної плати та простою педагогічним працівникам на тимчасово окупованій території». Йдеться про необхідність додаткового опрацювання питання щодо виплат учителям, які перебувають на ТОТ. Це так звані кошти на простій.

Насправді ми всі розуміємо, чому влада має заощаджувати та шукати кошти, і що зараз країна переживає складні часи. Та чому ж так невміло вибудовується комунікація із суспільством? Якщо проблеми є, варто прямо про них сказати й обговорити публічно, як нам затягнути паски й що робити.

P.S. Коли готувався цей матеріал, відбулося перше засідання робочої групи при МОН по опрацюванню пропозицій до наказу №850. І вже з′явилися коментарі її учасників щодо перших вражень. Експерт АМУ Михайло Гончар у коментарі ZN.UA зауважив: «Із проєкту наказу №850 прибрали спірні питання, але всі вони з’явилися в іншому наказі, загорнуті у специфічну бюрократичну форму. Тобто тепер у нас замість одного буде кілька наказів».

Прокоментував роботу групи й народний депутат Павло Сушко: «Та версія, яка була презентована робочій групі, виглядає ще гірше. Наявні недоліки не усунено, а всі спірні положення просто перенесено у якості змін до інших наказів МОНу…У такій редакції, коли підзаконні акти не узгоджені ні з законами, ні з Конституцією, працювати та виконуватися вони не будуть».