Росія може вдарити по дамбі Київської ГЕС, затопить Поділ і весь лівий берег – еколог Борейко

Аномальна спека в Україні – наслідок не тільки глобального потепління, а й війни, а саме ракетних обстрілів РФ, вважає природоохоронець Володимир Борейко.

На сайті Главред відбувся чат з екологом, директором Київського еколого-культурного центру, заслуженим природоохоронцем України Володимиром Борейком. Спілкуючись із читачами, він розповів, якого удару по екології України завдає війна, розв'язана Росією, чому немає сенсу відбудовувати греблю Каховської ГЕС, чи може РФ розбити греблі Київського і Канівського водосховищ, які дві "бомби уповільненої дії" закладено під Києвом, чому нещодавня аномальна спека в нашій країні може бути результатом ракетних обстрілів Росії, чому українські міста, повністю зруйновані війною, можуть бути непридатними для життя, і їх немає сенсу відбудовувати, а також як відгукнеться російським військам прогулянка Рудим лісом у 2022-му.

Представляємо стенограму чату з Володимиром Борейком.

Дарка: Поясніть, будь ласка, які найбільш згубні наслідки для нашої природи матиме війна з Росією? Що з того, що накоїли російські військові, вже ніколи не виправити? Саме з точки зору екології. Хоча б на прикладі Київської області.

Володимир Борейко: Багато наслідків ще не вивчені й лише будуть досліджуватися. Зокрема, можу припустити, що спека, яка не так давно стояла в Україні, коли було побито десятки температурних рекордів, якраз є наслідком воєнних дій, передусім ракетних ударів.

Поясню – чому. Свого часу, коли Кучма любив проводити паради, щоб під час урочистостей не пішов дощ, хмари бомбардували спеціальними невеликими ракетами, і потім довго не було дощу. Якщо маленькі ракетки створюють такий ефект, то, напевно, великі балістичні ракети теж діють подібним чином.

Нормально, коли спека змінюється дощем, потім під впливом сонячних променів земля висихає, знову з'являються хмари, знову йде дощ. А в нас минають дні, минають тижні, а дощу немає. А все тому, що порушено природний процес утворення дощів. Так, якась спека може приходити до нас з Африки, але чому немає дощів?

Я не стверджую, що це саме так, але припускаю, що може так бути.

Також війна знищує ліси. В принципі, можна висадити нові ліси, але природні ліси вже не відтвориш.

Відбувається забруднення річок і повітря. Це призводить до появи кислотних дощів, які можуть випадати не тільки в Україні, а й у Європі, Африці та інших місцях. А кислотні дощі означають загибель сільськогосподарських культур, соснових насаджень тощо.

Мінування – ще одна проблема, щоправда, не зовсім екологічна. Унаслідок цього величезну кількість орних земель неможливо довгий час використовувати. Скільки вже було повідомлень про те, що начебто вже було проведено розмінування території, а пішли трактори та інша сільгосптехніка – і люди знову підірвалися. Але ж навіть із другої світової війни ми досі знаходимо міни та снаряди.

Водночас, як не дивно, війна чинить і позитивний вплив на екологію. Завдяки забороні полювання під час війни значно зростає чисельність усіх диких тварин, починаючи від лосів, яких ми внесли до Червоної книги, закінчуючи лебедями, качками, чаплями, зайцями.

Gena: Чи була нещодавня спека в Україні справді аномальною, чи вона лише відчувалася чимось неймовірним у бетонних джунглях міст? У різних містах влаштували флешмоб із приготування яєчні на розпеченому асфальті, що буде далі, в наступні роки, які температури та флешмоби?

Володимир Борейко: Краще б люди не дурницями займалися, а садили б дерева. Катастрофічне оглуплення!

Це дійсно була аномальна спека. Це підтверджують спостереження метеорологів за 100-150 років. Скрізь температура перевищила історичний максимум: десь на 0,5°, десь – на 2°. Причому побитий не один рекорд, а десятки.

Тому глобальне потепління – це факт, скільки б чого про нього не розповідали скептики на кшталт Юлії Латиніної. Плюс до цього додається вплив війни. А також додається дурна політика держави, яка нічого не робить, щоб зменшити або послабити вплив спеки.

Наприклад, у Києві проводилися заміри: там, де є парки, температура становила 27°, а там, де Троєщина й асфальт, – 60°. Виникає запитання – навіщо продовжувати вирубувати зелені зони, забудовувати їх, навіщо потрібно було знищувати дерева на Оболонському острові? Адже так ми самі собі робимо гірше.

Не так давно було опубліковано мою статтю про те, як боротися зі спекою. Насамперед потрібно не осушувати озера, як це робиться в Києві, наприклад, нещодавно загинуло озеро Синє, не нищити парки, не зводити висотні будівлі, бо вони гальмують рух вітрів, не можна косити траву, бо кожен листочок – це міні-кондиціонер, бо під час фотосинтезу відбувається поглинання температури. Кожен листочок і кожну травинку потрібно зберегти, а в нас косять. Якщо на скошеній ділянці температура 60°, то на ділянці, де росте трава, – близько 30°. Типу так красиво, але це совдепівська естетика. Потрібно думати вже не про красу, а про виживання.

Semen_senia: Скільки років знадобиться, щоб усунути екологічні наслідки війни з Росією?

Володимир Борейко: Це глобальне питання, я не можу на нього відповісти. У світі не було подібного досвіду, та й війна таких масштабів була давно.

Я думаю, що буде потрібно дуже багато років, сотні років, щоб усунути екологічні наслідки війни.

Тетяна Димерська: Розкажіть, як ліси Київської області постраждали від окупації росіянами у 2022 році? Чи багато років піде на розмінування лісів, і коли нарешті можна буде вільно їздити збирати гриби в Катюжанку та за Димер чи просто подихати, не боячись наступити на міну?

Володимир Борейко: У Київській області ліси не дуже постраждали. Військові дії тут були нетривалими, і у квітні російські війська вже пішли.

А от ліси Харківської області та Донбасу постраждали суттєво: там вони практично повністю знищені.

Що стосується розмінування, то в Київській області воно проводилося. І зараз люди їздять у ліси, збирають чорниці. І всі ці ліси, про які йдеться в запитанні – в районі Димера, відвідуються людьми. Там активно збираються гриби. І ми з екології там активно працюємо.

Хіба що в районі Ірпеня ліси постраждали.

Главред: А, крім замінованих лісів, які ще "подаруночки" нам залишили "російські визволителі" в Київській, Чернігівській, Сумській областях тощо? Якої шкоди природі завдала їхня спроба "взяти Київ за три дні"?

Володимир Борейко: Падали снаряди і бомби, ракети і гранати, внаслідок чого, зрозуміло, знищувалися дерева, і згоріли шматки лісу. Бойові дії були взимку і ранньою весною, тому сильних пожеж не було.

З цієї причини ліси Київської області особливо не постраждали. Набагато більше страждають ліси в Херсонській і Харківській областях, на Донбасі.

Главред: Як у довгостроковій перспективі східні регіони України можуть відчути наслідки знищення лісів?

Володимир Борейко: У тих регіонах і було не дуже багато лісів, хіба що на півночі Харківської області вони були.

Знищення лісів там, у першу чергу, вплине на водність об'єктів. Той самий Сіверський Донець тече в мальовничій долині, порослої лісами: з лівого боку заплавні ліси, з правого – крейдяна сосна. За час війни все це певною мірою знищено і впливатиме на саму річку. Адже якщо немає лісу, немає й води, бо висихають болота, джерела, маленькі річечки. Тож насамперед це вплине на водність річок у цих регіонах.

Wall-e: Володимире Євгеновичу, а як ви виїжджаєте оглядати ліси, луки, болота, поля в Київській області, коли всюди попередження про міни?

Володимир Борейко: Ми виїжджаємо разом із лісниками. Наприклад, нещодавно ми виїжджали з Клавдіївською дослідною станцією в одне місце в районі села Луб'янка, де, за даними ботаніків, була рідкісна рослина гіпеаструм. Місцеві там усе знають. Російські війська там були, але після них попрацювали сапери, все перевірено. Адже, перш за все, там ведеться активна лісозаготівельна діяльність, а не просто збирають гриби та ягоди місцеві жителі.

Звісно, перш за все, ми говоримо з лісниками і разом із ними їздимо. Якби там були якісь небезпечні ділянки, зрозуміло, що ми б туди не потикалися.

Те саме і по Тетерівському лісгоспу. Лісники знають, де там падали бомби. Військових дій там майже не було – вони велися в районі Ірпеня і Бучі.

Главред: І, напевно, частину роботи з розмінування лісів проводять тварини, на жаль.

Володимир Борейко: Звичайно, частину роботи з розмінування роблять лісові звірі.

Fargo: Як ви оцінюєте екологічні наслідки підриву дамби Каховського водосховища? Короткострокові та довгострокові. Тепер там величезні площі, зарослі вербою – це добре чи погано?

Володимир Борейко: Міжнародний досвід, насамперед Голландії, Німеччини та США, говорить про те, що із середини ХХ століття в цих країнах працює державна програма дедамбізації, тобто в багатьох країнах просто знімають греблі, вважаючи їх неефективними. Таким чином, вони звільняють величезні площі земель, які можна використовувати і в сільському господарстві, і лісом засадити, і під заповідні об'єкти спрямувати. В Америці зруйновано вже сотні дамб.

У нас, на жаль, ще ні влада, ні громадськість до цього не додумалися. А це вже час робити.

Крім того, якщо порівняти кількість землі, яку затопили всі водосховища на Дніпрі, і кількість земель, які зрошувалися завдяки водосховищам, тому ж Каховському, то виходить, що водосховищами залито втричі більше родючих земель, ніж зрошується завдяки водосховищам. Як можна так нерозважливо, не економічно, не по-хазяйськи ставитися до своїх земельних ресурсів! Зрозуміло, що за радянської влади про це не думали, але є ж чіткі розрахунки, які показують, чи варта шкурка вичинки: залили 1 млн з гаком га, а зросили близько 300-400 тисяч га – цифри взагалі непорівнянні.

А що стосується заростей верби, то хто кому тут лікар. Усе це можна розорювати, адже це ж сільськогосподарські землі, орні, чудові угіддя, звані Кінськими плавнями. А так, звісно, якщо нічого не робити, територія заростатиме вербою. Верба – це рослина, яка завжди йде за водою: пішла вода – пішла верба.

Главред: По-вашому, чи потрібно відбудовувати Каховську дамбу?

Володимир Борейко: Я, як еколог, категорично проти. Я вважаю, що Україна вже давно повинна була почати прибирати греблі. Багато гідростанцій, особливо на річках у Карпатах, давно пора закривати.

Людмила Ж.: Як ви вважаєте, наскільки ймовірно, що Росія влаштує нам ще одну катастрофу, зруйнувавши дамбу Київського та/або Канівського водосховищ? Якими будуть наслідки руйнування однієї і другої дамб?

Володимир Борейко: Путін – це кривавий маніяк, який вижив із розуму. Цинічність його вчинків невимовна, він може піти на все. Тому Росія цілком може вдарити і по одній, і по іншій дамбі.

Радянська влада заклала дві довгограючі міни під Київ: перша – це будівництво Чорнобильської АЕС за 100 км від міста (і це відгукнулося, хоча влада тоді запевняла, що нічого не буде, а академік Александров навіть говорив, що він готовий засмагати на блоці АЕС), друга – це будівництво греблі Київського водосховища буквально за 10 км від міста. Якщо гребля буде зруйнована, то Поділ і майже весь лівий берег будуть під водою, і Оболонський острів, у який вклали 173 мільйони гривень, теж. Звичайно, це буде величезна трагедія.

Главред: Військові експерти запевняють, що дамби ракетними ударами зруйнувати неможливо.

Володимир Борейко: Це так. Але не можна забувати, що в будь-якій дамбі є затвор, через який йде вода. Затвор можна пробити.

Згадайте, як у 70-ті роки вода дійшла до лінії метро Гідропарк. Тобто весь Гідропарк, весь Труханів, усі інші острови були залиті. Але тоді там було мало будівель, а зараз вони там масово. Також була залита Конча-Заспа, яка тоді ще не була забудована. Є фотографії, як Дніпром пливуть цілі будинки. Також у 70-ті роки ще не був так забудований Харківський масив, і тоді все це заливалося. Тому заспокійливі промови "експертів" спростовуються фотографіями, зробленими в 70-ті роки.

Повені в тому ж Китаї показують, що одна проблема – це те, що заходить вода і затоплює всі будинки і споруди, а інша – це те, що машини і різні кіоски піднімаються водою і діють, як булави, пливуть на швидкості і збивають все на своєму шляху, а це дуже руйнівно і небезпечно. А машин у Києві дуже багато.

Главред: А які наслідки підриву дамби для Чорного моря? Чи не створюють тим самим окупанти проблеми собі?

Володимир Борейко: Чорне море засолюється через нестачу стоку. Тому, коли Дніпро буде звільнений від водосховищ, море буде менше засолюватися, і, можливо, піде зворотний процес. Так ми повертаємося до природних нормальних екологічних умов.

Були дослідження гідробіологів, які встановили: завдяки тому, що пішло більше води в море, з'явилися рідкісні краби, мідії тощо. А все тому, що змінилася солоність. Ось і з'явилися в морі ті істоти, яких 20-30 років там не бачили.

Аркадій: Як ви вважаєте, які наслідки для російських військ мала прогулянка Рудим лісом і Чорнобильською зоною у 2022 році?

Володимир Борейко: Цей факт підтверджує цинізм і кровожерливість путінської влади.

Безумовно, російські солдати, яких відправили в похід через Рудий ліс, отримали опромінення. Сталося те ж саме, що і 1986 року, коли туди нагнали будівельників без респіраторів і спеціального захисту. Те саме трапилося і 2022-го, але з російськими військами. Є певні площі там, де, як і раніше, дуже високий рівень радіації. Зрозуміло, що ніхто в Росії не досліджує і не вивчає наслідки цієї "прогулянки" Рудим лісом, але ті, хто там пройшлися, точно опромінилися.

Микола: Чи можна назвати екоцидом усе те, що Росія робить з Україною? І чи можна виправити все те, що армія РФ з нами зробила?

Володимир Борейко: Звичайно, це і є екоцид. Знищено величезні території, де проживали люди, цілі міста. Безумовно, з точки зору екології, це екоцид.

І далеко не все можна буде виправити. Наприклад, проблема кислотних дощів, про яку мало говорять, але вона є. Як зупинити дощі? Їх не зупиниш. Як виправиш те, що в Сіверський Донець вилили тонни мазуту, бензину, гасу та іншого пального? Як очистити землю після того, як розбомбили аеродроми, і гас розлився в землю, потрапив у підземні води? Землі під кожним аеродромом і в мирний час були забруднені, а зараз тим більше. Тож є речі, які просто нереально відіграти назад.

Михайленко_43: Яку екологічну загрозу становитимуть повністю зруйновані міста? Що з ними робити після, на ваш погляд? Чи є сенс відбудовувати той же Бахмут, Мар'їнку, Вовчанськ та інше?

Володимир Борейко: Складне питання. Влада мало думає про екологічні наслідки – більше думають про політичні дивіденди. Зрозуміло, що для влади буде політично вигідно відбудувати міста і пропіаритися на цьому. Але, з погляду здорового глузду, міста, які нашпиговані мінами, снарядами, де зруйнована вся інфраструктура і житловий фонд, краще не відбудовувати, а побудувати місто в іншому місці. Тим більше, у зруйнованих війною містах людей уже немає.

Це складне питання, яке має аналізуватися з різних точок зору: економічної, екологічної тощо.

Главред: А що тоді робити з цими містами? Огородити колючим дротом і не підходити до них?

Володимир Борейко: Якщо вони нашпиговані мінами, і там отруєна земля різними хімічними речовинами, то там неможливо буде жити. Одне тільки розмінування коштуватиме дуже і дуже дорого. Це не Буча і не Ірпінь, де пройшли сапери і розмінували все, де російські війська знищили лише частину будинків, а так майже все залишилося. Там було реально поступово все відбудувати. А тут усе повністю знищено.

Потрібно добре подумати, чи варто там селити людей, чи, можливо, краще взяти іншу територію і забудовувати. Поки що складно говорити про це.

Арес: Наші військові розповідають про те, що росіяни дуже часто не забирають з поля бою своїх загиблих солдатів. Чим це небезпечно для наших військових, які в таку спеку змушені довго перебувати поруч?

Володимир Борейко: Це факт, який показує ставлення шкуродера Путіна до своїх солдатів. Це загрожує захворюваннями: чумою, тифом тощо. Адже збудники нікуди не поділися, живуть, просто для них не створювалися умови. Коли розкидані гниючі трупи людей або тварин, зрозуміло, що відразу з'являються мухи, щури та інше.

Денис: Чим загрожує те, що територія України засівається літій-іонними акумуляторами, які містяться в дронах та іншому? Ґрунтам і воді це навряд чи піде на користь?

Володимир Борейко: Звичайно. Це серйозні отруйні речовини, які псуватимуть і отруюватимуть наші підземні води. І не тільки це. Адже ще маса речовин, які утворюються під час вибухів і осідають потім, та й із дощами вони все одно потрапляють у землю. А хімічні речовини, а паливо...

Главред: Ракетні удари теж мають забруднювальний ефект?

Володимир Борейко: Ракетні удари мають у 10 разів серйозніший ефект. Адже ракетне паливо та інші речі, які викидаються під час вибуху, дуже шкідливі.

Юлія К.: Володимире Євгеновичу, як ви думаєте, чи загрожує і коли Україні проблема голоду і дефіциту прісної води?

Володимир Борейко: Щодо голоду не знаю, адже Україна половину Європи годувала і годує. А от проблема прісної води дуже серйозна. Я часто буваю в лісах, дивлюся на річки. У районі Тетерева є річка, яка навесні повноводна, а в липні-серпні повністю висихає. А з річками, які йдуть степами і полями, ще все складніше.

Це дуже серйозна проблема для нас. Однак держава абсолютно нічого не робить. Так зване "очищення річок", коли запускають грейдери, які нібито чистять дно річки, – це маячня. Це те саме, що пофарбувати паркан: певний час він буде зеленим, а потім під дощами і вітрами ця фарба побуріє і відпаде. Усе це не усуває причини. А причина в тому, що практично скрізь береги річок розорані від урізу. Якщо там немає трави і дерев, розорана земля піде в річку, осяде на дно, і річка перетвориться на болото. Немає жорсткої державної політики щодо річок, у результаті всі береги Дніпра забудовані дачами повально. Тому для нас дуже актуальна загроза того, що ми втратимо водні ресурси. До речі, ще до війни в багатьох містах, наприклад, в Одесі, вода подавалася по годинах, не весь час.

Також дуже впливає на збереження річок зведення лісів. Ось припинили діяльність Екологічної інспекції, типу "щоб не кошмарити бізнес". А це означає, що бізнес буде кошмарити природу. Ті ж лісгоспи тепер ніхто не контролює: що вони рубають, як, де, за яких норм.

Крім того, Росія завдає величезної шкоди нашим водним ресурсам. Однак і наші підприємства, які користуються природними ресурсами, теж шкодять, тому що вони зараз, під час війни, поставлені в дуже вигідні для себе умови – вони ніким не контролюються.

Timur: Багато президентів України були мисливцями, а як Зеленський?

Володимир Борейко: Зеленський – не мисливець. У нас рахунок 3:3: мисливцями були Кучма, Кравчук і Янукович, а решта – Ющенко, Порошенко, Зеленський – ні. Це небезпечна тенденція, коли президент мисливець, тому що починається реорганізація заповідних об'єктів у мисливські угіддя.

Зеленський до природи та екології не має жодного стосунку. Його розпіарений проєкт "Мільярд дерев" дурний, необґрунтований і марний. Він передбачає, що лісники звітують про посаджені дерева, які вони садять на місці вирубаних природних лісів. Але так було завжди, тут нічого нового немає.

Щоб садити дерева, потрібно мати площі, а площ немає. Можна перевести самосівку в ранг лісів, але жодних законодавчих умов для цього не створено.

Тому те, що Зеленський не мисливець, це, звичайно, плюс, але він нічого не робить для природи. Він поставив на чолі Міністерства екології пана Стрільця, а це один із найпровальніших міністрів екології: він усього боїться. Він міг втрутитися в історію з Оболонським островом, але не став. Здається, що він міністр екології іншої країни.