Досі вчені вважали, що Сонячна система закінчується гіпотетичною хмарою Оорта, розташованою на відстані трохи більше одного світлового року від Сонця. Однак нове дослідження американських науковців може кардинально змінити це уявлення.
Едвард Белбруно з Єшива-університету в Нью-Йорку та Джеймс Грін, колишній головний науковий співробітник NASA, створили математичну модель, яка виявила область на відстані 3,81 світлового року від Сонця, де космічні об’єкти все ще можуть підпадати під його гравітаційний вплив. Результати дослідження опубліковані на сайті електронного архіву препринтів arXiv.
Учені використали комп’ютерне моделювання, щоб дослідити взаємодію гравітаційних сил Сонця та центру Галактики. Вони виявили дві області, де об’єкти поводяться подібно до точок Лагранжа
У цих регіонах космічні тіла спочатку рухаються еліптичною орбітою, яка згодом трансформується у складну траєкторію, схожу на множину Мандельброта
Белбруно та Грін вважають, що ця область може бути своєрідною пасткою для міжзоряних об’єктів, таких як планети-сироти
Дослідники пропонують вивчити цю область за допомогою потужних телескопів, зокрема ширококутного оглядового телескопа-рефлектора обсерваторії Віри Рубін, який має запрацювати 2025 року. Виявлення захоплених об’єктів у цій зоні підтвердило б теорію вчених і змусило б переглянути межі Сонячної системи.
Джерело: Newscientist