"Культура ожила": як касирка з Донеччини відновила музей на Дніпропетровщині

Жінка народилась у Мирнограді, що на Донеччині. Вона називає його "містом териконів" та інколи згадує зі слізьми на очах, але від початку повномасштабної війни живе у селищі Межова, що на Дніпропетровщині.

У жінки з'явився музей

Ольга хоч сумує за домом, але з новими подіями в житті їй вже складно відповісти, чи дійсно вона туди повернеться, адже в неї тепер є музей і волонтерство. Вона пригадує, що спочатку вони приїхали у Межову зовсім без речей, пересидіти 2 – 3 дні, бо біля рідних ніби спокійніше.

Не вірили, як і всі, думали, що це все не по-справжньому. Чоловік сподівався, що в понеділок вийде на роботу, а ми тут залишилися майже на три роки,
– пояснює вона.

Перші пів року в Межовій Ольга не працювала, але потім їм якось зателефонували знайомі з відділу культури та сказали, що є місце в музеї. Жінка пригадує, що навіть не знала, що у селищі є музей. За її словами, вона навіть подумати не могла, що буде працювати в такому закладі.

Це історико-краєзнавчий музей Межівської селищної ради — його відкрили в 1976 році. Там зібрана історія місцевих сіл, трошки якісь археологічні розкопки, рушники, вишиванки.

Ольга розповідає, що початку було трохи незвично, адже розуміла, що вона тут сама собі й директорка, й екскурсоводка, і керівниця. Також жінка зізнається, що любить спокій і тишу, тому їй подобається бути одній у двох невеликих залах.

Пізніше почали залучати молодь

Ольга пригадує, що на початку було складно, однак робота тривала: вона роздивлялась експонати та витягувала їх. Крім цього, завдяки жінці музей отримав 15 тисяч гривень. У 2023 році був конкурс онлайн-екскурсій музеями від громадської організації "Жінки+". Вона не тільки взяла участь, а й посіла перше місце.

Я довго думала, що мені купити для музею, і вирішила, що тут треба виставкові шафи трішки змінити на нові,
– розповіла Ольга.

Пізніше у музеї з'явилась Каріна, яка допомогла залучити трішки молоді, адже в селищі на 10 000 населення затягнути когось у музей — завдання із зірочкою. Зараз, коли приходять діти, то цікаво спостерігати, як вони помічають знайомі будинки на старих фотографіях.

Щоб їх здивувати ще більше, Ольга готує презентацію про Межову у фотографіях. Жінка прагне зібрати молодь і зробити ненудну лекцію – не тільки з цифрами та датами. Щоб залучити до музею молодше покоління, Ольга також зробила кілька локацій для фотосесій.

У селищі активно допомагають військовим

У Межовій Ольга почала займатися волонтерством, а пізніше вона долучила до цього й дітей: вони разом робили свічки на продаж на благодійному ярмарку.

Ще одна ідея виникла в Центрі активності громадян. Жінка пояснює, що його створили усі разом: музей, бібліотека та будинок культури. Поруч із центром було багато безхатніх котиків і собачок. Люди почали їх годувати, і так виник волонтерський загін "КітПес".

Перші рази ми скидалися на корм самі, а потім почали виставляти оголошення, що будемо йти готувати тварин. Писали: "Приходьте, або, якщо є можливість, приносьте корм чи якісь кошти". Для цього поставили спеціальну коробку в Центрі,
– поділилась Ольга.

За її словами, нещодавно хлопець приніс їм мішок корму, адже хотів зробити добру справу.

З'явилось інше бачення

Жінка почала вести сторінку музею у фейсбуці. Крім цього, вона старається заводити бесіди із місцевими.

Ольга розповідає, що коли вона прийшла, то в колективі було небагато молоді, але тепер все змінилось, тож разом краще, бо є взаєморозуміння. Вона пояснила, що у старших людях відчувається "стара школа". Згодом жінка підсумовує та каже, що робота їй подобається.

Зараз в українців мрія на всіх одна. Але, як закінчиться війна, вже не знаю, чи буду додому їхати. Звісно, дім є дім – кожен ранок мій починається з того, що я заходжу в інтернет і дивлюся новини. У нас є групи місцеві – Мирноградські, Покровські. Дивлюсь і хвилююсь,
– зазначає Ольга.

Крім цього, вона спілкується із людьми, які втратили домівки і розуміє, що теж може опинитись серед них. Це країть їй серце, але робота дуже допомагає. У жінки є плани щодо залучення молоді, адже вона переконана, що там є розвиток.