На які соцпослуги мають право військові та чому не завжди можуть ними скористатись: подробиці

В Україні й досі немає системності та єдиного алгоритму у наданні послуг військовим та ветеранам війни.

14 мільярдів гривень з місцевих бюджетів було скеровано на надання соціальних послуг минулого року. Військові, зокрема із пораненнями, ветерани війни, інваліди війни та їхні родини мають право на цілу низку різних соціальних послуг.

Але дуже часто навіть не знають про це або не отримують ці послуги після звернень. Чому так відбувається і чи можна очікувати на позитивні зміни у наданні соцпослуг – у матеріалі кореспондента ТСН Івана Воробйова.

Військовий розповів про складності в отриманні допомоги від держави

Військовий Олександр Попик після важкого поранення потрапив до однієї із центральних лікарень Києва.

Столичні лікарі сказали Олександру, що ходити він більше ніколи не буде і виписали з лікарні. На свою першу реабілітацію боєць зміг потрапити лише за кілька місяців. Реабілітаційний центр знайшов сам. Там його трохи відновили, навчили пересуватись кріслом колісним. За словами військового у подальшій реабілітації йому всюди відмовляли.

"Ми куди би не приїжджали нам говорили - ви вже все вмієте, тобто нащо вам реабілітація", - каже військовий.

У його рідній 30-тій механізованій бригаді, у складі якої воював з 2014 року написали, що поранення він отримав в частині. Цілий рік судів, ходіння по різним інстанціям та отримання сотні довідок і Олександр отримав статус інваліда війни та першу групу інвалідності. Весь цей час від держави він отримував на місяць 600 гривень.

Сучасне крісло колісне органи соцзахисту надали йому за два роки після поранення. Наразі Олександр збирає 840 тисяч гривень на нейростимулятор, щоб позбутися щоденного болю та мати хоча б мінімальний шанс на те, що знову ходитиме, отримати такий від держави, каже не може.

"Багато військових не звертається, тому, що вони не знають, куди звертатися", - каже Олександр.

В Україні немає алгоритму надання послуг військовим та ветеранам

В Україні й досі немає системності та єдиного алгоритму у наданні послуг військовим та ветеранам війни, розповідає військовий психолог Андрій Козінчук. Повністю відсутній зв’язок між військовим або ветераном і державою. Немає інформації, як ці послуги отримати.

"Як в медичній, так і в психологічній реабілітації, по суті його кудись постійно відправляють. Він відбув операцію, потім він відбув на реабілітацію в якийсь санаторій, потім після санаторію в якийсь профілакторій і так далі. І далі ним вже займається якийсь громадські об’єднання, благодійні фонди, але тут немає якоїсь закільцьованої системи", - каже Андрій Козінчук.

Аби ветеран не губився, куди йому звертатись за отриманням необхідної послуги: до місцевих органів самоврядування, У ЦНАП, в МОЗ чи Мінветеранів, або в Мінсоцполітики нещодавно до переліку професій було введено таку посаду як фахівець із супровіду ветерана\ветеранки, розповідає заступниця міністра у справах ветеранів Руслана Величко-Трифонюк.

Крім того у Мінветеранів почали розробляти цілу екосистему ветеранської політики, зокрема й алгоритм надання послуг.

Щось подібне вже запрацювало при деяких лікарнях, зокрема у Києві. Соціальна працівниця Оксана Безпрозванна у цій столичній лікарні працює вже два місяці. Роз’яснює військовим, що лікуються та проходять реабілітацію в закладі на які послуги вони можуть розраховувати.

Куди звертатись військовому, щоб отримати допомогу

В Україні існує цілий перелік затверджених послуг для різних категорій громадян, розповідає заступниця міністерки соціальної політики Уляна Токарева. Кожна з них затверджується виходячи з потреб кожної окремої людини, каже вона.

Аби з ними ознайомитись та отримати потрібно звернутись до органу соціального захисту населення за місцем проживання, або до органів місцевого самоврядування пояснює заступниця. Головне заявити про свої потреби, аби про них знали соціальні працівники на місцях і заклали на них гроші у місцевий бюджет.

"Зараз формується стратегія розвитку соціальних послуг до 2030 року. Це такий загально національний документ, тому дуже важливо, щоб люди які розуміють потреби громад, які знають які соціальні послуги потрібні розвивати говорили з нами про це", - каже Уляна Токарева.

Якщо ж послуги надаються неналежним чином, або не надаються взагалі, як у випадку із військовим Олександром Попиком, у Мінсоцполітики радять звертатися до правозахисних організацій або напряму до них чи дзвонити на урядову гарячу лінію і заявити про проблему.