Холодна війна повертається? Про обмін ув'язненими між Заходом і Росією

Про великий обмін ув’язненими між Заходом і Росією. 1 серпня відбувся великий обмін ув’язненими між РФ і Заходом. Хоча в обміні були задіяні росіяни, які відбували покарання у різних західних країнах, насправді це у першу чергу був обмін між США і Росією.

Саме США були ініціаторами переговорів про цей обмін. Але Росія у рамках цього обміну хотіла отримати тих своїх «бійців секретного фронту», які відбували покарання у різних європейських країнах, і правові міждержавні протиріччя гальмували домовленості про обмін. Тому довелося робити цей обмін багатостороннім.

Цей великий за масштабами обмін, в якому були задіяні 26 ув’язнених з 7 різних країн, став безпрецедентним з часів Холодної війни. І це породило хвилю конспірологічних припущень про якісь залаштункові домовленості між США і РФ, які не обмежуються обміном ув’язнених, а стосуються зокрема і припинення війни між Росією і Україною. С конспірологією і конспірологами нема сенсу сперечатися мовою раціональних аргументів. Тому просто сформулюю свій прогноз – жодних мирних переговорів, а тим більше припинення війни між Росією і Україною у найближчі місяці не відбудеться.

Перші спроби (саме лише спроби) розпочати відповідні мирні переговори, або хоча б домовитись про те в якому форматі, і з яким порядком денним вони можуть відбутися, слід чекати не раніше завершення президентських виборів у США. А зараз про сам обмін. Чому він відбувся? І на які його нюанси варто звернути увагу?

Всі обговорюють традиційну конспірологічну тему – чому цей обмін відбувся саме зараз? І якось забувають про дуже важливу деталь – переговори про цей обмін тривали більш ніж півтора року. Спочатку йшлося про звільнення з російського ув’язнення репортера The Wall Street Journal Евана Гершковича і морського піхотинця США Пола Уілана.

Але Путін (саме Путін, за свідченнями різних поінформованих джерел) в обмін хотів отримати офіцера ФСБ, професійного кілера Вадима Красікова, який був засуджений у Німеччині до довічного ув'язнення за вбивство Зелімхана Хангошвілі на території Німеччини у 2019 році. І саме з цим виникли серйозні правові і бюрократичні перешкоди, оскільки питання про його звільнення треба було вирішити з німецьким правосуддям. А воно працює не в ручному режимі і не за правилами політичної доцільності.

Особистих домовленостей між Байденом і Шольцем було не достатньо. І саме проблема звільнення Красікова була головною причиною затягування переговорів про цей обмін. Потім (ми поки не знаємо, коли саме) виникло питання про включення в цей обмін російського опозиційного лідера Олексія Навального, що теж затягнуло ці переговори. Але домовитись не встигли. Олексій Навальний загинув. І його смерть теж відтягнула цей обмін, однак, можливо, вплинула на позицію Німеччини по Красікову. А ще більше на німецький уряд вплинуло затримання і засудження до смертної кари німецького громадянина у Білорусі.

Переконаний, що російські спецслужби свідомо це зробили за допомогою білоруського диктатора Лукашенка. Списки на обмін довелося переформатовувати. Проте сама ідея про включення в список обміну відомих російських опозиціонерів врешті решт була реалізована. Однак узгодження списків на обмін, які в процесі переговорів значно розширили, теж затягнуло переговори на певний час.

За даними CNN ключову роль в цьому обміні відіграли спецслужби. Це підтверджують і російські джерела. Між іншим, в обмінах полоненими між Росією і Україною ключову роль також відграють спецслужби, зокрема і тому, що їм легше домовлятися, ніж політикам. І для російської сторони в цьому обміні домінували саме інтереси спецслужб. Це був їх великий корпоративний інтерес, зокрема і інтерес самого Путіна як голови цієї КГБістської корпорації. Обмін відбувся тому, що росіяни добилися звільнення Красікова (це їх головний приз в цьому обміні), а ще і декілька професійних шпигунів.

В умовах, коли Росія посилює гібридну і таємну війну проти Заходу, це сигнал своїй агентурі: не бійтеся, у разі чого ми вас витягнемо. У розмін російські спецслужби віддали американців, яких вони затримали і тримали як заручників саме для такого обміну, і декілька російських опозиціонерів, які мають цінність (у політичному і гуманітарному сенсі) для США і країн Заходу, але не для Путіна. Вже очевидно, що Путін не боїться російських опозиціонерів, особливо коли вони за кордоном. Вони для нього витратний і розмінний матеріал в прямому і переносному сенсі.

Для обох сторін цей обмін мав ще і велике пропагандистське значення. Тому звільнених особисто зустрічали державні лідери – у Росії сам Путін, у США – Байден і Гарріс, у Німеччині – Шольц. І саме це говорить, що цей обмін не свідчення потепління стосунків між Заходом і Росією, а символічна ознака повернення відносин між Росією і Заходом до часів Холодної війни.

Ще одне конспірологічне питання: а чому російські спецслужби провели цей обмін з адміністрацією Байдена, а не дочекалися перемоги Трампа? У Росії кремлівські експерти якраз очікували, що Гершковича віддадуть саме Трампу, а не Байдену. Найбільш проста відповідь на це запитання полягає у тому, що російські спецслужби не хотіли чекати і ризикувати. Обмін вже був узгоджений.

А чи переможе Трамп, ще не відомо. І навіть якщо він переможе, то до влади його адміністрація прийде лише через пів року. Краще синиця у руках, ніж журавель в небі. До того ж Байден вже не балотується, і цей обмін навряд суттєво вплине на хід виборчої кампанії у США. Ще одна важлива деталь, яка заслуговує уваги – посередництво Туреччини в цьому обміні. Вже не у перший раз Туреччина виконує таку роль, і знов результативно.

Нагадаю, що перший великий обмін полоненими між Росією і Україною теж відбувся при посередництві Туреччини, як і підписання Зернової угоди. У гострій конкуренції за роль посередника у майбутніх переговорах про завершення війни між Росією і Україною Туреччина заробила додаткові бали. Інших впливів великого обміну ув’язненими між США і РФ на проблему потенційних мирних переговорів між Росією і Україною я не бачу.