Україну штовхають до переговорів з Путіним: експерти відповіли, чого хочуть США та ЄС

Путін не зацікавлений у будь-яких переговорах з Україною про припинення війни. Проте Захід впевнений, що час для припинення вогню настав, бо на полі бою глухий кут.

Усі частіше від західних лідерів українці чують про необхідність переговорів з Росією. У минулому тижні президент Фінляндії Олександр Стубб заявив, що "момент, коли потрібно починати переговори, вже досягнуто". Президент цієї Чехії Петро Павел зробив доволі контроверсійну заяву, що Захід "напевно б погодився, що частина території України буде тимчасово окупована". Але, за його словами, це не має поважати інтеграцію України до ЄС і НАТО.

До того ж, є ризик, що після першого найбільшого від часу Холодної війни обміну увʼязненими між Заходом і Росією, в лавах наших союзників збільшується прихильників переговорів з Росією. таке про це вже заявила Саскія Ескен, голова німецької партії СДПН канцлера Олафа Шольца: «Угода однозначно показує, що можна домовлятися, вступати в переговори, навіть з російською державою, навіть з російським агресором, з питань, де вони також мають свої інтереси. Але для цього ми маємо спочатку створити безробіття, в якому російська держава дійсно хоче говорити з нами».

Протест, на яких умовах відбуватимуться ці переговори? На умовах справедливого миру й міжнародного права, як казав Дмитро Кулеба під час візиту до Китаю? Чи на умовах Росії? Чи хоче Росія переговорів взагалі? Відповідь очевидна - Путін не хоче переговорів і закінчення війни. Чому ж тоді США та ЄС штовхають Україну до тимчасової заморозки війни?

На ці питання ексклюзивному інтерв'ю для ТСН.ua відповіли заступник виконавчого директора Ради зовнішньої політики "Українська призма" Сергій Герасимчук та директор програми "Північна Америка" Ради зовнішньої політики "Українська призма" Олександр Краєв.

За словами Сергія Герасимчука, світовий порядок змінився, і ці зміни незворотні. В Європі та США це зрозуміло остаточно, як і в Китаї. Частина європейців продемонструвала спробу бути на символічному й рівні декларацій. Той самий Еммануель Макрон, вихопивши свій шаблю, оголосив про можливість відправки військових в Україну й розпустив французький парламент.

"Частина європейців побігла. Побіг й Орбан. Власне, його "миротворче" турне Київ-Москва-Пекін - є таким бігом, щоб усім продемонструвати, що він ще досить спритний, намагаючись начебто уникнути при цьому найбільш негативному сценарії для Угорщини та Європи, що коли до влади в США прийде Трамп і переговорний процес буде незворотним», – вважає Герасимчук.

За його словами, частина українських та європейських політиків намагаються адаптуватися й продемонструвати: так, переговори не є виключеними, навпаки, якби вони відбулися, це б меншою кров'ю дозволило вирішити багато питань. Інша справа, на яких умовах будуть відбуватися ці переговори? На умовах справедливого миру й міжнародного права, як казав Дмитро Кулеба під час візиту до Китаю? Чи на умовах Росії? Проте, навіть така постановка питання не до кінця правильна. Чи хоче Росія переговорів взагалі? Ні.

"З одного боку ми можемо говорити: так, на нас тиснуть, від нас вимагають йти на поступки, від нас вимагають переговорів. З іншого боку, якщо подивитися на меседжі Росії, вони ж постійно повторюють, що Росія готова й ніколи не відмовлялася від переговорів. Очевидно, що вони брешуть, але вони про це постійно говорять. Україні зараз дають пас, говорячи, що треба вести переговори. Україна каже: так, ми будемо вести переговори, але ставить своє уточнення: на умовах, які відповідають міжнародному праву", - коментує Сергій Герасимчук.

Щодо позиції США, Олександр Краєв додає, що вона й не змінювалася. Американці кажуть: переговори точно колись будуть, але Україна сама має вирішувати, на яких умовах; ми нікого не примушуємо, але Україна має задуматися, в який момент йти на ці переговори. Наразі загальна картина, з точки зору американців, виглядає таким чином: Україна проводить мобілізацію, отримує підтримку США та ЄС, але продовжує втрачати території; а Росія потроху рухається вперед, не проводячи мобілізацію, шукаючи союзників у вигляді КНДР, Ірану, Китаю.

Тому, за словами Краєва, з точки зору планування й стратегії натівського типу, потрібна передишка, щоб Україна змогла накопичити достатньо сил.

"До речі, тут треба згадати й наші обіцянки про створення 14 нових бригад для другої лінії оборони. З точки зору того, як це планують в НАТО, як вони самі це пояснювали публічно: добре, якщо ви створили ці бригади, треба час на другу лінію оборони. А вона не формується під час бойових дій. Тому, виглядає так, що американці апелюють до абсолютно прагматичних речей: ви добре тримаєтеся, але потроху відступаєте; зброя вам надається, але недостатньо, й не завжди тому, що ми не хочемо", - додає Олександр Краєв.

Експерт нагадує, що лише нещодавно ми побачили, як на Заході пішов розворот на так звані військові рейки. Тільки зараз європейська промисловість підходить до необхідних потужностей. Тому й розмови про перемовини звучать все голосніше на різних рівнях.

"І, на жаль, цей рівень тільки підвищується. Бо з їхньої точки зору, їхнього абсолютно прагматичного підходу, ця передишка потрібна. Але вони намагаються це подати не як здачу перед Росією, бо поки що ми не бачимо гарантерів чи модераторів, які б могли стримати непомірні й неправомірні вимоги РФ", - підсумував Олександр Краєв.