Венесуельська карта Путіна

Ось уже тиждень по всій Венесуелі не припиняються протести. Вони переростають у сутички з поліцією та армією. Вже загинуло щонайменше близько двох десятків людей, а понад 800 — заарештовано.

Причина протестів: тисячі венесуельців, які вийшли на вулиці в Каракасі та інших містах, не вірять, що на президентських виборах переміг чинний глава держави Ніколас Мадуро. За даними Національної виборчої ради, він набрав 51,2% голосів, а опозиційний кандидат Едмундо Гонсалес отримав 44,2%. Але екзитпол, проведений Edison Research, показав, що Гонсалеса підтримало 65% виборців, а Мадуро — 31%. Інші екзитполи також свідчать про перемогу кандидата від опозиції.

За словами одного з опозиційних лідерів Марії Коріни Мачадо, режиму було запропоновано визнати свою поразку й розпочати переговори, щоб забезпечити мирний перехід, але влада відмовилась, обравши шлях репресій, насильства та брехні. «Ми перемогли, й усі це знають. Уся міжнародна спільнота знає, що відбулось у Венесуелі і як люди проголосували за зміни», — сказала Мачадо, заявивши, що опозиція «захищатиме правду».

За роки перебування при владі Уго Чавеса та його наступника Ніколаса Мадуро Венесуела, яка протягом тривалого часу була однією з найбагатших країн Південної Америки завдяки своїм нафтовим родовищам, перетворилася на одну з найбідніших. Країна пережила серйозний спад в економіці, гіперінфляцію, зменшення видобутку нафти та масову міграцію населення: 7,7 мільйона венесуельців (22% населення Боліваріанської республіки) живуть поза її межами.

Упевненість у перемозі опозиції спричиняє не лише масове невдоволення венесуельців режимом Мадуро, а й те, що у світі та регіоні також критично оцінили минулі вибори.

«У нас є серйозні побоювання, що оголошений результат не відображає ні волі, ні голосу венесуельського народу», — заявив держсекретар США Ентоні Блінкен. «Ми вимагаємо негайного доступу до протоколів із виборчих дільниць. Допоки їх не буде оприлюднено та перевірено, оголошені результати виборів не можуть бути визнані», — своєю чергою сказав верховний представник ЄС із питань закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель.

Водночас сім південноамериканських держав — Аргентина, Чилі, Коста-Ріка, Перу, Панама, Уругвай і Домініканська республіка — відмовилися визнавати результати виборів у Венесуелі. У підсумку Каракас ухвалив рішення відкликати своїх дипломатів із цих країн. Примітно, що навіть Бразилія, де при владі перебуває лівий уряд, теж зажадала ретельного підрахунку результатів голосування. Наразі ж вибори визнали десять країн — Болівія, Білорусь, Гондурас, Іран, Катар, Китай, Куба, Нікарагуа, Росія та Сирія.

«Позиція латиноамериканських держав, зокрема й тих, де при владі перебувають ліві уряди, не має дивувати. Для цих країн серйозну загрозу становить нова хвиля міграції венесуельців, що створює серйозний додатковий тиск на економіку південноамериканських держав, яка так і не відновилася після пандемії коронавірусу», — сказала в розмові із ZN.UA латиноамериканістка Олександра Ковальова.

Щоби збити протести та продемонструвати венесуельцям і світу готовність до діалогу, Мадуро звернувся до Верховного суду країни з проханням здійснити аудит президентських виборів, заявивши, що керівна партія готова показати всі протоколи підрахунку голосів на виборах. Однак суд, який перевірятиме результати, тісно пов’язаний із урядом Мадуро, тож малоймовірно, що він забезпечить незалежну перевірку результатів голосування.

Впевнена у своїй перемозі влада не має наміру вести переговори з опозицією. «Режим Мадуро не дозволить цим демонстраціям тривати довго й жорстко придушуватиме протести», — прогнозує Олександра Ковальова. Сила Мадуро не лише в «колективос» — членах воєнізованих організацій, які підтримують владу. На думку експертки, живучість режиму полягає насамперед у його підтримці військовими, на яких Мадуро та його уряд не шкодує грошей.

Саме підтримка армії дала змогу Мадуро втриматися при владі 2018 року, коли опозиція та світ не визнали результатів президентських виборів і в країні багато місяців поспіль відбувались акції протесту. «Агресивна антиамериканська риторика Мадуро, його популізм, підтримка режиму з боку військових, пасивна позиція Вашингтона — все це дає підстави прогнозувати, що наступник Уго Чавеса втримається при владі», — припустив у розмові із ZN.UA президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар.

 Як повідомляють Reuters і Bloomberg, на тлі фальсифікацій виборів і масових протестів Вашингтон виключає скасування чинних санкцій, а також розглядає можливість уведення нових. Водночас США (як і Перу) визнали переможцем виборів Гонсалеса. «Нині для венесуельських партій настав час розпочати обговорення шанобливого мирного переходу влади відповідно до виборчого законодавства Венесуели та побажань венесуельського народу», — заявив Ентоні Блінкен.

«Сумніваюся, що США та інші країни фінансуватимуть операції зі зміни уряду у Венесуелі. Вони діятимуть дипломатичними та економічними засобами», — впевнена Олександра Ковальова. Американські санкції щодо венесуельського енергетичного сектору раніше вже спричинили серйозні втрати в економіці країни, основою якої є експорт нафти. Нові санкції ще болючіше вдарять по економіці.

На словах Мадуро не лякають ні санкції, ні міжнародна ізоляція. Він заявляє, що Венесуела може віддати країнам БРІКС права на розробку нафти та газу: «Якщо всі ці жителі Півночі та їхні світові партнери зроблять помилку всього свого життя, то всі дозволи на розробку нафтових і газових ділянок, які вже були підписані, перейдуть до наших союзників із БРІКС». Але, як зазначає Михайло Гончар, не варто перебільшувати роль Венесуели на світовому ринку нафти.

Так, 2011 року Венесуела потрапила на перше місце з нафтових запасів, коли величезні запаси важкої та надважкої нафти пояса Оріноко були визнані доступними для розробки. Однак місцеві надважкі сорти «чорного золота» є складними для переробки й тому мають обмежене споживання. Водночас основний споживач венесуельської нафти — Сполучені Штати. Останні роки показали, що постачання венесуельської нафти до США не заважало Вашингтону вводити санкції проти Каракаса.

Серйознішим ризиком для Сполучених Штатів є те, що подальша ізоляція Венесуели може призвести до посилення позицій Китаю та Росії в цій країні.

Режим Мадуро відчуває постійну підтримку з боку Росії та Китаю. Кожна з цих двох країн переслідує власні інтереси. І якщо Пекін зацікавлений у Венесуелі як у своїй «нафтовій коморі», то Москва розглядає Боліваріанську республіку не лише як країну, де можна заробити на постачанні зброї та розробці нафтових родовищ, а й як плацдарм для асиметричних дій у підчерев’ї Сполучених Штатів. І це рано чи пізно змусить Вашингтон ретельніше зайнятися вирішенням проблеми Мадуро.