Відлік пішов. Що треба знати про цьогорічні президентські вибори у США менш ніж за сто днів до голосування

5 листопада США обиратимуть свого нового лідера. За останні кілька тижнів динаміка президентських перегонів у Сполучених Штатах сильно змінилася. Невдалі дебати для одного кандидата, спроба замаху на іншого, самоусунення Байдена — це лише основні події, що змінили перебіг перегонів. Американські вибори не є звичайними і їх доволі важко зрозуміти без додаткової інформації, оскільки на їхні результати впливають місцеві соціальні, демографічні, культурні й інші чинники.

Пояснюємо ситуацію всередині двох передвиборчих штабів, які питання турбують пересічних американців, якою є позиція кандидатів щодо них, які наміри Камала Гарріс і Дональд Трамп мають щодо України, що зараз показують соціальні опитування та як узагалі працює виборча система США.

Ситуація в Демократичній партії США

Ще торік теперішній президент країни Джо Байден заявив про свої наміри переобратися на цю посаду. Байден довго йшов до Білого дому саме у президентське крісло — кілька разів невдало балотувався, а у 2008 році після кар’єри сенатора став віцепрезидентом в адміністрації Обами, де пропрацював два президентські терміни. За останні роки провідні американські медіа та політики з обох партій висловлювали занепокоєння віком і станом здоров’я Байдена, що супроводжувалося побоюваннями з боку представників його ж партії та колумністів таких видань як The New York Times щодо його результату на майбутніх виборах. Попри це цьогоріч у березні чинний президент виграв праймериз своєї партії (внутрішнє голосування серед активних членів партії, що проходить у кожному штаті окремо) із більш ніж трьома тисячами голосів. Але офіційно кандидатом від демократів на цих виборах його мали затвердити в серпні.

Однак перші офіційні дебати двох на той момент ще неофіційних кандидатів змінили ситуацію. Після виступу Байдена медіа, включно з редакційними групами The New York Times, The New Yorker та The Economist, а також 36 представників партії, більшість серед яких — це сенатори та конгресмени, звернулися до чинного президента із закликом відмовитися від ідеї переобиратися. Ця ситуація стала показником розколу всередині Демократичної партії США, що спостерігається вже багато років — партія розділена на традиційних демократів на чолі з Байденом і більш прогресивних демократів, і це лише дві основні групи. Деякі дослідники, зокрема Метт Гросманн та Девід А. Гопкінз, пишуть, що їх може бути ще більше залежно від питання. Спочатку Байден опирався, однак після перенесеної втретє коронавірусної хвороби та розмов із родиною все ж вирішив «передати смолоскип новому поколінню» та зняв свою кандидатуру з виборів. Водночас він висловив свою підтримку теперішній віцепрезидентці Камалі Гарріс у боротьбі за президентське крісло, невдовзі після чого вона оголосила про початок своєї кампанії.

Джо Байден та Камала Гарріс (фото Getty Images)

Станом на 5 серпня Гарріс із майже стовідсотковою ймовірністю є кандидаткою на посаду президентки від демократів. За перший день своєї кампанії вона здобула підтримку більшості партійних діячів, контент із нею став вірусним в інтернеті й отримала схвалення від діячів попкультури та спорту, таких як співачки Аріана Гранде, Демі Ловато та баскетболіст Стеф Керрі. А на третій день подружжя Обам із затримкою, але все ж публічно підтримало Гарріс на цих виборах.

Демократи мають намір офіційно висунути Гарріс до 19 серпня, коли почнеться Демократична національна конвенція, причому передбачається онлайн-голосування за кандидатів. Це вже бентежить деяких республіканців, які говорять про те, що онлайн-голосування та передчасне висування кандидатки нібито порушують «правил гри», хоча ці правила змінюються під тиском обставин і форс-мажорів. Байден став першим президентом після Ліндона Джонсона, який під час свого терміну відмовився у 1968 році переобиратися. Та першою людиною, яка відмовилася від висування своєї кандидатури після успішних праймериз. Відповідно Гарріс стане першою з 1968 року людиною, яка балотується у президенти від демократів, не будучи обраною на праймериз.

Камала Гарріс (фото Getty Images)

Однією з інтриг у рамках цієї кампанії залишається те, кого обере Гарріс собі у віцепрезиденти. Серед головних кандидатів на цю роль станом на 5 серпня є:

• Губернатор штату Пенсильванія Джош Шапіро. 51-річний політик випередив своїх колег по партії у низці голосувань у достатньо консервативному штаті. Був генеральним прокурором штату, займався справою щодо сексуального насильства у католицькій церкві та захищав результати голосування свого штату на президентських виборах 2020 року попри тиск Трампа. У порівнянні з низкою інших політиків Демократичної партії Шапіро користується повагою та схваленням значної частки республіканців, на думку авторів NBC News. Вважається виданням The Hill одним із головних кандидатів на місце віцепрезидента у випадку перемоги Гарріс, особливо враховуючи підтримку серед робочого класу в його штаті. Вже запустив власну рекламу на підтримку кампанії у соцмережах.
• Адмірал на пенсії Вільям Макрейвен. 68-річний військовий свого часу займався координацією та організацією спецоперації, під час якої у 2011 році було вбито Усаму бін Ладена. Критикував Трампа під час його президентської каденції за рішення у царині національної безпеки. Свого часу відео його промови для студентів Техаського університету стало вірусним в інтернеті, набравши 19 мільйонів переглядів станом на зараз та ставши основою для великої кількості мемів та едітів.
• Губернатор штату Кентуккі Енді Бешір. 46-річний демократ зміг отримати місце голови консервативного штату, який зазвичай голосує за республіканців. Причому він зробив це, виступаючи за право на аборти. Проте обрав свого часу віцегубернаторкою демократку Жаклін Коулман, яка виступає проти абортів. Найкраще проявив себе, відділяючи себе від федеральної політики та фокусуючись на локальній, перебуваючи з людьми під час стихійних лих, як повідомляє NBC News.
• Секретар (американський відповідник міністра) з питань транспорту Піт Бутіджедж. 42-річний ветеран флоту та відкритий гей був одним із кандидатів від демократів на президентські вибори 2020 року, здобуваючи перемоги у перших праймериз, однак зрештою програв через брак голосів від осіб із не білим кольором шкіри. Є одним із найактивніших захисників Байдена та його політики.
• Сенатор від штату Аризона Марк Келлі. Колишній астронавт теж зміг перемогти на виборах у традиційно консервативному штаті, який несподівано обрав Байдена у 2020 році. У своїй політиці фокусується на місцевих питаннях, таких як виготовлення мікрочипів. Також є поборником обмежень на право володіння зброєю.
• Губернатор штату Мериленд Вес Мор: 45-річний ветеран відносно нещодавно став політиком, однак уже має здобуток — Мор став третім темношкірим губернатором американського штату в історії. А на додачу до цього політик має ще й особливу особисту історію (ветеран афганської війни, який видав кілька бестселерів і брав активну участь у телевізійних шоу як автор і виконавчий продюсер), через яку американські медіа вважають його одним із головних претендентів на роль кандидата від демократів на президентських виборах 2028 року;
• Губернатор штату Іллінойс Джей-Бі Прицкер. 59-річний політик у 2020 році був активним учасником кампанії Байдена. Є засновником неприбуткового комітету Think Big America, який займається захистом права на аборт і веде кампанію проти екстремізму. Імплементував закон щодо обмеження права володіння зброєю. Вважається NBC News одним із претендентів на роль кандидата на крісло президента від демократів на майбутніх виборах, оскільки є вихідцем із родини, що володіє мережею готелів Hyatt та успадкував значний спадок;
• Губернатор штату Міннесота Тім Вальц: 60-річний політик міг би допомогти Гарріс перемогти у Вісконсині, Пенсильванії та Мічигані, голоси яких будуть ключовими для цих виборів. Імплементував низку законів та ініціатив у своєму штаті, включно з легалізацією марихуани та обмеженням доступу до зброї.

Ситуація у Республіканській партії

Попри наявний розкол у партії на табір так званих «трампістів» або, як їх ще називають, MAGA-республіканців (абревіатура, що є слоганом політичної діяльності Трампа — Make America Great Again, «Зробімо Америку великою знов») і табір поміркованих республіканців, бажання повернутися до влади в країні стало визначальним для консолідації зусиль всередині партії навколо переобрання Дональда Трампа. Він виграв внутрішні праймериз із більш ніж двома тисячами голосів, значно випередивши свою головну конкурентку — колишню амбасадорку США при ООН у Нью-Йорку Нікі Гейлі. Проте кампанія Трампа не є простою.

Дональд Трамп (фото Getty Images)

Насамперед її ускладнювали судові справи проти Дональда Трампа. Однією з них була справа про виплату грошей порноакторці Стормі Деніелз за мовчання щодо їхнього сексуального контакту. Через неї Трампу було висунуто обвинувачення за 34 кримінальними статтями, пов’язаними з фальсифікацією ділових записів про ці кошти. Однак формою покарання за цими обвинуваченнями є штрафи, які він оскаржив у Верховному суді США.

Разом із цим було оскаржено й низку інших справ проти Трампа, зокрема і ті, що стосувалися його втручання у президентські вибори 2020 року та участь у заколоті 6 січня 2021 року. Адвокати Трампа звернулися до суду з проханням визначити, чи підпадає Трамп під президентський імунітет у контексті цих справ. Враховуючи те, що більшість складу Верховного суду становлять судді консервативних поглядів, трьох із яких призначив особисто Дональд Трамп під час своєї президентської каденції, рішення Верховного суду очікувано було на його користь. Згідно з ним, Трамп підпадає під президентський імунітет, а отже не може бути покараний.

У Штатах подейкують, що саме через це, а також низку інших контроверсійних рішень, які ухвалив Суд упродовж останніх кількох років, чинний президент Джо Байден днями представив своє бачення реформи Верховного суду США, яке містить обмеження строку повноважень суддів до 18 років (зараз судді Верховного суду перебувають на своїй посаді довічно від моменту обрання), обмеження на призначення нового судді до однієї особи на два роки, впровадження етичного кодексу для роботи Суду та запровадження нової поправки до Конституції США про скасування президентського імунітету. 

Але навіть якщо Трамп отримав би ув’язнення за однією з цих справ, він усе одно зміг би далі вести передвиборчу кампанію, оскільки американське законодавство не передбачає обмежень на участь у виборах навіть для в’язнів. Ба більше, щоразу, коли відбувалося нове засідання щодо Дональда Трампа, його віддані прихильники висловлювали йому підтримку не лише в соцмережах, але й пожертвуваннями. Попри це, справи все ж вдарили по його репутації та фінансовій спроможності. Для виборців, які ще не визначилися зі своїми обранцями, рішення за цими справами є чинником для голосування, а через виплату штрафів і фінансові труднощі з соцмережею Трампа Truth Social без підтримки американських багатіїв кампанія ведеться дуже складно - на її повноцінне ведення не вистачає коштів. У той час як за даними Associated Press, Гарріс лише за липень зібрала 310 мільйонів доларів на свою кампанію.

Також на кампанію вплинув замах на Трампа. Попри першу емоційну реакцію, подальші слова кандидата про «об’єднання Америки», які підтримали його політичні опоненти й іноземні лідери, позиції Трампа у перегонах дещо покращилися. Проте висування Гарріс змінило це, і після того, як Трамп повернувся до своєї звичної риторики, його позиції повернулися до рівня, що був до замаху.

Кампанію повинен був підсилити вибір «напарником» Трампа, кандидатом у віцепрезиденти сенатора Джей-Ді Венса. Однак попри ставку на виборців із робочого класу центрально-західних штатів і повну лояльність до Трампа, вибір Венса не приносить нічого нового для кампанії. Однією з цілей такої сильної присутності віцепрезидента у рамках передвиборчих перегонів є можливість отримати голоси від тих соціальних груп, які б не проголосували за кандидата у президенти. Оскільки Венс є майже тінню Трампа та дослівно транслює його погляди, такий кандидат не грає республіканцям на користь з огляду на те, що він не може залучити на бік Трампа нові голоси. Тож передвиборчий штаб Трампа досі шукає конкретний формат кампанії Венса.

Дональд Трамп та Джей-Ді Венс (фото Getty Images)

Програми кандидатів

Існує думка серед американських політичних дослідницьких кіл, що цьогорічні президентські вибори в США — це радше битва персоналій, аніж політичних позицій, і кампанії обох кандидатів станом на початок серпня є наочним втіленням цієї тези. Як Трамп, так і Гарріс приділяють найбільше уваги особистим атакам на опонента та протиставленню себе як кращої альтернативи йому/їй і поглядам супротивника.

Ще до офіційного зняття Байдена з перегонів Трамп почав називати Гарріс на своїх зустрічах із виборцями «дурепою» та «ліворадикалкою». Гарріс у відповідь називає Трампа «злочинцем», а Венса — «просто дивним». Крім того, демократи почали вишукувати та публікувати старі висловлювання Венса, зокрема, що Штатами нібито керують «бездітні власниці кішок». Він був навіть вимушений виправдовуватися та говорити, що не має нічого проти кішок, що медіа занадто багато уваги приділяють сарказму, і знову наполягає, що демократи проводять антисімейну політику, натякаючи на те, що  Гарріс є мачухою дітей свого чоловіка від першого шлюбу і що у них немає спільних власних дітей.

Обидві команди приділяють увагу присутності кандидатів у американській попкультурі. Трамп ще з моменту своєї першої успішної передвиборчої кампанії став частиною американської медійної та популярної культури, що робить його впізнаваним персонажем навіть за межами країни. Він всіляко намагається підтримувати цю роль, розуміючи, що це допомагає отримати додаткові голоси: не соромиться бути героєм мемів, продукувати їх, випускати мерч і продавати його. Йдеться про постери, кросівки, гральні карти та навіть примірники Біблії з його іменем.

Фото: Getty Images

Висування Гарріс теж спричинило реакції у соцмережах і підтримку з боку попзірок, чим теж скористалася її команда. До прикладу, користувачі тіктоку почали асоціювати кандидатку від демократів із головною героїнею популярного музичного альбому британської виконавиці Charli XCX «Brat», що підтримала сама виконавиця. Після навали мемів із візуальною стилізацією під графічне оформлення альбому, офіційний акаунт штабу Гарріс використав той же колір, що на обкладинці альбому співачки. Крім того, Гарріс отримала права від Бейонсе на використання її пісні Freedom («Свобода») у рамках кампанії. Навколо цієї пісні й було сформовано головну ідею кампанії. А до її зустрічей із виборцями цими днями долучилася чорношкіра реперка Meghan Thee Stallion.

Meghan Thee Stallion  (фото Getty Images)

Якщо порівнювати політичні позиції обох кандидатів, то картина є доволі поляризованою, що відображає розкол американського суспільства.

Наприклад, у питанні про право на аборти Гарріс виступає за закріплення такого права на федеральному рівні. Воно зникло після рішення Верховного суду США, за яким легальність абортів є компетенцією штатів. Після цього низка консервативних штатів обмежила права на аборти для своїх громадянок, що було неможливим упродовж кількох десятиліть.

Навпаки, Трамп із 2016 року є поборником федеральної заборони на аборти. Він говорить, що доклав свою руку до рішення Верховного суду, хоча до обрання президентом відстоював право на вибір для жінок. Але пізніше закликав до федеральної заборони абортів за винятком випадків зґвалтування, інцесту або загрози життю матері/плоду. Трамп також говорив, що ті республіканці, які не підтримують жорсткої позиції щодо абортів, не мають політичного майбутнього. Це питання стало визначальним для результатів проміжних виборів до американського Конгресу 2022 року, де демократи показали кращі результати, ніж очікувалося.

На цій кампанії також лежить тінь протестів Black Lives Matter 2020 року, оскільки питання ефективності правоохоронних органів досі є актуальним. Трамп у 2019 році відзначився реформою системи покарань щодо вживання та зберігання наркотиків, що вважається багатьма експертами галузі вдалою, однак критикою протестувальників BLM він перекреслив свій позитивний імідж серед політичних опонентів. Своєю чергою Гарріс довго пропрацювала генеральною прокуроркою штату Каліфорнія й попри критику з обох сторін, впровадила низку прогресивних змін у системі правоохоронних органів штату. На посаді віцепрезидентки вона також підтримала реформу поліції та значне обмеження доступу до зброї.

Тема міграційної політики є також важливою для президентських виборів. Саме вона була одним із напрямків, яким Гарріс опікувалася у своїй ролі віцепрезидентки за особистим дорученням Байдена. Вона повинна була розібратися з «корінням» проблеми за допомогою численних поїздок до відповідних країн Латинської Америки та надання їм необхідної підтримки. Вона активно виступає проти розділення сімей і за дозвіл подачі на «зелену карту» для родин, що нелегально перебувають на території Штатів. І ще у ролі сенаторки Гарріс голосувала проти «трампівської стіни» на кордоні з Мексикою. А цього року Трамп обіцяє зміцнити та збільшити масштаби стіни, повернути свою міграційну політику з першої президентської каденції та зробити її ще жорсткішою. Крім того, він має намір надати Національній гвардії, прикордонним штатам і їхнім правоохоронним органам право ліквідовувати мігрантів, що нелегально перетинають південний кордон країни.

Ще одне важливе питання — ставлення до подій 6 січня 2021 року. Гарріс як політикиня, що була присутня у Капітолії того дня, засуджувала дії заколотників, описуючи їх як демонстрацію того, наскільки водночас «сильною» та «крихкою» є американська демократія. Саме адміністрація Байдена, частиною якої є Гарріс, доклала зусиль до того, щоб розслідування цієї історії стало одним із наймасштабніших за всю історію країни. Натомість Трамп обіцяв виправдати засуджених учасників, які отримали покарання від умовних термінів до 22 років ув’язнення.

Економічний блок є ледь не основним для програм обох кандидатів. Значну увагу вони приділяють питанню житлової кризи. Гарріс як віцепрезидентка підтримувала федеральні програми розширення доступу до житла та зниження рівня безпритульності. Вона також виступала проти расової дискримінації у процесі оцінки нерухомості, а у ролі сенаторки свого часу створила законодавство, яке б передбачало податкові пільги для родин, орендна та комунальна плата в яких перевищує 30% доходів, та окремий законопроєкт про додаткові сто мільярдів доларів інвестицій у доступне житло.

Трамп же говорить, що планує знизити ціни на житло заохоченням забудови «периферії міст і їх околиць». Він також має намір знизити інфляцію та відсоткові ставки на іпотеки, обмежуючи «неконтрольовані витрати Байдена». За часи своєї президентської каденції він мав намір скасувати обмеження на високі темпи забудови, однак у 2020-му виступив проти побудови доступного житла у спальних районах, сказавши, що «не допустить утопічного бачення доступного житла біля вашого будинку у спальному районі».

Важливим теж є і питання соціального забезпечення — Гарріс разом із Байденом закликала до підвищення податків для багатіїв та перенаправлення цих коштів саме на систему соціального страхування, зокрема на розширення програми медичної страховки Medicare. Натомість Трамп і його команда або ігнорують це питання у цілому, або надають суперечливі відповіді, то обіцяючи не урізати соцзабезпечення, то говорячи протилежне. Однак він заявляє, що продовжить свою програму податкових пільг, яку обіцяв скасувати Байден у 2020 році, заміняючи їх конкретнішими пільговими ініціативами для сімей і держслужбовців важливих галузей.

Різниця позицій кандидатів є більшою у питанні мит на ввезення іноземних товарів. Адміністрація Байдена підтримує утримання кількох вузькопрофільних мит, зокрема на китайські сталь та алюміній, мотивуючи це «несправедливими торговельними практиками» з боку Китаю. Враховуючи зростання конкуренції у сегменті виробництва електрокарів із боку Китаю, демократи намагаються подати це як підсилення американської економіки через створення нових робочих місць і водночас піклування про довкілля. Ці дві тези стали основними у передвиборчій кампанії Байдена 2020 року.

На противагу цьому Трамп називає цю ідею «загрозою» для американського автопрому. Також на контрасті з екологічними ініціативами адміністрації Байдена, зокрема «Зеленим новим порядком», Трамп обіцяє скасувати низку екологічних обмежень на промисловість і видобування корисних копалин, називаючи ініціативу «радикально лівою». Натомість Трамп уже пообіцяв накласти 10% мита на будь-яку імпортну продукцію та, можливо, навіть більш як 60% мита на китайську продукцію.

Майбутня політика Трампа може бути співзвучною з документом консервативного аналітичного центру The Heritage Foundation «Project 2025». Він планує ліквідувати федеральний Департамент освіти, передати освітню компетенцію штатам і обмежити доступ до сексуальної освіти та тем гендерної ідентичності у ній, про що йдеться в документі. Камала Гарріс, навпаки, обіцяє «доступні дитсадки та безплатні університети», підтримує ініціативи щодо погашення студентського боргу та підвищення зарплат вчителям, водночас критикуючи ініціативи окремих губернаторів щодо обмежень у школах літератури й інших матеріалів на тему квіру для дітей. Трамп обіцяв підтримку програм погашення студентських боргів, але називає повне їх погашення несправедливим. Кампанія Гарріс і Демократична партія критикують Project 2025, називаючи його планом для встановлення диктатури в США. Проте днями менеджери кампанії Трампа засудили проєкт, а відповідний аналітичний центр розпустив його команду. Мовляв, він «перебільшив» свій вплив на кампанію Трампа.

У кандидатів також доволі різна позиція щодо відносин США з низкою країн. Через зростання загрози з боку Китаю проти Тайваню, Гарріс як віцепрезидентка проводила низку зустрічей для консолідації зусиль союзників Сполучених Штатів у протидії тому, що Білий дім називає «агресивною політикою Китаю» у Південнокитайському морі та інших територіях. А також підтримала рішення Байдена припинити експорт американських напівпровідників і матеріалів для їх виготовлення до Китаю, мотивуючи це тим, що китайська влада може використовувати їх для зміцнення свого військового потенціалу та спецслужб. Однак наприкінці 2022 року Гарріс мала особисту зустріч із Сі Цзіньпінем, де пообіцяла тримати канали комунікації між Китаєм та США «відкритими», а на додачу до цього свого часу закликала «утримувати конструктивний діалог» із країною.

Натомість Трамп на додачу до мит хоче впровадити чотирирічний план для підсилення американської промисловості, щоб вона змогла замінити імпорт китайських критично важливих ресурсів. Окрім цього, він має намір заборонити Китаю «захоплювати власність» над критичною інфраструктурою США.

Позиція обох кандидатів щодо конфлікту у Секторі Газа теж показує, наскільки багатогранним є сучасне розуміння міжнародної політики серед американських політичних еліт. На перший погляд видається, що Гарріс повністю підтримує політику Байдена з цього питання: підтримка права Ізраїлю на самозахист, заклики до деескалації, спроби влаштувати перемир’я та робота над імплементацією «дводержавного рішення», що передбачає окреме існування й Ізраїлю, й Палестини. Однак її риторика вказує на те, що Гарріс радше підтримує позицію прогресивних демократів щодо Ізраїлю. Зокрема, у березні на одній із зустрічей з жителями штату Алабама вона назвала ситуацію «гуманітарною катастрофою» та закликала до «негайного, але тимчасового перемир’я». Згодом з’ясувалося, що помічники Байдена понизили градус промови, а її першочергова версія була більш критичною щодо Ізраїлю. Крім того, попри особисту зустріч із прем’єром Ізраїлю Беньяміном Нетаньяху згодом, вона пропустила його липневий виступ у Конгресі.

Трамп же розповідав, що теракту 7 жовтня взагалі б не сталося, якби він був президентом, і що цю війну треба швидко завершити. Трамп і його команда не представили конкретний план мирного врегулювання ситуації на Близькому Сході, але критикували Ізраїль за недоліки — «на фронті піару».

Які наміри кандидати мають щодо України

Гарріс повністю підтримала зусилля адміністрації Байдена щодо озброєння України та мобілізації європейської та міжнародної підтримки Києва у боротьбі проти повномасштабного вторгнення Росії. Зокрема, вона зустрічалася з президентом Зеленським шість разів, включаючи зустріч за п’ять днів до вторгнення. Гарріс говорила, що продовження військової допомоги Україні зміцнить позицію країни на переговорах, якщо і коли Москва погодиться на них. Вона також стверджувала, що якщо Росії дозволять перемогти в Україні, це може підбадьорити Путіна й інших авторитарних лідерів до нападів на інші країни. На Мюнхенській конференції з безпеки у 2022 році Гарріс назвала тоді ще можливе вторгнення Росії в Україну порушенням міжнародного права та підкреслила єдність міжнародної спільноти, а на пресконференції з польським президентом Дудою того ж року вона визнала, що Росія чинить воєнні злочини на території України та закликала до їх розслідування. Саме вона представляла Сполучені Штати на першому Саміті миру в Швейцарії та повторила на ньому вищезгадані тези. Свого часу зазнала критики за надто спрощені пояснення ситуації в Україні та виправдовування зростання цін на газ вторгненням. А позиція адміністрації Байдена має неоднозначне сприйняття серед українців, частина яких вважає її недостатньо рішучою, як колись було з політикою адміністрації Обами щодо України, особливо щодо анексії Криму.

Попри такі рішення як передача Україні летальної зброї, зокрема ПТРК Javelin і санкції проти реалізації проєкту «Північний потік-2», люди, які працювали на Трампа під час його першої президентської каденції, говорять, що він не надто переймався питаннями національної безпеки та допомоги іншим країнам, а радше покладався на думку радників. Ба більше, тема України стала для Трампа токсичною, оскільки скандал із телефонною розмовою з Зеленським призвів до його першого імпічменту. А питання про взаємодії сина Джо Байдена Хантера, який був членом Ради правління компанії Burisma з українським урядом, і «втручання України у вибори США» з «плівками» підозрюваного у держзраді екснардепа Андрія Деркача у якості «доказу» часто лунали на початку цієї передвиборчої кампанії.

Після початку повномасштабного вторгнення Трамп робив різні заяви про свою потенційну роль у «припиненні війни» — від обіцянок швидко її закінчити до підтримки висловлювань Джей-Ді Венса про те, що допомога США для України не має сенсу і не повинна більше надаватись або радше надаватись у кредит. Він мобілізовував діячів і прихильників Республіканської партії США задля саботажу ухвалення останнього станом на 5 серпня пакета допомоги від Конгресу, тиснучи на партійну верхівку та розпалюючи антиукраїнську риторику.

На відміну від попередньої президентської каденції, Трамп змінив підхід до підбору своєї адміністрації на випадок перемоги цього року. Згідно з рекомендаціями у «Проєкті 2025» і повідомленнями команди Трампа, повна лояльність його особистим переконанням та ідеям тепер є головним і беззаперечним критерієм як для призначення, так і для звільнення з державної служби та головних посад, а портфель призначень президента планується значно розширити. Тож важливою є позиція найімовірніших кандидатів на посади радника з питань національної безпеки Елбриджа Колбі та держсекретаря США Річарда Гренела.

Позиція Колбі полягає у тому, що головною загрозою для Штатів є Китай, а Україна «відтягує ресурси», які можуть знадобитися для майбутнього протистояння саме з Пекіном. «Мирний план» Гренела ж полягає у тому, щоб тимчасово окуповані території залишилися під контролем Росії, але з закріпленим статусом у формі «автономних зон», офіційно не визнаючи їх. Крім того, в кулуарах Республіканської національної конвенції, де Трампа офіційно висунули кандидатом у президенти та формували партійну платформу на наступний рік, Гренел сказав, що Україну не слід приймати до НАТО найближчим часом, мотивуючи це тим, що теперішні члени Альянсу нібито не виконують своїх зобов’язань щодо витрат 2% ВВП на оборону. Крім того, також просувається та обговорюється ідея, що навіть якщо європейські країни-членкині НАТО вирішать продовжити постачати зброю Україні, Трамп може відкликати гарантії безпеки з боку США за угодою НАТО, щоб змусити їх «не здійснювати ескалацію війни», що збігається з риторикою угорського прем’єра Орбана, який є улюбленцем республіканців. У такий спосіб команда Трампа розраховує на певну угоду, у рамках якої може також міститися заборона бити західною зброєю по території Росії, що у ній вважають «поступкою».

Ситуація у соцопитуваннях і тенденціях серед американців

Через динамічні зміни у кампанії за останні кілька тижнів попередні прогнози стали майже нерепрезентативними. Через надто малу вибірку учасників загальнонаціональних соцопитувань, особливості виборчої системи США та спротив низки соціальних груп щодо участі у них через недовіру до організацій, які їх проводять, вони можуть надавати помилкове враження щодо ситуації та не показують усієї картини передвиборчої кампанії, особливо за кілька місяців до виборів, як це було у 2016 році.

Головні національні опитування станом на 5 серпня показують, наскільки мінімальним є розрив між обома кандидатами й наскільки деталі можуть бути вирішальними у цьому випадку. Окрім того, про будь-які точні результати говорити ще надто рано — портал 270toWin, який показує прогноз результатів на поточний момент, теж ще не визначив переможця, оскільки у низці штатів обоє кандидатів є у «зоні нічиї». Ситуацію також можуть змінити дебати Гарріс і Трампа, які заплановано на вересень.

Джерело інформації: FIveThirtyEight

Серед загальнонаціональних прогнозів виділяється спроба вгадати результат виборів від американського політичного історика й експерта з соціального програмування Алана Ліхтмана, який, починаючи з 1984 року завдяки своїй методиці зміг вдало спрогнозувати перемогу 9 з 10 кандидатів на виборах президента США, включно з перемогою Трампа у 2016 році всупереч статистиці більшості передвиборчих соцопитувань, які вказували на впевнену перемогу кандидатки від демократів Гіларі Клінтон. Згідно з його схемою, прогноз вираховується на основі «13 ключів». Щоб бути переможцем за його версією, кандидат від партії, представник якої є президентом на момент проведення виборів, повинен отримати перевагу у восьми ключах, натомість для перемоги для кандидата з опозиційної до неї партії достатньо набрати перевагу у шести з них.

  Джерело: https://x.com/CollinRugg/status/1818042724542779855

Під час президентських виборів США більше значення має статистика за окремими демографічними групами, аніж загальнонаціональна інформація, оскільки вони краще репрезентують те, як цільова аудиторія реагує на будь-які зміни в риториці кандидатів і зовнішні фактори. Це теж зумовлено тим, що вирішальним у виборчій системі США є голоси людей, що не визначились.

Згідно з опитуванням NBC News, зробленим одразу після початку кампанії Гарріс, вона переважає серед чорношкірих виборців із результатом 78%, що трішки краще за результати Байдена у цій демографічній групі. Проте Трамп посилив своє лідерство серед білошкірих виборців, а також здобув більше потенційних голосів на свою користь серед виборців, які ідентифікують себе як республіканці, але не підтримують Трампа як кандидата від партії (73%). Ця статистика нагадує про те, що одними з головних перешкод на шляху Гарріс до посади президентки, на думку низки виборців, є її стать і колір шкіри. Питання щодо того, чи готові Сполучені Штати обрати першу чорношкіру президентку, поки що є риторичним, а ці вибори стануть відповіддю на нього. Однак показники Гарріс є набагато кращими за байденівські серед виборців, які надали б перевагу третьому кандидату (46%).

Важливими також є опитування в рамках окремих штатів, оскільки визначальними стануть результати у так званих swing states, тобто штатах, де переможцями за останні кілька десятиліть були представники обох партій на відміну від більшості штатів, де голосують передбачувано. Саме на них роблять свій акцент кандидати під час ведення своїх кампаній — найбільша кількість зустрічей проводиться саме у swing states, а вибір кандидата на роль віцепрезидента зумовлений здебільшого перспективою успіху в них. Цього разу такими штатами є Невада, Аризона, Вісконсин, Мічиган, Пенсильванія та Джорджія. 

Перемога Джо Байдена в Аризоні у 2020 році стала повною несподіванкою, оскільки він став першим кандидатом від демократів, який переміг у цьому штаті на президентських виборах з 90-х. Схожою ситуація була й у Джорджії. Кандидати в ньому роблять основний акцент на міграційній політиці та питанні абортів, оскільки штат є прикордонним, а місцеві республіканці намагалися відновити заборону на аборти на території штату за законом 160-річної давнини. Натомість основний акцент у Джорджії роблять на афроамериканцях, кількість яких складає 33% населення усього штату та є однією з найбільших часток серед усіх штатів держави. Зараз соцопитування поки що пророкують нічию у Джорджії, а в Аризоні — перемогу Гарріс із 49%.

Ситуація у Мічигані, який двічі підряд обирав переможних кандидатів на останніх виборах, не є легкою для демократів. Зокрема, тут вплив має позиція партії щодо конфлікту у Газі — більш ніж 100 тисяч виборців, які могли проголосувати у праймериз Демократичної партії у штаті, обрали опцію «Ніхто з кандидатів» як протест проти підтримки Ізраїлю після масштабної кампанії, щоб припинити поставки американської зброї країні. Це також зумовлено тим, що у Мічигані — найбільше арабських американців у порівнянні з іншими штатами країни. Станом на зараз соцопитування пророкують тут перемогу Гарріс із 53%.

Невада може перетворитися цьогоріч зі штату, який голосував за демократів, на штат, що проголосує за республіканців. Окрім запеклої боротьби за голоси латинської спільноти, яка тут є однією з найбільших у країні, Трамп може набрати багато голосів у Неваді, оскільки темпи постковідного економічного відновлення у цьому штаті є одними із найповільніших у масштабі всіх США із 5,1% безробіття, що є найвищим показником у всій країні. При цьому станом на 5 серпня, соцопитування пророкують і тут перемогу Гарріс із 47%.

Жителів Пенсильванії натомість найбільше турбує питання зростання цін. У 2020 році Байден зміг перемогти тут завдяки гарному зв’язку з робочим класом штату, а особливо з його рідним містом Скрентон. Інфляція сприймається американськими виборцями як провал адміністрації Байдена, але й у Трампа тут не надто стабільні шанси — його конкурентка Нікі Гейлі показала тут відносно вдалий результат. Станом на 5 серпня, соцопитування пророкують тут 50% на користь Трампа.

Переможця у Вісконсині у 2016 та 2020 роках визначили заледве 20 тисяч голосів, тому боротьба за цей штат є доволі запеклою. Опитування показують тут непогану підтримку для Кеннеді-молодшого, але республіканці кинули всі свої сили на те, щоб переконати виборців цього штату у своїй перевазі — саме тут вони провели свою цьогорічну конвенцію, на якій офіційно висували Трампа. Ще коли Байден вів кампанію, він нагадував виборцям про те, що саме він допоміг створити багато нових робочих місць у цьому штаті завдяки підтримці відкриттю нового центру Microsoft тут. Станом на зараз перевагу тут має Гарріс із 49%.

На думку NBC News справді визначальними для цих виборів стануть голоси окремих сімох округів, де демографічний чинник грає найбільшу роль. Можливим це є завдяки «геррімендерингу» — процесу маніпулювання межами виборчих округів із метою створення переваг для певної політичної партії або групи, що є компетенцією штатів. Останнє оновлення мап виборчих округів у США відбулося після перепису населення 2020 року. Згідно з думкою NBC News, визначальними цьогоріч будуть голоси таких повітів: Дейн штату Вісконсин, Кент штату Мічиган, Ері штату Пенсильванія, Марикопа штату Аризона, Вашое штату Невада, Гвінетт штату Джорджія та Маямі-Дейд штату Флорида. Особливу увагу привертають повіти Гвінетт та Ері — якщо у Гвінетт основна ставка на афроамериканців, оскільки вони складають третину населення усього повіту, то повіт Ері став одним із двох округів Пенсильванії, які привели Байдена до перемоги. Його головною цільовою аудиторією є люди без вищої освіти. Повіт Марикопа також є важливим, оскільки у ньому доволі поширені конспірологічні теорії щодо голосування, чим користались місцеві республіканські політики.

Процедура проведення виборів

Президентські вибори у США є непрямими через використання системи голосування Колегії виборників. Непряме голосування за президента було запроваджене другою статтею Конституції США, що створила Колегію виборників. Це рішення було компромісом між прихильниками різних методів голосування: одні підтримували вибори через Конгрес, інші — прямі вибори. Засновники США скептично ставилися до прямої демократії, оскільки це обмежувало владу привілейованих класів. Вони не довіряли народному голосуванню і побоювалися його впровадження. Згідно з тією ж статтею, кожен штат має певну кількість виборників, яка обчислюється за формулою: кількість виборників = кількість конгресменів від штату (пропорційно до населення) + 2 сенатори. У 1961 році до Конституції було внесено поправку, яка надала столицi представництво в Колегії виборників через трьох виборників — стільки ж має найменш населений штат. Переможець виборів повинен набрати мінімум 270 голосів від Колегії виборників. Сьогодні під час президентських виборів громадяни фактично обирають виборників, які голосують за певного кандидата. У грудні всі виборники збираються у Вашингтоні, щоб віддати свої голоси. Підрахунок голосів у Колегії базується на законі, ухваленому ще в 1887 році. Конституція також передбачає сценарій виборів у разі нічиєї між кандидатами. У такому випадку, згідно з дванадцятою поправкою, переможця визначає Палата представників.

Нинішня система має кілька переваг. По-перше, вона краще представляє малі штати в політичному процесі. Якби голосування було прямим, результати залежали б від голосів густонаселених міст і штатів, що призвело б до ігнорування проблем менш населених територій. По-друге, наявність Колегії виборників дозволяє провести перерахунок голосів у окремих штатах до початку її засідання, що було б складніше зробити за прямого голосування. По-третє, кампанії у вже визначених демократичних чи республіканських штатах дешевші, ніж у swing states, що зменшує загальні витрати на кампанію. 

Архівне фото Getty Images

Проте, попри ці переваги, система має і недоліки. По-перше, вона закріплює двопартійну систему, що обмежує участь третіх партій на національному рівні. По-друге, значення голосування людей зменшується, оскільки виборники можуть хоч і малоймовірно, але не враховувати його результати. По-третє, надто велике значення swing states у голосуванні створює політичний дисбаланс. Четвертим недоліком є можлива невідповідність результатів виборів голосуванню населення, що може призвести до суперечок і судових процесів.

Крім того, одночасно з президентськими виборами 5 листопада у країні відбудуться вибори до обох палат Конгресу. Хоч їх результат дещо пов’язаний із виборами президента, лідерство двох різних партії у двох із тих палат значно ускладнить переможцю його подальшу діяльність на посаді.

Колаж: Микола Шиманський, «Детектор медіа» (джерело фото: Getty Images)