Полковник запасу ЗСУ Петро Черник: Найближчим часом змін на фронті не варто очікувати

Останнім часом фіксується ускладнення ситуації на фронті. Росіяни тиснуть на наші Сили оборони на декількох напрямках. Причому вони мають перевагу в живій силі та техніці. Українські воїни їх стримують, але це дається великими зусиллями. Чого очікувати найближчим часом на фронті – Коротко про розповів військовий експерт та полковник запасу ЗСУ Петро Черник, який буквально днями повернувся з театру бойових дій. 

Ми шануємо життя нашого солдата, а в них солдати - м'ясо

- Чого очікувати в серпні на фронті? Що буде з Вовчанськом, Часовим Яром, Торецьким, Покровським?

- Найближчим часом кардинальних змін очікувати не варто. Все, як  відбувається, так буде і надалі відбуватися. Завдання росіян - захоплювати території, наше завдання - не допустити цього. На жаль, більше прогнозувати зараз важко. Поки що ми тримаємо лінію оборони, і противник не реалізовує своєї стратегічної концепції по захопленню наших територій.

- Але ми хоча і повільно, але все-таки частково віддаємо їх. Залишили Кринки на Херсонщині, декілька пунктів на Донбасі. Чому так відбувається, немає техніки чи людей?

- Тому що зброї недостатньо. Але й у противника закривається вікно можливостей. Кремль за останні пів року декілька разів давав сигнал, що готовий до переговорного процесу. А до цього - абсолютно логічно з його боку відрізати якомога більше територій. Тому що головну концепцію вони озвучили дуже чітко і дуже зрозуміло. Їх геополітична реальність така – ті  території, які вони захоплять, будуть їхні. І з такими позиціями росіяни виходять на переговори. Чи переговори будуть? 100% - що будуть. Чому? Тому що вже пройшов перший "Саміт миру" у Швейцарії, потім ціла низка вояжів нашого міністра закордонних справ Кулеби в Китай, в Америку, нескінченні декларації, починаючи від Байдена до Путіна, що треба щось робити.

- New York Times пише, що в Україні щомісяця мобілізують 30 тисяч чоловік. Це 5-7 бригад в середньому. Чому вони не можуть змінити ситуацію на фронті?

- Тому що противник чисельно більший за нас. Ну як орду викошувати? Ворог переважає нас також і по артилерії у кілька разів. І є ще один фундаментальний момент. Ми шануємо життя нашого солдата, вони свого - ні. В них солдати - м'ясо. На одній із ділянок фронту був випадок, що за добу росіяни втратили 25 загиблих а ми – лише одного. Ось таке співвідношення і таке відношення до життя бійців!

Нинішня війна - це як би порівняти солдата із сучасним карабіном "Ремінгтон 700", проти якого йде неандерталець із сокирою. Але цих неандертальців на такого одного воїна з "Ремінгтоном" йде 7, 8, 9, 10, а почасти і 20 чоловік. 

10 машин F-16 у нас вже є, але це дуже мало

- І що робити в такому разі?

- Битися, хіба в нас є інші варіанти? Зброї треба якнайбільше, ми тисячу разів це питання обговорювали. І це питання лежить виключно у площині наших західних партнерів.

- Яка є перспектива перехопити ініціативу? Чи ми будемо активно захищатися до кінця року?

- Це залежить від того, скільки буде нової зброї. Потрібно багато F-16 з великим ракетобомбовим навантаженням. 10 машин у нас вже є, але це дуже мало. Наведу такий конкретний історичний приклад. Відома операція американців «Буря в пустелі» в Перській затоці. У фінальній фазі цієї війни в січні-лютому 1991 року союзники мали на озброєнні 1700 (!) літаків. І за 37 днів, коли тривала фінальна фаза, вони здійснили 100 тисяч літаковильотів. А теперішня російська армія, навіть добре пошарпана, потужніша за армію Саддама Хусейна.

- Зараз спостерігається загострення на Ближньому Сході між Ізраїлем, ХАМАСом, Іраном. Американці швидко кинулись перекидати туди свої літаки, сили. Чому вони нас так активно не захищають?

- Елементарно просто. Путін шантажує Захід ядерною зброєю. Ніхто не знає, де буде точка неповернення. І він цим лякає. Це не казка.

- А чому вони вірять в цей шантаж?

- А хто знає, чи загине 10 мільйонів у Нью-Йорку чи не загине? Жоден диктатор поки що не погрожував спалити світ у ядерній катастрофі. Путін -  перший.

Росіяни також зараз не мають ресурсів для повномасштабного наступу

- Ми отримали першу партію літаків F-16, як, на ваш погляд, вони вплинуть на ситуацію?

- Чудово вплинуть. F-16 може брати на борт шість ракет AIM-120 AMRAAM. Дальність заведення ударів до 180 кілометрів. Тобто це вже ми маємо дуже хороший зенітно-ракетний комплекс. Один літак може збити як мінімум шість крилатих ракет. Шість літаків - 36 крилатих ракет «мінус». Якщо врахувати, що російська ракета Х-101 коштує 20 мільйонів доларів, то це дуже серйозне посилення. Плюс літак має потужну шестиствольну гармату М61А1 на п'ятсот снарядів за системою Гатлінга. Тому і «Шахеди» - приречені.

- Тобто це буде не фронтова авіація, а посилення системи ПВО?

- F-16 має ціллю перехоплення крилатих ракет. Просто вийшла дуже влучна машина, і потім її розвивали до винищувача, штурмовика і в бомбардувальника. А базово він задумувався як перехоплювач крилатих ракет.

- В Американському інституті вивчення війни дійшли висновку, що росіяни зараз не мають а ні сил, а ні ресурсів для повного масштабного наступу.

- Так, не мають. Я підтримую цей прогноз. Бо якби мали, то з квітня, коли вони просто колосально тиснуть, вони б уже досягли чогось більшого, ніж кілька кілометрів просування. Зате ми установили унікальний рекорд червня – нами знищено більше півтори тисячі їхніх артустановок. 

Ми можемо використовувати 7-8 тисяч снарядів на добу

- Як у нас зараз, як раніше говорили, зі снарядним голодом?

- Якщо умовно рік тому для нас використання 5 тисяч снарядів на добу було фантастикою, то зараз виходимо до 7-8 тисяч на добу. "Чеська ініціатива" дає 50-80 тисяч снарядів на місяць. Це доволі багато. 

- Поясніть таку цікаву ситуацію. Як невелика Північна Корея дала Росії п’ять мільйонів снарядів за місяць, а багата Європа не може для нас знайти мільйон снарядів вже пів року?

- Тому що вони озброювались з 1953 року і клепають свій величезний воєнний потенціал до сих пір. Це очевидні речі. А Захід виявився не готовий до такої війни. Бо диктаторські режими більш готові до війни, ніж демократії.   

- Ви щойно приїхали з фронту, який настрій у наших бійців там?

- Адекватний. Але нашим воїнам потрібно допомагати. Донатити, донатити і ще раз донатити. В першу чергу - на дрони. Дронинг – це філософія нашого успіху на фронті.