Їх виростило радянське суспільство: історії маніяків у СРСР

Вихованням радянської людини займалися не лише батьки, а й школа, піонерські організації та масова пропаганда. Це все безумовно впливало на свідомість кожного громадянина.

Попри всі намагання побудувати ідеальне суспільство, темні сторони людської природи не рідко проривалися на поверхню. Про маніяків та серійних вбивць, чий жахливий слід назавжди залишився у радянській історії, розповідає білоруський блогер та дослідник СРСР Максим Мирович.

Іноді від літніх людей можна почути думку про те, що союз був найбезпечнішою і найстабільнішою країною в світі. Але насправді це не так, а подібне враження могло скластися через тотальне замовчування правди.

В середині 1980-х років СРСР перебував на 5 місці за кількістю вбивств на душу населення серед усіх інших країн. Крім того, в союзі ставалося в 4 рази більше самогубств, ніж в Західній Європі, а також були високі показники тютюнопаління, алкоголізму, розлучень, абортів, зґвалтувань тощо.

В радянських ЗМІ ніколи не розповідали ані про це все, ані про жорстоких маніяків, які орудували на вулицях міст. А влада іноді або надто безвідповідально ставилася до їхнього затримання, або навіть підштовхувала людей до скоєння злочинів.

Володимир Йонесян на прізвисько "Мосгаз"

Ця людина вважається однією з перших серійних вбивць в СРСР. Своє прізвисько "Мосгаз" він отримав через те, що приходив до своїх жертв, представляючись працівником ЖЕКу або контролером із Мосгазу. Його злочини не вдалося приховати навіть тоді, оскільки він орудував в Москві, а не десь в провінціях. До того, як його спіймали та стратили, він встигнув вбити 6 людей.

Йонесян навчався в музичному училищі та загалом був дуже талановитим студентом. Але, за однією з версій, майбутній вбивця отримав термін за "ухилення від військового обов'язку" і потрапив до табору, де, імовірно, і втратив здоровий ґлузд.

Чикатило

Андрій Чикатило – це, мабуть, найвідоміший з усіх радянських маніяків, який за весь час своїх злодіянь встигнув жорстоко вбити 53 людини. До арешту Чикатила радянська міліція заарештувала кілька осіб. Один з затриманих під тортурами навіть зізнався в чужих вбивствах і був розстріляний.

Однак якщо зануритися в біографію цього маніяка, то стає очевидно, чому він став злодієм. Чикатило народився 1936 року в Україні. Його діда було розкуркулено, а батька, який потрапив у полон, репресували і відправили до табору. Брата майбутнього вбивці з’їли під час Голодомору, чим неодноразово лякала юного Чекатила його мати. Звісно, це жодним чином не виправдовує вбивцю, але дає краще зрозуміти те, як радянська окупація впливала на свідомість та розум своїх жертв.

Геннадій Михасевич

Геннадій Михасевич також відомий, як білоруський маніяк та вітебський душитель. За 12 років своїх злодіянь він вбив 36 жінок.

Зі сторони Михасевич здавався зразковою радянською людиною. Він не пив, не курив, мав сім'ю та брав активну участь у громадському житті. Його часто ставили за приклад іншим, що й вплинуло на те, що правоохоронці у його справі заарештували та катували 14 невинних людей. Зрештою, один з підозрюваних був розстріляний, інший намагався піти з життя, третій відсидів 10 років, а четвертий після 6-річного терміну залишився інвалідом.

Також можна згадати про Миколу Гридягіна, душителя дівчат, ґвалтівника та серійного вбивцю Бориса Гусакова та Анатолія Слівка, що був у КПРС та мав титул "заслуженого вчителя РРФС". І це лише найгучніші з численних випадків серійних вбивств, які були розсекречені після розвалу СРСР.