А чиї ж то вуха стирчать поза переможцями? Вітаємо всіх нас із новою Радою Держкіно

Вершителів доль та грошей вже обрано, а ми вам, як завжди, розкажем коротко про сім годин співбесід претендентів на місця в Раді з державної підтримки кінематографії.

Отже, почнемо з кінця. До Ради з державної підтримки кінематографії увійшли:

Тарас Босак — продюсер («Щедрик», «БожеВільні» та ін.). Афілійований з головою попередньої Ради, Артемом Колюбаєвим (Босак є членом «Спілки підприємців кіно та телеіндустрії», якою Колюбаєв керує, а заснував її Андрій Єрмак). Який в свою чергу є бізнес-партнером голови ОП Андрія Єрмака. А також – героєм скандалів та журналістських розслідувань. 

Галина Вярвельська — директорка ТОФ «Пілот Продакшнс», юристка, послужний список якої щільно пов’язує її з компаніями Solar Media Сергія Лавренюка. Але за її словами Solar Media Entertainment (ще одна компанія холдинга, яка має проєкти-переможці 19 пітчінгу Держкіно. Саме їх, нагадаю, будуть затверджувати або ні члени новоствореної Ради) — «ето другоє» і конфлікту інтересів тут не буде.

Ірина Заря — керівниця мережі кінотеатрів «Оскар», як зазначила авторка дослідження фігур всіх претендентів кастинг-директорка Алла Самойленко, «телевізійниця в минулому, багаторічна співробітниця Олександра Ткаченка, попри кінотеатральне сьогодні — яскрава представниця телевізійного лобі».

Володимир Мула — продюсер і режисер (доки «Юкі» та «Нація футболу»). 

Аркадій Непиталюк — режисер («Уроки толерантності», «11 дітей з Моршина», «Припутні»), поданий в Раду від організації Сергія Лавренюка

Денис Тарасов — режисер («БожеВільні», серіали для ТРК «Україна» та «1+1 Медіа»). Останніми роками його було настільки багато в кадрі фотокамер майже на всіх івентах (публічних і кулуарних) і поза кадром кінокамер, що ми губимося навіть, кому його і приписать. Здається, людина, яка встигає бути поруч із всіма потрібними людьми. Але особливо з одним. Про це згодом.

Олександр Шпилюк — мастодонт української кінокритики та фестивальних івентів. Подавався в Раду як… економіст. Вже не вперше засідатиме в Раді. Разом із Аркадієм Непиталюком будуть «дідами» при «зелених салагах» (я про досвід, не про політичний колір, якщо що).

Не буду вам переповідати хронологічно сім годин. Зазначу лише, що після першого засідання, де проводився технічний відбір, головні герої дійства врахували наші з вами вподобання і почали себе контролювати значно більше.

Чим дуже нас розстроїли. І зробили саме дійство значно нуднішим. При чому і для самих себе теж. Наш улюбленець «першого сезону» Андрій Якович Халпахчі, намагаючись більше не тішити глядачів виразами свого обличчя, місцями мало не засинав. І ми теж.  

Сергій Борденюк знову, як і в першому етапі, намагався підняти тему допуску ЗМІ до засідання. Але якщо тоді «було мало місця», «а раптом повітряна тривога», то тепер все набагато простіше. Юлія Шевчук повідомила, що «жодне ЗМІ не прислало заявку на акредитацію». А як не хочуть журналісти, то хто ж буде нав'язуватися.

Перед тим, як перейти до співбесід, зачитали самовідвід Пилипа Іллєнка. Колишній голова Держкіно, попередник Марини Кудерчук, вирішив зосередитися на продюсерській діяльності. Про що і написав допис напередодні засідання. 

І от нарешті співбесіди. Почали бадьоро. Як буває з поганими комедіями, все найцікавіше запихають в трейлер. В цьому випадку — в першого кандидата. Скажу чесно, я надихнулась. Думала, що і далі буде такий самий треш, з якого гріх не посміятись. В кадр трансляції увійшов «как бы» Дмитро Бабкін. «Как бы» тому, що пан Дмитро додавав цю приказку майже до кожного речення. Подекуди двічі. Читаючи власну біографію, та запинаючись, як першокурсник, пан Бабкін звучав на трієчку. Але ж то був лише початок. Екзаменатори почали валити студента! От просто неможливими запитаннями! Галузевими! Людина і так хвилювалась, а вони зі своїми питаннями. Нелюди.

Але в комісії були не тільки кнути, але і пряники. Наприклад, Дмитру Бабкіну, після того, як він не зміг відповісти на питання Вікторії Ярмощук, дозволили обрати собі спеціалізацію. Оскільки він претендував бути причисленим і до розумних, і до красивих, і до наілуччайших (тобто і в юридичну секцію, і в економічну, і в креативну під назвою «інші»), то наприкінці у нього нарешті уточнили, так яка ж в нього гендерна (пардон, професійна) самоідентифікація. Виявилось, що Вікторія питала його як третю категорію (інші), Юлія Шевчук його вважала юристом (перша), а сам герой від гріха подалі вирішив, що він в цьому випадку буде економістом (друга). Але не допомогло.

Не пройшов Дмитро Бабкін, креатура Андрія Ногіна. Але виступом своїм розважив.

Далі було менш цікаво, яскравих виступів не було, та і комісія не надто жваво реагувала. Напевно плюс-мінус заздалегідь орієнтувались, за кого хто голосуватиме. Але ми про це не дізнаємось, адже голосування було таємним. «Щоб колеги не ображались, бо всі з усіма друзі». Приблизно таку мотивацію озвучили на минулому засіданні члени комісії, коли вирішували, що не варто всім знати, хто за кого голосуватиме.

Вікторія Ярмощук, як справжня «зла поліцейська» ловила практично всіх учасників на незнанні елементарних показників галузі. А пані виконувачка обов'язків голови Держкіно Юлія Шевчук з разу в раз питала претендентів, що вони робитимуть, якщо виникне конфлікт інтересів. Питання штибу «іспит з якого предмету ви зараз складаєте?»

Інша учасниця перегонів, яка змусила глядачів і учасників прокинутися протягом цього семигодинного марафону, — ректорка Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого Інна Кочарян.

Як буває люди балотуються в депутати/президенти, аби тільки отримати доступ до безкоштовного телеефіру і виступити зі своїми заявами, так і пані Інна прийшла до Комісії зі своїм болем. Свободу виступу було не спинити. Всі регламенти часу були розбиті вщент. Пані Інні болить за студентів. Вона просить, благає, вимагає державного фінансування для студентських робіт. Їй пояснюють, що закон передбачає розподіл коштів на кіновиробництво виключно для режисерів з повною вищою освітою. І саме це їй доведеться, в разі чого, робити в складі Ради. Але пані Інна стоїть на своєму — студентам потрібні бюджети для практики. Вона в цьому права. Наші юні режисери їдуть навчатися в інші країни, бо там навчальні заклади фінансують їхні фільми. А в Карпенка-Карого таких бюджетів немає. Але ж не про те це зібрання. 

І хоч Інна Кочарян не була обрана до складу Ради Держкіно, та яскравим виступом запам'яталась. Не факт, що це допоможе їй наколядувати грошей для своїх студентів, але проблема прозвучала.

Автор «Детектора медіа» кінокритик Дмитро Десятерик дарма перелічував всі свої здобутки і досвід. Пан Халпахчі йому своїм питанням натякнув, що кінокритиків серед претендентів вистачає, і очевидно, що поруч із Аліком Шпілюком, Володимиром Войтенком та Сергієм Тримбачем Дмитро ще недостатньо сивочолий козак.

Десь ближче до кінця «прийому відвідувачів» дійство нарешті повернулось до жанру «першого сезону» — комедії-фарсу. До шановної комісії на іспит прийшов режисер Денис Тарасов. Палка промова із біографією та здобутками. Все за планом. І раптом щось пішло не так. Вікторія Ярмощук знову зі своїми питаннями. Денису Тарасову, який щойно хвалився величезним досвідом телевиробництва, а отже комерційного аудіовізуального продукту, а також своїми поїздками на фестивалі з поки що єдиним його повним метром, вона ставить питання базове. Як вимірювати KPI фільмів, які фінансуватиме держава? Про цей КРІ вже говорено-переговорено. Особливо любили цю тему члени попередньої Ради Держкіно (тієї, що на чолі з Артемом Колюбаєвим). Ті самі члени, з якими у Дениса Тарасова мільйон мільярдів фотографій.  

Дарма Денис їх не слухав. Тому що його відповідь зганьбила і його, і тих, чиїм протеже він, схоже, є, і навіть самих членів комісії, які відчайдушно почали його витягувати з тієї ями, в яку він сам себе загнав. 

«Я думаю, що можуть... ставитися КРІ. А які? Найвищі»

Пардон за радянський анекдот, але «Пєтька, прибори! - 12! - Що 12? - А що прибори?» Десь такого рівня діалог з конкурсантом відбувся у комісії.

Але нагадаю всім нам, що Денис Тарасов таки є щасливим переможцем конкурсу. Що ж так привабило шановну колегію в цьому претенденті? Ось фотка його з акторкою Дариною Трегубовою, вона ж була у конкурсній комісії. 

Маленька підказка. Нам її дав сам Денис Тарасов. Ми просто не могли відірватися від його фото в соцмережах. Деякі з них настільки промовисті, що нам не треба навіть називати імен. 

Але ми назвем. Тому що ми зануди. Як нічого не змінилося у фактичному керівництві Держкіно після звільнення Марини Кудерчук, так не змінився і вплив голови попередньої Ради Держкіно Артема Колюбаєва. 

А якщо взяти трохи ширший ракурс головної фотографії цього матеріалу, то... в кадрі з'явиться ще один новоспечений член Ради Держкіно. Тарас Босак. Він же продюсер фільму Дениса Тарасова.

Отак легким рухом рук (чужих, тих, що голосували в комісії) Артем Колюбаєв «всіх переграв».

Рік кіноспільнота боролася в судах за те, щоб попередня Рада Держкіно склала повноваження за законом. Ну склала. Що змінилось?

Тож, група Єрмака, група Лавренюка, телевізійне лоббі і Алік Шпілюк. Який в цій Раді несподівано — економіст. Переживаєм тепер за Film.ua. Хто буде топити за їхні проєкти найближчі два роки?

Фото: Facebook