"Україна має право на все, що робить на території Росії": інтерв'ю з Подоляком

Водночас події в Курській області показали, що Росія не готова до війни на своїй території. Про це в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу сказав радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк. Також він пояснив, як ситуація на Курщині може допомогти нашій державі.

Нагадаємо, що в першій частині інтерв'ю ми писали, що ситуація в Курській області – лише початок для Росії. Більше цікавого – читайте за посиланням.

Переговорів на умовах Путіна не буде

Говорять, що так званий курський прорив – це начебто спроба України змінити ситуацію на полі бою перед переговорами, щоб здобути кращі позиції. Пункти, за якими Росія готова була говорити з Україною, виглядали, як повна капітуляція Києва. Є припущення, що це спроба покращити наші переговорні позиції?

Скажу з іронією: якщо ви візьмете під тотальний контроль, наприклад, 4 області Росії, то тоді переговори виглядатимуть зовсім інакше.

Коли ми слухаємо чи читаємо все, що говорять росіяни, то це інфантилізм. У війні кожен крок, якщо він приносить позитивний дивіденд, покращує позицію. Немає різниці, чи безпосередньо на полі бою, чи в межах дипломатичного тиску, чи в переговорному процесі.

Росіяни настільки інфантильні, що не розуміють очевидності того, що говорять. Це є рівень інтелекту сучасної Росії. Вони видають очевидні речі як щось неочевидне. Безумовно, Україна зацікавлена в максимальній руйнації будь-яких позицій Росії.

Владімір Путін два місяці тому озвучив 3 так звані умови для початку переговорного процесу:

• залишити за Росією юридично всі території, які вона окупувала, разом з тими територіями, які не окупувала, але прописала в склад своєї федерації, для того, щоб Росія вважала війну непрограною і не несла юридичну відповідальність;

Ці території Росія вважатиме юридично своїми. І в такий спосіб жодних злочинів на начебто своїй території Росія не вчиняла щодо наших громадян, а якщо були якісь злочини, то вони розглядатимуться винятково в російській юрисдикції.

• мають бути зняті санкції, бо Росія вважає зі свого боку, що зазнала збитків: мовляв, Україна на неї напала, а вона є потерпілою стороною;

Отже, субстрату війни немає, тому що території начебто будуть їхні, а тому санкції неможливі, бо за що вони накладаються? За те, що був конфлікт з Україною? Вони ж скажуть, що конфліктували на своїх територіях. Це юридичні казуси, що виглядають абсолютно дивно, абсурдно, але з погляду юриспруденції це виглядатиме саме так.

• Україна має позбутися права на суб'єктність, тобто не може вступати в НАТО, ЄС та інші спільноти.

Є концепція в людей – "великих перемовників", які говорять, що сьогодні Росія завищила умови, а потім у межах переговорного процесу вони начебто падатимуть. Куди? Хіба Росія скаже, мовляв, добре, не будемо фіксувати окуповані території за нами, залишімо лінію розмежування, як сьогодні? А що тоді в переговорах вирішувати? Лінія розмежування, де йдуть бойові дії, є і сьогодні.

Щодо санкцій. Скажуть, хай санкції далі працюють, що їм байдуже і вони непогано з цими санкціями вже звикли жити? Це ж нонсенс.

І нарешті щодо вступу України в НАТО. Президент України чітко зафіксував, що таких пропозицій, мовляв, можна поступитись територіями в обмін на вступ в НАТО – не існує в природі. Це фікція, яку ми читаємо в дивних аналізах певних дивних людей. Припустимо, Росія скаже, що забере окуповані території, юридично їх не фіксуватиме, просто вважатиме окупованими, буде з санкціями, а Україна буде в цей момент вже в НАТО. Ви розумієте абсурдність цього?

Тобто переговорного процесу як такого на умовах Путіна в принципі бути не може. А для того, щоб змусити Росію сісти за стіл переговорів, треба завдати певних тактичних поразок в економіці, на полі бою та в дипломатії.

Мені подобаються заяви Петера Стано, Джона Кірбі та Метью Міллера про суверенне право України робити головне (захищатися – 24 Канал). А їхнє завдання – взяти на себе постачання ресурсу для ведення війни. Головне, щоб це постачання було швидшим, більшим і неочікувано починало працювати на полі бою, тому що це буде додатковий психологічний тиск і на без того абсолютно збентежених Путіна та його оточення.

Про ситуацію в Курській області

Військові експерти, спостерігаючи операцію на Курщині, кажуть, що загалом на російському кордоні було 2 ділянки, де був імовірний прорив – Брянщина та Курщина. Росія або не знала, що таке можливо, або дізналася пізніше, ніж змогла запобігти цьому.

Росіяни точно не мали жодної інформації, бо якщо менше людей беруть в цьому участь, зокрема в плануванні, то витоку не буде. Ми бачимо, що так система працює ефективніше. Є 3 дуже важливі висновки, які треба зробити щодо того, що відбувається:

• Україна абсолютно в межах законних юридичних процедур має право на все, що вона сьогодні робить: і на окупованих територіях, і на прикордонних територіях Росії, і в глибині Росії. Це юридично цілком законно;
• Росія не готова до масштабування війни та війни на своїй території;

У неї все сконцентровано на коротких лініях фронту, а на території Росії немає резерву. Це дуже складна логістика, тому що росіяни були заточені тільки на війну на території України. Якщо війна буде масштабуватись на території країни-агресорки, то там будуть зовсім інші процеси, набагато швидші та драматичніші для Росії. Це об'єктивно виглядатиме як розвиток цієї масштабної війни.

• жодних "червоних ліній" немає. Раніше говорили, що йдуть удари по території Росії, знищення баз, бойові дії на російській території, використовується зброя, насамперед українська, західна зброя не застосовується, але немає жодних "червоних ліній". Тому партнерам треба перестати гратися в цю ескалацію.

Ми вже 2 роки говоримо про це. Війна є війна, вона має бути на паритетних умовах. Атака агресора на територію іншої суверенної країни потребує відповідної реакції на території країни-агресора. Можна використовувати в будь-якому обсязі зброю та її види, тому що не можна зв'язати руки країні, яка обороняється, і казати їй швидко закінчити війну.

Якщо війна завершиться на умовах агресора, це означає продовження війни. Тобто, коли війна закінчиться переговорним процесом на умовах агресора, в цей момент іде підготовка до наступного етапу війни. Агресор почне проводити роботу над помилками, "апдейтити" свою армію, накопичувати додатковий мілітарний ресурс, робити пріоритетним певні види зброї, яка зарекомендувала себе на полі бою.

Паралельно ворог почне масштабувати деструктивні процеси в інших країнах для того, щоб не було єдності, наприклад проукраїнської. Почне створювати величезні диверсійні групи, які підуть на ці території, підриватимуть виробництва, здійснюватимуть політичні вбивства.

Це поступово призведе до ескалації, до нового етапу війни, тому що суперечність не розв'язана. Яка суперечність? Чи можна існувати в правилах, які сьогодні встановлені у світі у межах міжнародного права, чи треба існувати в правилах, які хоче встановити Росія? І тут дуже важливо нашим партнерам усвідомити, про які правила йдеться.

Росія прямо заявляє про повернення до концепції Радянського Союзу і так званих територій впливу. Тобто не буде жодних суверенітетів, жодної суб'єктності у таких країнах, як Україна. Росія контролюватиме ці території, вважатиме за потрібне ставити свій уряд, робити для неї історію, вписувати її в підручники.

Росія хоче розділити весь світ на ці території впливу та щоб ніхто не втручався. Якщо вона забажає, наприклад, провести етнічну чистку і вбити мільйон українців, ніхто не зможе в це втручатись, тому що це територія її впливу. Ось про такі правила говорить Кремль.

Путін хоче повернути концепцію Радянського Союзу / Getty Images

Треба нарешті усвідомити, що Росія монструозна тільки в межах своєї масштабної пропаганди. Проти неї можна та потрібно працювати й ефективно знищувати її спроможності, і не тільки військові. Потрібно знищувати і економічні спроможності, і дипломатичні.

Яку вигоду може здобути Україна з подій на Курщині

Деякі експерти говорять, що збройні формування, які нині діють на території Росії, були б не проти взяти під контроль Курську АЕС. Мовляв, це був би рівноцінний обмін, оскільки росіяни контролюють Запорізьку АЕС. Інші ж пояснюють, що потрібно дуже багато сил, щоб утримувати її під контролем, адже вона розташована за 60 кілометрів від кордону з Україною. Крім того, це схоже на ядерний шантаж, а Україна діє в законних межах і не може піддатися на це.

Не готовий дискутувати з такими обізнаними експертами. Їм треба десь у журналі УФО (Український фантастичний оглядач – 24 Канал) публікувати свої теорії. Я просто не розумію, навіщо вони це все обговорюють. Теоретично вони дуже всі підготовлені. Водночас практично взагалі не розуміють, що відбувається, куди, чому та хто рухається, які завдання та цілі та хто є модератором.

Що Україна в політичному плані хотіла б здобути з цієї ситуації?

У політичному плані Україна хоче мати гарантії безпеки для своїх прикордонних територій; санітарну зону навколо своїх кордонів; усвідомлення Росії, що війна йтиме не на її умовах і приноситиме їй суттєві втрати.

І нарешті, Україна хоче мати абсолютно позитивне ставлення до переговорних позицій, на яких наголошує президент України. Це справедливі умови про справедливий мир, які передбачають повернення міжнародного права як єдиного майданчика для дискусій. Ось що хоче здобути Україна.

Чи має вона на це ресурси? Має, але хотілося б набагато більше та набагато швидше. Ба більше, ці ресурси є у країн-партнерів, які якраз-таки прописали міжнародне право та правила та які чомусь не хочуть усвідомити, що правила треба захищати й не можна дозволяти домінувати країні, яка хоче їх обнулити.

Що відбувається в Росії через прорив кордону

Є розуміння, який процес зараз відбувається на території Росії? Пропагандисти пишуть якісь дивні дописи на кшталт "Курськ, тримайся, ми з тобою". Владімір Путін під час засідання радбезу кілька слів приділив Курщині, а далі продовжив із Сєргєєм Шойгу говорити про Іран. Ніхто нічого не коментує в повному обсязі.

Абсолютно є розуміння. Це класичний психотерапевтичний кабінет. Вони ховають свої негативні очікування далеко в підсвідоме, які в один момент розірвуть їх внутрішній стан. Вони не готові, вони шоковані. Будь-яка людина, коли має шокову реакцію і це пов'язано з якоюсь травматичною подією, хоче її заховати.

Вони сьогодні колективно ховаються в колективне підсвідоме – це дуже добре. Одного разу, коли це накопичиться, подібні травматичні переживання розірвуть Росію. У них уже немає вибору. Вони все ховатимуть та не віритимуть у це. Продовжуватимуть шукати якесь пояснення та будуть один одного накручувати. Вони не готові до того, що світ змінився, та до кризових ситуацій.

Росіяни абсолютно не готові, що не діє правило: "Ми воюємо, як бажаємо, і наша територія – недоторкана, попри те, що порушуємо навіть правила ведення війни". Вони не готові до життя в новому світі, де всі говорять, що, мовляв, немає більше "червоних ліній". Вони до цього ще не звикли й тому продовжуватимуть ховати свої переживання, страх. Це все тільки накопичуватиметься.

Ви бачитимете дедалі більше похмурих облич, які одного моменту з неврозу перейдуть у стан складної психічної хвороби. Це надзвичайно добре, оскільки психічна хвороба буде направлена на внутрішній, а не зовнішній розрив.

Вони якраз-таки хотіли втриматись за допомогою зовнішньої експансії від внутрішнього розриву. Чому? Вони є некомпетентними. Вони не генерують додану вартість своєї країни, не створюють умови, коли всім верствам хочеться жити в Росії. Вони створюють ситуацію, коли 2/3 країни живуть у таборах, а всі інші можуть спокійно будувати якусь кар'єру, заробляти тощо. Але це накопичення суперечностей.

Ця система модерувалася тільки через пряму заборону та ліквідацію опонентів на внутрішніх ринках, а не через конкуренцію, дискусію чи дебати. Усі ж бачать ті сотні людей, політичних та бізнесових конкурентів, які були вбиті в Росії.

Тому вони перебувають у шоковому стані, оскільки з'ясувалося, що всі міфи, на яких вони побудували свою концепцію зовнішньої експансії, один за одним руйнуються. І вони шоковані через те, що відбувається на території Росії.

З'ясувалося, що це не є недоторкана територія; що жодні "особливі" правила існування Росії нікому не потрібні; що немає "червоних ліній"; що Путін є "геніальним стратегом", який обнулив історичну репутацію, концепцію мілітарної домінанти та російський ВПК.

Я не знаю, ким потрібно бути, щоб купляти російську зброю. Іран, звісно, що буде, адже залежний від цього. Однак, щоб якась нормальна країна купувала щось російського виробництва, – це нонсенс. Путін нарешті призвів до збільшення НАТО. Європа збагнула, що треба перебудовувати безпековий простір. Україна отримала свою суб'єктність, хоча 30 років її не мала. Інші країни колишнього Радянського Союзу також починають, як-от вірмени, набувати більшого розуміння своєї суб'єктності.

Так, є зворотні приклади – Грузія. Однак гадаю, що Грузія пройде через ще одну революцію. Не готовий коментувати, тому що між суспільством і тим урядом, який орієнтується на Росію, є велика різниця. Бачимо, як поступово в глобальному світі починає домінувати Китай. Індія на зовсім іншому рівні. БРІКС модерує не Росія, а Бразилія та Китай. Бачимо переформатування навіть Шанхайської організації співробітництва. Усе це зробив Путін.

Чому? Тому що його рівень – зовсім інший. Це не рівень великої держави, конкурентності як такої. Це маленька людина з дуже обмеженими інтелектуальними здібностями. Він узагалі не володіє логікою як інструментарієм. Тому накопичення суперечностей і травматичні прецеденти, які вони бачать у Курській області, призведуть до внутрішнього розриву. Треба тільки цього дочекатися.