Не тільки карате: які види спорту були під забороною в СРСР

СРСР залишився в історії, як країна обмежень і заборон. І деякі з цих заборон сьогодні мають геть абсурдний вигляд.

Наприклад, радянським громадянам не дозволялось займатись деякими видами спорту. Такі обмеження найбільше запроваджували у брежнєвські часи. Спійманих під час тренування людей могли навіть заарештувати. Що звучить парадоксально ще й тому, що влада намагалась представити населення Союзу, як надзвичайно спортивну націю. Які саме види спорту потрапляли під заборону в СРСР, розповів блогер та дослідник побуту радянської доби Максим Мирович.

Карате

Це та інші східні бойові мистецтва у 1970-80-х роках перебували під забороною офіційно. При цьому в Союзі вільно розвивались бокс та різні види боротьби. Карате потрапляло під офіційні державні обмеження спершу з 1973 року, а потім після невеликого періоду "відлиги" — з 1981 року і практично до самого розпаду СРСР.

Офіційно причиною заборони називали те, що карате, як новий та цікавий вид, буцімто відтягує на себе спортсменів з футболу, волейболу, хокею, дзюдо та боксу. Проте дослідники вважають, що таких захід був одним з кроків боротьби з вуличними бандами, характерними для пізнього Союзу. Старі за віком "вожді" боялись невідомого їм бойового мистецтва і про всяк випадок просто не дозволяли нікому займатись ним.

Бодібілдинг

Популярність бодібілдингу на заході стала зростати у 1960-х роках. Саме тоді почав своє сходження до слави Арнольд Шварценеггер. Поступово вид спорту перетворився на цілу філософію з особливим підходом до харчування, шкідливих звичок та інших сфер життя.

А в СРСР бодібілдинг, як і карате, наводив жах на партійні еліти. Тому з 1973 року його повністю заборонили. Навіть саме слово не вживали, заміняючи його на евфемізми типу "атлетична гімнастика" чи "культуризм". Втім, попри заборону в Союзі процвітали підпільні спортзали із саморобними тренажерами.

Йога

На відміну від перших двох видів спорту, йога виховує в людях внутрішній спокій та баланс. Але в "совку" її все одно боялись. Ймовірно, через те, це насправді це не просто вид фізичної активності, а повноцінний спосіб життя і навіть філософсько-релігійна система. І рівень зануреності кожен може обирати для себе сам. Небачене вільнодумство для радянської людини!

Тому про йогу поширювали чимало дивних чуток. Так у 1970-му році студія "Київнаукфільм" показала радянським глядачам фільм про йоґів з містичною назвою "Індійські йоги – хто вони?" У ньому розповідали, що йоги можуть їсти вогонь, спати на битому склі, витримувати величезну вагу. Такі дивовижі не тільки не відлякали людей від йоги, а навіть посилили до неї інтерес. Тому у вісімдесяті почали з’являтись перші гуртки, в яких йогу зводили тільки до фізичних вправ.

Більярд

Ви, напевно, цього не знали — але більярд у СРСР також знаходився під цілком офіційною забороною. Причому забороняли його кілька разів. Перший бан наклали у 1920-ті, засудивши його, як "розвагу багатіїв та пережиток минулого". Років за 10 гру знову дозволили і навіть почали проводити чемпіонати. Але у 1947 році більярд знову оголосили буржуазним пережитком та прирівняли до азартних ігор. Повністю звільнити його від будь-яких обмежень вдалось лише у 1989 році.

Брейкданс

Брейкданс можна віднести до спортивних видів танцю. У 2024 році він навіть потрапив до програмі літньої Олімпіади. Після появи брейкдансу в кінці вісімдесятих, партійна верхівка намагалась не допустити його до СРСР. У пресі друкували на нього пасквілі, — особливо у різних молодіжних виданнях. Проте у другій половині вісімдесятих брейк почав проникати у масову культуру. Танець можна побачити у таких радянських фільмах, як "Танці на даху" (1985), "Кур'єр" (1986), "Вище веселки" (1986), "Дорога Олена Сергіївна" (1988). А манера одягатись у зручні широкі штани-банани з підворотами, носити стильні темні окуляри і кросівки на липучках – типовий одяг танцюриста брейку – увійшла в молодіжну моду.