«Велорух»: книжка про велосипеди, війну і Україну

Популярізувати сучасну українську велокультуру, привернути увагу українців до велоспорту та показати світові, що Україна — велосипедна країна,  — такою є основна метаі книжки  «Велорух», кажуть її упорядники. Ідея її створення належить Юрію Макалісу та Марії Шевченко. Юрій — професійний фотограф, веломандрівник, а зараз військовослужбовець ЗСУ.  IT-підприємиця та велоспортсменка Марія Шевченко згадує, як в січні 2023 року Юрій запропонував їй разом створити видання, якого  раніше ще не було в Україні. 

«Ще до початку повномасштабного вторгнення велоспорт був незамінною частиною мого життя. Це стало таким собі інструментом пізнання світу та себе, і в цій пригоді мені пощастило зустріти величезну кількість супер талановитих людей. В тому числі, я познайомилася з Юрієм. Я завжди думала про те, що мені хотілося б цю велику частину свого життя якось загорнути в щось, що буде існувати фізично. Я думала про відкриття фотовиставки на тему велоспорту, проте Юрій запропонував мені створити власну книгу. Він хотів, щоб одним з прикметників до слова “Україна” додалось “велосипедна”, та збільшилася кількість українських велолюбителів. В той момент я зрозуміла, що ця ідея — “perfect match».

Марія Шевченко - авторка  книги «Велорух»

Юрій Макаліс - автор книги «Велорух»

Юрій Макаліс фотографує велоперегони та веломандрівки вже понад 10 років. За цей час набиралося чимало якісних кадрів та історій, тож ідея зробити книжку визрівала вже давно.  Юрій мріяв розповісти всьому світові про український велорух, наших спортсменів та велокультуру. Зізнається, що з початком повномасштабної війни та служби у війську ця ідея для нього стала ще актуальнішою. А велосипед в охопленій війною країні набув ще більшого символічного значення. 

«Зі звичайного транспорту для подорожей, дозвілля або спорту, велосипед перетворився на рятівний круг  для жителів багатьох прифронтових територій України. Харківщина, Донеччина, Херсонщина, Сумщина — всі ці області об'єднує багато чого спільного: зруйнована інфраструктура, згорілі автівки, нестача палива. Але майже всюди я бачив людей на велосипеді: хтось їздив за водою у інше село, хтось перевозив велосипедом ліки. Сьогодні цей вид транспорту став справжнім символом незламності українців та їхньої жаги до життя», — вважає Юрій Макаліс.

На фото: Одеса, серпень 2022 року

Книга увібрала в себе тексти та фото понад 70 активних учасників велоспільноти. Частина героїв книжки зараз служать у війську, частина – волонтерять і допомагають у різний спосіб.

«Одна з таких історій  в низі належить Богдану Прокоповичу — львів'янину, який вирішив на велосипеді подолати 1500 км прифронтовими зонами, щоб зібрати мільйон гривень для Збройних сил України. За кожні 700 грн він проїжджав 1 км, рухався в напрямку з півночі на південь. Фінішував Богдан в Миколаєві. Цей приклад надихнув багатьох людей з усього світу допомагати ЗСУ, більше донатити та навіть вставати до лав збройних сил. Таким чином велосипед став не просто звичайним транспортом, а мотивацією підтримувати своїх та робити більше задля майбутньої перемоги», — розповідає Марія Шевченко. 

На фото: волонтери привозять питну воду в місто. Миколаїв, листопад 2022

Автори проєкту «Велорух» також активно допомагають армії: кошти з продажу частини першого накладу книжки підуть на забезпечення потреб велосипедистів-військовослужбовців. Перший наклад видання –  2700 примірників українською мовою. Також цього року видавництво починає роботу над англомовною версією видання. 

Юрій Макаліс додає, що «Велорух» можна використовувати також і як путівник — в книзі розповідається про культові місця, де велоспільнота збирається на каву та професійні події, куди може прийти кожен;  якими дорогами краще їхати, щоб насолодитися мальовничими пейзажами, а також дізнатися більше про велосипедну Україну:

«Важливу роль в об'єднанні велоспільноти зіграли певні заклади. Так, наприклад, в Одесі працює Tour de France кафе, яке ще до 2022 року було культовим місцем зустрічі велосипедистів, звідти часто починалися тренування, багато велолюбителів збиралися подивитися велоперегони на великому екрані та підтримати своїх кумирів. А з початком повномасштабного вторгнення це місце перетворилося ще й на справжній волонтерський хаб: люди приносили сюди речі першої необхідності, які відправляли на допомогу жителям Миколаєва та інших прифронтових міст. Так велокафе стало активним учасником спротиву».

Марія Шевченко вважає, що популяризація велоспорту може сприяти розбудові  міської інфраструктури для велосипедистів (як от облаштування велодоріжок та велопарковок), що в подальшому створить безпечні умови для катання. 

«Сьогодні вести здоровий спосіб життя — означає бути в тренді. Все частіше я помічаю, як люди різного віку відмовляються від шкідливих звичок та обирають ту ж саму велопрогулянку замість келиха пива. Тому сьогодні велосипед — це вже невід'ємна частина urban culture. І хотілося б за допомогою цієї книги звернути увагу чиновників на інфраструктурні проблеми, з якими часто стискаються велосипедисти. А також вплинути на вибір людей, які обирають між автівкою та велосипедом, щоб все ж таки українці схилялися у бік екологічно чистого, корисного та приємного способу переміщення, сприяючи здоров'ю людей та збереженню довкілля», — каже Марія. 

На фото: узбережжя в Одеській області

Ще одне завдання, яке перед собою поставили автори книжки — показати таку  Україну, якою її можна побачити під час веломандрів її різними регіонами.  Тому, окрім цікавих історій та корисної інформації, в книзі багато світлин.

«По суті, ця книга — це квінтесенція робіт майже всіх спортивних фотографів України, які знімали велосипедні перегони, велоспорт і взагалі велокультуру. Тому, окрім всього, це ще і красива фотокнига», — каже Юрій. 

Фото: Юрій Макаліс