16 годин відпочинку на добу: що чекає полонених, захоплених під час Курської операції

Телеграм-канали та YouTube повняться відео з російськими вояками, в тому числі кадировцями, які були захоплені в полон під час Курської операції. За різними даними, їх уже від 1000 до 2000 (останню цифру наводять з посилання на російські месенджери. – Ред.). Так чи інакше - багато.

Зв’язані руки, замотані очі... Сидячи на підлозі, вони боягузливо туляться один до одного, вочевидь, бояться подальшої долі. Що ж чекає на них, цікавилася журналістка Коротко про.

Убивці, але не злочинці

Руки та очі полоненим зав’язують з міркувань безпеки, в тому числі і їх власної, пояснює військовий експерт Олег Жданов.

- Така людина втрачає можливість орієнтуватися у просторі, а отже, здатність до агресії. Тобто вона не вчинить напад чи спробу втечі, а тому не викличе насильницьких дій щодо себе. Коли полонених доставляють в спеціально пристосоване для них місце, їм повертають свободу рухів.

Після захоплення і обеззброєння полонених військові відвозять їх до місць тимчасового перебування, де готують до відправки у спеціально створені табори.

В Україні таких два – “Захід 1” у селі Заклад Стрийського району Львівської області та “Захід 2” у селі Сказинці Могилів-Подільського району на Вінниччині. Це колишні виправні колонії, що розташовані неподалік від кордонів з Польщею та Молдовою. Локації вибрано не випадково. Женевська конвенція про поводження з військовополоненими вимагає, щоб їх утримували у місцях, найбільш віддалених від театру бойових дій.

- Організація життя військовополонених регулюється саме Женевською конвенцією, а не українським Кримінально-виконавчим кодексом, - пояснює юрист Ігор Михайлів. – З погляду міжнародного права, людина, яка була затримана у військовій формі, зі зброєю в зоні, де точаться бої, не є злочинцем. Вона має статус комбатанта – військового, який “працює” на війні, а тому має право стріляти в таких самих військових і убивати їх. Судити комбатанта як злочинця можна тільки в тому разі, якщо він направить зброю проти мирного населення. Саме тому щодо військовополонених застосовується поняття “табір”, “утримання”, а не “в’язниця” чи “покарання”. Це територія ізоляції, де належить чекати на обмін або на закінчення війни.

В одну не поміщалися

Перший табір для полонених – “Захід 1” - відкрили через кілька місяців після повномасштабного вторгнення. На початку червня 2022 року міністр юстиції Денис Малюська показав спальню та кімнату відпочинку з телевізором, що насправді нагадувало старий піонерський табір. Простенько, але функціонально.

Орієнтовно такі ж умови створені в “Заході 2”, який відкрився восени 2023 року. З відкритих джерел відомо, що на переобладнання колонії під табір було спрямовано  3,2 мільйона гривень. Витрати були вимушені – полонені уже не поміщалися в “Захід 1”, а ущільнюватися не дозволяла та сама Женевська конвенція. Вона висуває вимоги як щодо індивідуального простору комбатанта, так і до всього його способу життя в полоні.

Робота не важка, заробіток іде на смаколики

Військовополонений повністю перебуває на державному утриманні. Включаючи всі види медичних послуг – від пломби на зубі до складної операції, якщо таку потребуватиме. Водночас він має змогу заробляти гроші, на які отоварюватись у місцевому магазині – в таборах збереглися робочі цехи, які створювались для колоній.

Робота не важка – плетіння з лози, обробка деревини, склеювання різних матеріалів. І вочевидь має сенс, бо в магазини при таборах регулярно завозяться ковбаски, смаколики, солодка вода, сигарети, чоловіча косметика, предмети гігієни. Хоча про останні також дбає держава, як і про якісний одяг на всі сезони.

Харчуються російські комбатанти за нормами для українських офіцерів – це також вимога конвенції. Прийом їжі триразовий. У раціоні обов’язково присутні гарячі страви, м’ясо, риба, овочеві салати.

І додому дзвонять, і листуються

У квітні нинішнього року родичі українських військовополонених подали в Кабмін петицію з вимогою заборонити росіянам дзвінки додому з таборів.

Це мотивували тим, що, по-перше, дзеркальної відповіді немає - наші бійці, потрапляючи в російський полон, роками не можуть надіслати про себе звісточку. По-друге, через комфортні умови полонені вороги уповільнюють обміни, бо розповідають дружинам чи матерям, як добре їм в Україні ведеться, ті заспокоюються і свій уряд не смикають.

Петиція набрала понад 25 000 голосів, однак була відхилена. Телефонія залишається до послуг військовополонених, так само, як і можливість листування, яке організовує Міжнародний комітет Червоного Хреста. Він же пильно стежить, щоб Україна ні на крок не відступала він конвенції у забезпеченні російських комбатантів належними умовами.

Тож цим розгубленим, переляканим воякам, що на відео, варто тільки трішки зачекати, і вони оговтаються в таборі праці та відпочинку. До речі, робочий день там не триває більше 8 годин, рівно стільки відводиться на сон, решта доби – на дозвілля, заняття фізкультурою, перегляд передач чи читання книжок з бібліотеки.

Найближчим часом обмінів не буде

Останній обмін військовополоненими відбувся 17 липня цього року. Україна повернула додому 95 захисників, стільки ж окупантів відправилися в Росію. Однак найближчим часом обмінів не планується.

6 серпня стало відомо, що закрито пункт пропуску “Колотилівка-Покровка” в Сумській області. Це був єдиний гуманітарний коридор, через який мешканці окупованих територій могли потрапити в Україну, через цей же пункт здійснювалися і обміни.

В ефірі телемарафону 7 серпня очільниця Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук повідомила, що прохід закрито “...щонайменше на 10 днів. А далі – буде видно”.