Незрозумілий зв'язок. Кити пірнають синхронно навіть на відстані 100 км один від одного

Океан покриває понад 70% поверхні планети і є домівкою для безлічі тварин, серед яких і морські гіганти — кити. Ці гіганти славляться безліччю різних трюків: долають величезні відстані, беруть участь у шлюбних перегонах, здійснюють "поїздки" в спа і навіть здатні створити спіраль Фібоначчі. Але їм все ще є чим здивувати вчених, пише IFLScience.

Гренландські кити (Balaena mysticetus) є одним із видів, який найбільше постраждав від полювання заради нафти й китового вуса в 1800-х і на початку 1900-х років. На щастя, після заборони в більшості країн на китобійний промисел популяціям цих китів вдалося відновитися.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Дослідники вважають, що представники цього виду можуть дожити до 200 років, що також робить їх найбільш довгоживучими морськими ссавцями на планеті. Однак, крім цих моментів, нам все ще мало що відомо про те, як саме вони добувають їжу і спілкуються.

У новому дослідженні вчені позначили 12 гренландських китів у затоці Диско на західному узбережжі Гренландії. Загалом вони спостерігали за китами 144 дні й отримали величезну кількість записів про їхні занурення.

На перший погляд, поведінка китів може виглядати хаотичною, але аналіз учених показав 124-годинний цикл занурень у весняні місяці. Команда виявила, що кити пірнають до найглибшої точки вдень, що дозволяє їм відстежувати свою здобич до поверхні води. Зазначимо, що така поведінка в океані відома як "добова вертикальна міграція".

Автори статті описали китів як "хаотичні самопідтримувані осцилятори", що балансують між зануренням на глибину за їжею і перебуванням біля поверхні для дихання. Результати свідчать про те, що щонайменше 8 із 12 китів дотримувалися такої поведінки добового занурення.

До слова, таку поведінку гренландських китів можна порівняти з поведінкою синіх китів, які також відстежують міграцію своєї здобичі в товщі води, піднімаючись на поверхню в темний час доби. Це узгоджується з теоріями, які припускають, що заклик інших китів на глибині енергетично витратний для китів.

За словами співавтора дослідження професора Мадса Петера Хайде-Йоргенсена з Департаменту птахів і ссавців Гренландського інституту природних ресурсів, вони з командою також зробили ще одне потенційне відкриття. Команда виявила, що кити, які, здавалося, пірнали синхронно, часом перебували на відстані близько 100 кілометрів один від одного.

Учені спостерігали за парою китів, самкою BW05 і особиною невідомої статі BW10, протягом тижня. Результати показали, що часом вони перебували на відстані один від одного в 5 км, а іноді й 100 км, але це не заважало їм синхронізувати свої занурення. Водночас глибини, на які занурювалися кити, не були синхронізовані, ймовірно, через відмінності в індивідуальних стратегіях харчування.

Команда припускає, що пірнання і крики разом, навіть на відстані багатьох кілометрів один від одного, можуть бути стратегією уникнення хижаків. Ймовірно, така поведінка допомагає уникнути нападів з боку косаток або просто зміцнює соціальні зв'язки китів. Хоча кити були фізично розділені, дослідники вважають, що вони залишалися в межах чутності один одного. Зазначимо, що звуки китів при цьому не були записані вченими.

Тепер учені вважають, що самотність китів може бути оманливою, а насправді морські гіганти здатні підтримувати зв'язок зі своїми найкращими друзями навіть на великих відстанях. Утім, дослідники визнають, що будуть потрібні додаткові спостереження, щоб підтвердити цю теорію.

Раніше Фокус писав про те, що вчені назвали винного в повному винищенні двох видів китів.