У Кремлі фатально помилилися: інтерв'ю з Подоляком про новий етап війни

Про них в ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналу розповів радник глави ОПУ Михайло Подоляк. Також він пояснив, в чому була і є досі головна помилка Росії, і як російсько-українська війна вийшла на зовсім новий рівень не лише на полі бою, а й в очах всього світу.

Путіну справді начхати на Курську область?

Я знайшла опитування телеграмі щодо того, чому Владімір Путін не їде до Курська. Є кілька варіантів відповіді на це питання: "не царська ця справа", "він ще приїде, врятує всіх і закриє грудьми", "неприємні асоціації з "Курськом" (підводним човном, який потонув у серпні 2000 року – 24 Канал), "не має візи "Курської народної республіки". Пропоную вам теж взяти участь у цьому опитуванні. То чому Путін не їде до Курська?

Тому що він не знає, де це розташовано і йому абсолютно байдуже, що там відбувається. Для Путіна не існує цінності.

Російська влада буде платити 2 мільйони рублів тим, хто на контрактній основі братиме участь у війні проти України. Водночас 10 тисяч рублів отримають ті, хто постраждав від повернення війни на території Росії, – населення Курської області.

Місцеві жителі отримають 85 – 90 доларів за те, що вони втратили, бо суб'єкт, на прізвище Путін, захотів розпочати величезну війну у Східній Європі та експансію в іншу країну. Тому ці люди матимуть сьогодні по 90 доларів "доходу" від цієї війни.

Нагадаю, що коли затонув підводний човен "Курськ", всі бачили, як Путін себе поводив на зустрічі з родинами загиблих моряків, також йому тоді говорили, що для нього життя людини варте 50 доларів.

Путін – це Путін, він не має емпатії, він абсолютно не співчуває жителям своїх регіонів, не тільки тим, хто страждає від бойових дій, для нього в принципі не існує сучасного цивілізованого життя. Для нього існують тільки експансія, погрози, шантаж.

Йому дуже подобається дивитися за тими діями, які вчиняють збройні сили Росії на інших територіях, а також так звані приватні воєнні компанії, які ґвалтують, вбивають. Йому дуже подобається дивитися хроніку і реагувати на це все.

Тому він і не знає, де розташований Курськ, він не розуміє, що це таке, і його абсолютно не обходить, що там відбувається, якщо це не приносить йому особистого задоволення.

Як Путін може відповісти на захід ЗСУ на Курщину

На тлі подій у Курщині, в Москві та області посилили заходи безпеки. За повідомленням російські ЗМІ, влада побоюється діяльності диверсійних груп. Водночас не можна виключати, що Росія може влаштувати теракт у Москві, як раніше у "Крокус Сіті Холі", щоб спробувати звинуватити Україну в тероризмі. Чи вдасться до цих дій Путін найближчим часом?

Він вже атакує свою територію, і раніше це робив, ми це бачили. Але чи дасть це той ефект, на який він розраховує? Ні, не дасть, тому що сьогодні до Росії ставляться відповідно. Раніше дійсно реагували на будь-які її заяви та співчували.

Наприклад, на теракт в "Крокус Сіті Холі" була дивна реакція, на мій погляд, адже було очевидно, що там сталося. Це не мало жодного стосунку до України. Але потім реакція міжнародних спільнот швидко змінилась. Люди дивились на Росію з реакцією: "А що це? Що ви говорите взагалі?".

Тому Росія буде робити все те, що вона завжди робить. Інших технологій управління масами там не знають. Вони не навчаються, не хочуть змінюватись.

Також вони будуть це все коментувати відповідно – так само як коментували рік, два чи 10 – 15 років тому. Проте сьогодні на це не будуть звертати увагу країни, які б мали це зробити на думку Росії, щоб якимось чином повпливати на дії України.

Крім того, після початку подій в Курській області глобальні політичні спільноти достатньо спокійно на них відреагували. Це була справедлива реакція. Україна діє в рамках 51-ї статті ООН.

Вона може (і це чітко прописано в міжнародному праві) вести оборонну війну на території країни-агресора. Проводити там масштабні військові операції чи спецоперації. Це є абсолютно законною, юридично коректною дією України. Саме тому світові спільноти так реагують.

Раніше ми б побачили ґвалт: "В жодному разі не заходьте, нічого не робіть". Росія розраховувала саме на таку реакцію. Сьогодні ситуація кардинально змінилась.

Щодо імовірного теракту, то росіяни неодноразово підсилювали охорону Кремля. Не знаю, що вони там роблять, але це ні на що не впливає. Війна – це війна. Вона поступово виглядає для Росії так, як має виглядати для країни-агресорки.

Сьогодні є зафіксований факт одноосібної агресії неспровокованого типу Росії. Вона буде за це юридично відповідати. Тому, коли війна переноситься на територію агресора, вона сприймається як війна справедливого типу, і це прописано в міжнародному праві.

Все, що далі буде робити Україна, буде трактуватись нашими партнерами як абсолютно законні та правильні дії. Росія також буде просувати на Заході думку, що це "тероризм". Однак заяви Росії про те, що Україна вчиняє якісь "терористичні дії", "атакує Курську область", "переходить через кордон" і це є "тероризм", виглядають як анекдот.

Росія продовжує на різних майданчиках висловлюватись анекдотично, але на це мало хто звертає увагу, навіть нейтральні країни. Росіяни говорять про перетин кордону в Курській області. А що вони робили у Харківській, Сумській, Донецькій, Запорізькій та інших областях України? Вони також перетнули кордон – ще у 2014 році вперше, а потім – повномасштабно.

Росія обнулила для себе розуміння, що таке транскордонні відносини між двома державами. Тому навіть нейтральні країни з подивом дивляться на її заяви.

Кремль продовжує це робити. Так, голова служби зовнішньої розвідки Сєргєй Наришкін, який завжди знаходить час на те, щоб сказати щось анекдотично-абсурдне, заявив, що західні еліти думають над тим, як змінити політичне керівництво в Україні. Навіть є якісь кандидатури.

Ми ці заяви чули на початку повномасштабного вторгнення і пізніше. Потім була пауза, і знову виходить цей анекдотичний персонаж і продовжує говорити цю маячню.

Сьогодні ні дії Росії, ні її заяви, ні поведінка ні на що не впливають. Все, що сьогодні впливає на перебіг подій, – це виключно дії та суб'єктність України.

Події в Курській області абсолютно точно змінили течію війни та перевели її на наступний етап. Це етап, коли Росія поступово втрачає свою ініціативу і політично вже не домінує.

Нагадаю, що останні 6 – 8 місяців було багато дивних для мене аналітичних статей, в яких йшлося про те, що в Росії є ресурси, вона продовжує тиснути. Так, росіяни тиснули завдяки кількісній перевазі на певних напрямках. Проте ці статті підводили до дивних висновків, що нібито з Росією треба "домовлятись на її умовах".

Однак операція в Курській області, дії нашої країни там повертають суб'єктність Україні в повному обсязі. І західні політичні еліти вже дивляться на Росію інакше, розуміючи, що вона в цій війні точно не досягне своїх результатів.

Чого Росія не знає про Україну

Наришкін навіть назвав конкретне прізвище – Арсена Авакова, колишнього міністра внутрішніх справ, який буцімто має стати наступним президентом України. Мовляв, про це вже були перемовини з Юлією Тимошенко, Петром Порошенком, партією "Слуга народу".

Це говорить про абсолютне незнання України. В цьому фундаментальна, фатальна помилка росіян, на якій вони обламають свої зуби, прийдуть до свого кінця історії й Росія буде обнулена.

Це відбудеться, адже вона настільки втягнулась у війну, що не розуміє свого опонента, правила, по яких він існує, його внутрішні базові істини, на чому побудована сучасна Україна. Це говорить про абсолютну відмінність України та Росії.

Росія говорить про те, що історично контролювала цю територію. Проте і тоді – 100 – 200 років назад – вони не розуміли Україну. Але я не обговорюю історичні колізії, тому що це не має жодного сенсу.

Є юридично встановлений факт суверенних кордонів України станом на 1991 рік, і це чітко фіксує, що є країна під назвою "Росія" і є країна під назвою "Україна". Все, крапка. Російська політична еліта, хоче приймає це, не хоче – не приймає, це її проблеми. Нехай звернеться до психоаналітика, якщо не може це прийняти впродовж 30 років.

Однак ці дивні заяви Наришкіна свідчать про те, що навіть попри війну, яка йде 2,5 роки, Росія абсолютно не готова визнати та зрозуміти, що таке сучасна Україна. Росіяни не знають, що відбувається в Україні. Вони роблять ставки на людей, які не мають жодних впливів і не будуть їх мати, і за якими не будуть рухатись великі соціальні групи.

Це добре з одного боку, тому що свідчить про те, що Росія так і не має інформативних каналів в Україні та не отримує звідси дійсно важливої інформації. А погано, тому що це продовжує породжувати у Росії ілюзії, що вона розуміється щодо України і може її приборкати. Проте це не так.

Ця війна вже масштабовано переходить на територію Росії, і це невідворотній історичний процес. Війна поступово збільшуватиме свою присутність в Росії, і це тільки початок негативних процесів на її території.

Водночас нерозуміння війни, нерозуміння України створюють у Росії ілюзію, що вона може цю війну дотиснути, досидіти в ній до кінця.

Росія розраховує здобути певні результати. Це вже не повна окупація України – для цього у росіян немає ресурсів. Але вони хотіли б сьогодні отримати заморозку конфлікту та можливість залишитись на окупованих територіях. Також вони хочуть продовжувати періодично масштабно атакувати Україну. Тому що переговорний процес не означає, що вони перестануть це робити.

Також вони хотіли б дістати гарантії недоторканності, зокрема для Путіна. Мовляв, якщо вони сядуть за стіл переговорів, то вони вже не військові злочинці. Ще вони б хотіли мати гарантії, що санкції не будуть принаймні збільшуватись. Ба більше, що західні політичні еліти закриватимуть очі, як це було після 2014 року, на те, що Росія обходитиме ці санкції через треті країни, через приватні компанії тощо.

Для того, щоб все це сталось, Росії потрібно продовжувати тиснути на певних напрямках. Для цього їм треба інвестувати багато грошей в пропаганду і казати, що Україна "не має жодного шансу вистояти у війні".

Чому Росія була зовсім не готова

Україна не зацікавлена в тому, щоб забирати Курську область та дотримується кордонів 1991 року. При цьому ми розширюємо зону контролю, президент України Володимир Зеленський говорить про 78 пунктів, які перебувають під контролем України. Як ми далі будемо діяти в цьому напрямку?

Війна, і операція має йти неочікувано для ворога. Крім цього, ми бачимо, наскільки неефективною є контрреакція російської сторони. Вони не готові до ухвалення швидких антикризових рішень. Це ще раз обнуляє репутацію не тільки Путіна, а й регіональної влади.

Україна діє в рамках міжнародного права і має право на захист своєї території, використовуючи інструменти війни, які Росія використовувала по прикордонню України.

Що це означає? Путін говорить, що йому хтось гарантував, що НАТО не буде розповсюджувати свої впливи, не буде приймати інші країни та просуватись, наприклад, на Схід. Я не зовсім розумію, звідки він це взяв, тому що ніхто ніколи ніякому Путіну такого не гарантував. Однак він завжди впевнений в тому, що говорить.

Окопи у Курській області / Фото OSINTtechnical

Так само Росія була впевнена і їй нібито неформально гарантували, що через будь-які дії, які вона буде вести зі своєї території, наприклад, встановлювати артилерію, системи РСЗВ, балістику та атакувати прикордонні території України, ніхто не буде заходити на її територію та ніхто не буде знищувати ці військові об'єкти.

Тобто вони були впевнені, що можуть безкарно перебувати в Курській, Бєлгородській, Брянській, Ростовській областях, звідти завдавати ударів по території України і ніякого покарання за це не буде.

Міжнародне право чітко говорить, що країна, яка веде оборонну війну, має повне право на знищення інфраструктури війни на території країни-агресорки. Не тільки, до речі, в прикордонні, а й в глибині цієї країни.

Для цього Україні потрібно зробити дві речі:

• отримати дозволи, не лише неформальні;

• отримати суттєво збільшену кількість далекобійних ракет для того, щоб це все знищувати далекобійною артилерією, тобто ракети та дрони на глибину до 700 кілометрів.

Для цього потрібно мати набагато більше ракет, які нам передають наші партнери, тому що Україна самостійно це виготовляти для такої інтенсивної війни не може.

Щодо неформальних заборон, вони все ще діють. Для мене дивно, навіщо ж тоді ці країни між собою домовились про міжнародні правила, де чітко записано, що Україна якраз таки має право це робити.

Або ще інше – проведення сухопутної операції своїми силами для того, щоб відтиснути всі ці інструменти ведення війни, розірвати логістику, знищити військові об'єкти на території Курської області на певну глибину – 20, 30, 40, 70, 100 кілометрів.

Чому на таку відстань? Тому що різні інструменти можуть діяти з різної відстані. Україна йде саме цим шляхом – відтискає, формує таку собі санітарну зону на території Курської області, тому що Сумська область протягом 2024 року щодня мала по 500 – 600 обстрілів з артилерійських систем.

Це були свідомі геноцидні дії Росії. Звідти ще заходили певні ДРГ, "кошмарили" місцеве населення, грабували та займались мародерством. Тому тут дії України абсолютно очевидні. Це захист цивільного населення в прикордонні України.

Україна показала, що Росія внутрішньо нічого не контролює, окрім дисидентів, яких можуть кидати у тюрмі, а потім розмінювати на своїх шпигунів та вбивць. Тобто росіяни не можуть швидко перебудувати свої збройні сили, не можуть швидко ухвалювати ті чи інші рішення, оперативно-тактичні чи навіть стратегічні.

На додаток, силова вертикаль не є дієвою в Росії. Їхня реакція на події в Курській області чітко говорить про те, що вони це вже повністю усвідомлюють, що Росія є максимально гнилою країною.

Ще одним компонентом є соціальний ефект. В Росії немає ніякої дискусії щодо того, що вона робить, що це за війна, чи взагалі це війна. В Росії працює пропаганда, яка чітко фіксувала у свідомості громадян, зокрема російських громадян, які проживають в Курській області, що вони "ведуть війну вже на території Сполучених Штатів Америки чи Західної Європи, практично захоплюють Берлін, Париж і Лондон".

Росіянам казали, що триває абсолютно виграшна війна для них. І тому, коли війна заходить на їхню територію, це, по-перше, можливість проводити дискусію, тому що між собою евакуйовані в інші області Росії почнуть це говорити, тобто почне працювати "сарафанне радіо".

Вони (евакуйовані росіяни з Курської області– 24 Канал) будуть говорити, що "дивіться, як це так, війна йде на території Росії, повномасштабна війна повертається на територію Росії". Це зовсім інша соціальна дискусія, не політична, а соціальна дискусія в Росії. Це дуже важливий ефект.

Дуже важливо повернути свідомість Росії до розуміння того, що війна – це завжди певна відплата потім. Безумовно, це сьогодні буде масштабуватись на терени всієї Росії.

Крім того, ми побачили байдужість росіян щодо захисту своєї території. Вони не готові до всього цього. Ми бачимо, що військові об'єкти там можна знищити в великій кількості.

Основна мета України в Курській області

Тут я перехожу до ключового, дуже важливого розуміння. Що таке міжнародне право? Україна не зацікавлена в окупації цих територій. Вона не зацікавлена робити там те, що робить Росія в Україні.

Росія заходила саме з намірами окупувати територію, тобто, встановити свої правила, свої адміністрації. Україна заходить туди виключно з військовими цілями, тобто, знищувати військові об'єкти.

Безумовно, там будуть певні проблеми гуманітарного характеру. І, до речі, вчора президент Зеленський на ставці про це говорив, що треба, щоб система Міністерства внутрішніх справ підготувала програми гуманітарної допомоги для цих регіонів, якщо хтось не встиг евакуюватися.

Україна хоче повністю ефективно контролювати ці території з огляду забезпечення захисту цивільного населення Сумської, Чернігівської, частково Харківської областей. Це дуже і дуже круте рішення, яке показує, що війна йде вже на іншому рівні.

Росіяни не вміють реагувати на креативні рішення України й на те, що війна буде йти не за її правилами.

Чим більше війни буде на території Росії, чим швидше будуть починатися ті процеси, які потрібні для часткового "оздоровлення" Росії, тим більші будуть претензії до путінської еліти, і ця еліта буде поступово зникати.