Мавпяча віспа повернулась – на цей раз загроза дуже серйозна

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оголосила, що швидке поширення віспи мавп в африканських країнах є надзвичайною ситуацією глобального масштабу.

Спалах, який розпочався з Конго, вже поширився на Бурунді, Кенію, Руанду та Уганду.

ВООЗ закликала країни-члени почати готуватися до поширення вірусу: бути готовим ділитися вакцинами і запроваджувати різні запобіжні заходи.

Труді Ланг, професор досліджень глобальної охорони здоров'я в Оксфордському університеті назвав ситуацію «неймовірно тривожною». Джон Клод Удагемука, викладач Університету Руанди, який бере участь у медичному реагуванні на вірус віспи, підкреслив: «Це, безсумнівно, найнебезпечніший з усіх відомих штамів віспи, враховуючи те, як вона передається, як поширюється, а також які має симптоми».

Мавпяча віспа. Це вже було

Власне, про мавпячу віспу людство почуло не так давно – у 2022 році, тоді вірус загрожував Європі та Сполученим Штатам. До речі, саме тоді спалах віспи зосередився на гей-спільноті – це був перший випадок, коли вірус віспи почав поширюватися через статеві контакти.

Той випадок змусив ВООЗ оголосити надзвичайну ситуацію у сфері громадського здоров'я.

Зазначимо, що тоді побороти спалах вдалося завдяки вакцинації. Утім, між спалахом 2022 року та нинішнім є одна суттєва відмінність: попередній був викликаний так званим II клейдом вірусу – однією з двох визнаних груп вірусу віспи, яка має відносно низький рівень смертності і загалом легким перебігом. А от нинішній спалах викликаний клейдом І, причому не звичайною його формою, а мутованою.

ВВС із посиланням на лікарів повідомляє про смертність близько 5% серед дорослих і 10% серед дітей, а також про високий рівень викиднів серед інфікованих вагітних жінок. Дослідники вважають, що мутація у вірусі відбулась у вересні 2023 року. Вона отримала назву клейд І б (Clade 1b), і для неї характерне швидке поширення.

The Guardian зазначає: найчастіше віспу I типу виявляють у людей, які їдять інфіковане м'ясо диких тварин, причому передача інфекції здебільшого обмежується ураженими домогосподарствами.

Симптоми мавпячої віспи

Серед симптомів ВООЗ називає:

• висип, який може тривати два-чотири тижні. Він має вигляд пухирів або виразок. Може вражати обличчя, долоні, підошви ніг, пахові ділянки, геніталії та/або анальний отвір, рідше – рот, горло, пряму кишку, піхву і навіть очі. Кількість виразок може коливатися від однієї до кількох тисяч.
• лихоманка;
• головний біль;
• біль у м'язах, спині;
• загальна слабкість;
• збільшення лімфатичних вузлів;
• у рідкісних випадках може розвитися проктит (запалення всередині прямої кишки), яке може викликати сильний біль, а також запалення статевих органів, що може спричинити утруднене сечовипускання.

Ускладнення від мавпячої віспи

Найбільш розповсюджене ускладнення – запалення привушної залози, паротит, спричинене бактеріями. У більшості випадків симптоми паротиту минають самостійно протягом кількох тижнів – за умови підтримуючої терапії. Однак у деяких людей – з групи ризику – хвороба може мати тяжкий перебіг або призвести до ускладнень і навіть смерті. Серед інших можливих проблем – ураження ротової порожнини, очей та статевих органів, бактеріальні інфекції шкіри або інфекції крові та легень, ураження мозку, серця.

Новонароджені, діти, вагітні та люди з ослабленим імунітетом можуть мати вищий ризик важчого перебігу захворювання та смерті від паротиту. 

Смертність від мавпячої віспи

За наявними даними, до 10% людей, які перехворіли на вітряну віспу, помирають. Важливо зазначити, що показники смертності в різних умовах можуть відрізнятися через можливості доступу до медичної допомоги та стан імунітету.

Групи ризику

Медичні працівники, вагітні, немовлята, а також особи з ослабленим імунітетом – зокрема, люди з ВІЛ-інфекцією, які не приймають ретровірусну терапію та на пізній стадії ВІЛ-інфекції, мають особливо ретельно захищати себе від цієї хвороби. Звісно, до групи ризику відносяться і ті, хто мав контакт із хворим на мавпячу віспу.

У ВООЗ нагадують, що більшість випадків, про які повідомлялося під час спалаху в кількох країнах у 2022/2023 роках, були виявлені серед геїв та бісексуалів – чоловіків, які мають секс із чоловіками. Водночас в Організації підкреслюють: ризик зараження не обмежується людьми, які живуть активним статевим життям, або геями чи бісексуалами. Там також додають, що люди, які мають численних або нових сексуальних партнерів будь-якої статі, піддаються найбільшому ризику.

Як поширюється мавп’яча віспа

Заразитися можна через будь-який контакт: розмова (повітряно-крапельний шлях), тактильний контакт – від дотиків до будь-якого виду сексу. Крім того, заразитися можна і побутовим шляхом: при контакті із одягом, постільною білизною, рушниками та будь-якими іншими поверхнями, яких торкався хворий на вітряну віспу.

Наразі дослідження не виявили зв'язку між віспою та водою в басейнах, гідромасажних ваннах або бризкалках. Натомість відомо, що мавпячої вірус віспи вбивається у хлорованій воді.

Важливо також зазначити, що цей вірус може передаватися від людини до людини, від тварини до людини і від людини до тварини.

Коли людина заразна

Хворий є заразним від моменту появи симптомів до повного загоєння висипу та утворення нового шару шкіри. Щоправда, як і у випадку з коронавірусною хворобою, деякі люди можуть передавати вірус іншим ще до появи перших симптомів: від одного до чотирьох днів. Крім того, наразі немає доказів того, що люди, які ніколи не мають симптомів, можуть передавати вірус комусь іншому.

Що робити після контакту з хворим

У випадку контакту з хворою людиною ВООЗ радить спостерігати за станом власного здоров’я впродовж 21 дня. Крім того, слід ретельно мити руки, прикривати рот і ніс під час чхання чи кашлю, а також та уникати контактів з людьми з ослабленим імунітетом, дітьми або вагітними жінками.

Як лікують мавпячу віспу

Якщо у вас все-таки діагностували мавпячу віспу, слід звернутися до свого лікаря. У нескладних випадках достатньо симптоматичного лікування – на повне одужання можна очікувати за два-чотири тижні. Якщо ви лікуєтеся вдома, важливо пити достатньо води, добре харчуватися і висипатися. І звісно, забезпечити самоізоляцію. Висип можна обробляти кип’яченою водою чи антисептиком. При виразках у роті стан полегшать полоскання солоною водою. Якщо подекуди на місці висипів виникли глибокі болючі виразки, для полегшення болю від них можна використовувати парацетамол.

У важчих випадках застосовують противірусний препарат, розроблений для лікування віспи, який був схвалений у січні 2022 року Європейським агентством з лікарських засобів для лікування віспи за виняткових обставин – тековіримат. У США це препарат Tpoxx, однак його призначають нечасто і лише у складних випадках хвороби, у першу чергу – людям із зони ризику.

Чи існує вакцина від мавпячої віспи

Нині є три вакцини проти віспи: Jynneos, Acam2000 і OrthopoxVac.

Jynneos (назва, надана при реєстрації у США) – найсучасніша вакцина від віспи, створена на основі живого ослабленого ортопоксвірусу. Вакцина відома на міжнародному рівні як Imvamune або Imvanex; виробляється компанією Bavarian Nordic. У 2022 році була домінуючою вакциною в США. Для максимального захисту потрібно ввести дві дози із проміжком у 28 днів. Наразі точних даних про те, скільки триває захист, немає.

Інша вакцина, Acam2000 також використовувалася під час спалаху віспи у 2022 році, хоча була дещо менш популярною за Jynneos. Вважається, що вона має значно більше побічних ефектів та поступається ефективністю. Сполучені Штати мають великі запаси Acam2000, а от у Європі її не використовують. Достеменно тривалість захисту невідома – у джерелах трапляються цифри від трьох до восьми років.

Існує також традиційна вакцина OrthopoxVac – дослідники рекомендують щеплюватися нею раз на 3 роки – за умов проживання у місцях, де розповсюджена натуральна віспа та інші ортопоксвіруси.

ВООЗ рекомендує проводити вакцинацію лише особам, які перебувають у групі ризику, у першу чергу – контактним особам, а от масову вакцинацію наразі не рекомендують.

До слова, наразі у дослідників немає переконливих даних щодо можливості повторного зараження вірусом мавпячої віспи, а також щодо тривалості імунітету після перенесення хвороби.

Наталія Сокирчук, для «Главкома»