Щороку напередодні Дня незалежності Україна відзначає ще одне важливе свято – День Державного прапора. А чи знаєте ви, чому цей символ вшановують саме 23 серпня?
На самому початку свого існування День прапора був регіональним святом у Києві і відзначався 24 липня. OBOZ.UA розповідає, коли свято перетворилось на загальнонаціональне і чому для нього обрали іншу дату.
Синьо-жовтий стяг над Києвом
Наприкінці існування СРСР синьо-жовтий прапор, як символ прагнення народу України до незалежності, почав з’являтись у різних містах держави. У 1989 році його підіймали і Львові, Хмельницькому, Чернівцях. Вже у 1990 році стяг замайорів на будівлею, де зараз розташовується мерія Києва. Сталося це саме 24 липня. Через це дата і стала святковою на регіональному рівні.
Проте у серпні 1991 році відбулися події, які визначили майбутнє СРСР – путч у Москві. Консервативні члени КПРС спробували зупинити процес лібералізації політики країни, яка очевидно вела до її розпаду. Проте вони зазнали невдачі і колишні республіки Союзу стали одна за одною проголошувати незалежність.
Існує версія, що коли в українській столиці дізнались про провал путчу, група депутатів парламенту, щоби відсвяткувати цю подію, внесла до сесійної зали Верховної Ради синьо-жовтий прапор. Сталось це 23 серпня 1991 року. Полотнище тоді було освячене священиком УАПЦ Петром Бойком.
Проте деякі учасники тих подій стверджують, що синьо-жовтий стяг з’явився у залі засідань парламенту під час позачергової сесії Верховної Ради України 24 серпня 1991 року. Тобто у день прийняття Декларації про незалежність нашої держави. Голосування було непростим. Документ ухвалили тільки з четвертої спроби і після погроз голови республіканського парламенту Леоніда Кравчука, що він подасть у відставку. Проте, після того, як більшість депутатів підтримати рішення, в залі з’явилось велетенське синьо-жовте полотно, що було зафіксовано документальною хронікою.
Так чи інакше, а зараз прапор, який своєю появою у сесійній залі ознаменував народження незалежної держави Україна зберігається як реліквія в музеї ВРУ. А на одній із стін парламенту висить картина, що увічнює ті події.
Історія Дня прапора
Впродовж першого десятиліття незалежності Україна не мала окремого свята на честь одного з головних державних символів. Його встановив у 2004 році президент Леонід Кучма. За дату він обрав 23 серпня. День, коли, ймовірно, стяг вперше занесли у сесійну залу ВРУ.
Сам державний символ був затверджений 18 вересня 1991 року. Тоді Президія Верховної Ради України проголосувала за Постанову "Про прапор України". З того моменту саме синьо-жовтий стяг використовують під час подій міжнародного та державного рівня, ним вітають іноземних гостей, під ним складають присягу військовослужбовці, він вивішується на посольствах України та символізує нашу державу в стінах ООН.
Офіційним символом України синьо-жовтий стяг став 28 січня 1998 року. Того дня Верховна Рада України прийняла постанову Про затвердження державним прапором України Національного прапора. У документі говориться: "Державний Прапор України являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої — синього кольору, нижньої — жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3".
Коли ж другий президент України до десятої річниці Незалежності запроваджував нове свято, то вмотивував своє рішення так: "На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України". Відповідний указ Леонід Кучма підписав 23 серпня 2004 року.
З тих пір щоразу напередодні Дня незалежності Україні незмінно вшановує один з головних державних символів. Єдину зміну у святкування вніс у 2009 році третій президент Віктор Ющенко. Він заснував приурочену до події офіційну церемонію підняття прапора. Вона відбувається щороку 23 серпня по всій території України.
Раніше OBOZ.UA розповідав, коли православні України тепер відзначають велике свято Воздвиження.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.