«Я хотів зрозуміти, як насправді виглядає війна», — британський режисер фільму «Україна: Ворог у лісі»

«99 солдат захищають залізницю». Початок фільму звучить як фронтове зведення і як зачин казки водночас.

Залізниця йде через ліс — давній, сосновий, билинний, він підсилює казкову атмосферу, один із воїнів із захопленням описує його: там живуть різні гарні звірі, а ще літають пташки — злі  й стрекотливі, здатні скидати бомби. Суміш для скиду готує в стакані один із хлопців, називаючи «відьомським рецептом».  А істинна нечиста сила — з другого боку фронту, за обгорілими стовбурами.

Британський документаліст Джеймі Робертс спочатку працював у рекламному секторі, але в 2010-х перейшов до неігрової режисури і на сьогодні має низку найпрестижніших кінопризів. Так, його фільм «Чотири години в Капітолії» (2021) для HBO та BBC вийшов у світовий прокат і був номінований на дві премії BAFTA та на EMMY. За ним послідувала «Втеча з Кабула»,  що здобула премію EMMY та номінацію на BAFTA.  У 2023 році Джеймі зняв для Netflix Original номінований на премію BAFTA документальний детектив «Паризька людина-павук» про грабіжника, що здійснив найбільшу крадіжку творів мистецтва в історії Франції. 

Герої «Ворога в лісі», зробленого на замовлення телеканалу  BBC Two — військовослужбовці 210 окремого спеціального батальйону «Берлінґо», створеного в березні 2022 року з добровольців. Власне, Робертс компонує фільм із двох відеорядів. Він багато знімає в командному пункті, фіксує напружену роботу колишнього майстра ливарного підприємства, а нині комбата, якого всі кличуть Вован — неймовірно харизматичного.

Комбат Вован 

А втім, і медсестра Наталя, і решта вояків, що потрапляють у кадр, мають цю кіногенічну ауру; режисер милується ними, як правдивими зірками.

Медикиня Наталя

Проте левову частку динаміки і драми вносить матеріал з GoPro-камер воїнів. Адреналінові сутички, «м’ясні хвилі» окупантів, поранення, смерті побратимів: бої в лісі тривають люті, залізниця дуже потрібна ворогу, бо її захоплення дозволить Росії напряму атакувати Харків. Зазначену на початку казкову компоненту Робертс веде як сталий мотив, і в тому немає натяжки: це, як і в старі часи, боротьба добра зі злом, людей із чудовиськами, багатирів із багатоголовим драконом.

І багатирі перемагають. Тяжкою ціною, втративши 76% складу, але утримують позицію. А як інакше?

 Кадр фільму «Україна: Ворог у лісі»

Ми поговорили з Джеймі Робертсом про процес зйомок і про його враження від наших воїнів.

— Джеймі, то як виникла ідея цього фільму?

— Я закінчив кілька картин, а потім зустрівся з BBC, і вони спитали: «Що б ви хотіли зробити?». Мене дуже цікавила війна в Україні. Я впевнений, що вона впливає на нас тут, її перебіг важливий для Великої Британії, але ми бачимо війну по ТБ, а репортажі здаються дуже далекими. Ось у вас є хлопець із мікрофоном, можливо, ще хтось в окопах і в Києві, але я хотів зрозуміти, як насправді виглядає війна, і почути це від тих, хто там був, хто жертвує своїми життями, щоб зупинити вторгнення Росії. Цього не побачиш по телебаченню, але в інстаграмі, особливо в телеграмі, ви можете бачити все, там багато чого відбувається. Я бачив, як Третя штурмова бригада знімала себе на камери  GoPro, і подумав: «Гаразд. Це те, чого я не бачу в новинах. Тож я можу використати цю техніку, але дати їй контекст». Тобто не просто насильство, а показати життя людей, стати по-справжньому близьким до них. 

 Кадр фільму «Україна: Ворог у лісі»

— Як ви вийшли на батальйон «Берлінґо»?

— Це був складний процес. Я протягом двох місяців розмовляв із різними бригадами. З якимись домовився, але вони зазнали втрат і вийшли на відновлення. Люди відповідали: «Так, приїжджайте, щось зробимо», — а потім їм довелося передислокуватися. Це хаос війни. Одна з бригад узагалі була розформована. Одне слово, я мав зловити потрібний момент, і з «Берлінґо» це вдалося. Вони сказали: «Гаразд, чудово, приїжджай». Я дуже швидко познайомився з хлопцями. Вони ходили в ліс і з лісу що три дні. Я був із командиром, на командному пункті, піти в ліс не міг, бо це було смертельно небезпечно. Там щоразу гинули люди. 

 Український військовослужбовець, кадр фільму «Україна: Ворог у лісі» 

— Хлопці фільмували на  GoPro різні моменти на ваше прохання чи ви просто збирали відзнятий ними матеріал?

— У них були люди, які дуже добре вміли знімати і радо це робили, щоб показати, через що вони проходять, а також, можливо, трохи змінитися. Тож тоді йшли дуже цілеспрямовані зйомки, а я просто намагався бути там весь час, щоб переробляти камери, знімати все, що міг сам, щоб зблизитися з ними і проникнути під їхню шкіру. Вони виявилися приємними людьми з чудовим почуттям гумору, і це зробило фільм можливим. Вован, медсестра Наталя — неймовірні. На екрані потрібні персонажі, з якими глядачі хотітимуть спілкуватися, асоціюватися. І я одразу побачив, що вони є в цій бригаді. «Україна: Ворог у лісі» сприйнятий настільки добре саме завдяки бійцям, які в ньому знялися, і тому, як вони виражають себе. 

Медикиня Наталя та військовослужбовець Андрій

— Це правда. Камера любить їх, деякі з них наче справжні голлівудські герої. 

— Так, хоча маю сказати, що і в інших бригадах я знайшов класних персонажів. Не знаю, можливо, це національний характер, але також слід враховувати, що люди на передовій — унікальне середовище в драматичній ситуації. Але ви маєте рацію, з «Берлінґо» я був такий: «Вау!». Іноді ви зустрічаєте цікавих людей, але заглиблені в себе абощо. Тоді як Вован говорить поетично, але чесно і чудово. Ви ставите йому питання, а він просто розповідає вам про це і сміється сам до себе, і ви не нудьгуєте, хочете випити пива з цим хлопцем, провести з ним багато часу. А ще медикиня Наталя — така чесна й відкрита, що це рідкість. 

Медикиня Наталя

— Але що було найскладнішим у цьому процесі для вас особисто?

— Доступ. Приїхавши в Україну, ми спочатку не могли зафіксувати, як виглядає війна. Знаєте, репортери не могли дістатися достатньо близько до фронту з різних причин. Багато перешкод. А потім, коли ми отримали доступ, то, наприклад, у Марʼїнці в нас була група, яка почала знімати, і так сталося, що ми застали їх надто пізно. І, на жаль, дехто з героїв загинув, довелося переїхати, тож певний час я дуже хвилювався, що ми навіть не зможемо нічого зняти, тому що все настільки хаотично. Але з 210 батальйоном усе налагодилося. До речі, вони провели на ЛБЗ сім тижнів, хоча мали б ротуватися після пʼяти, тому що так багато боїв, багато втрат. Цей підрозділ діяв надзвичайно ефективно проти росіян. 

Українські військовослужбовці, кадр фільму «Україна: Ворог у лісі»

— Це не питання, а радше спостереження: зав’язка фільму трохи схожа на казку: древній темний ліс і хоробрий юнак, який бореться зі злом у цьому лісі, і сердиті птахи-дрони. Отакі несподівані казкові елементи.

— Це, безумовно, було частиною задуму. А ще я зустрів багато людей, що розповідали про війну або навіть про той-таки краєвид у досить епічний, класичний спосіб. Думаю, література в Україні важлива, і фольклор, і навіть те, як люди називають одне одного.

Я відчував, що ліс — дійсно гарне обрамлення. Ми не намагаємося пояснити всю війну. Частина авдиторії хоче осягнути її, але вона занадто велика. А чи можемо ми просто зануритися в інтимність досвіду людей на фронті? І ось кадр: ліс біля Купʼянська, і саме на ньому ми збираємося зосередитися. Коли ми починали, я розмовляв з одним українцем, і він спитав мене, чи збираюся я брати інтервʼю в Зеленського. І я відповів: «Ну, якщо тільки він піде в ліс, у чому я сумніваюся. Бо це історія Вована, його побратимів і посестер, і вони для мене зараз важливіші, ніж будь-хто у світі. Тож ви можете запропонувати мені кого завгодно, але мене цікавлять лише Вован, Наталя, ці люди». І то все, що я міг сказати. Тому що це їхній реальний досвід. 

Український військовослужбовець Максим,  кадр фільму «Україна: Ворог у лісі»

— Чи плануєте знімати ще один фільм в Україні?

— Я б із задоволенням. Я спілкуюся з хлопцями з різних бригад, ми зробили кілька сюжетів для вечірніх новин. Очевидно, що є незліченна кількість історій уздовж лінії фронту, а також в інших частинах України. Тому я дуже хочу продовжити. 

— Наостанок, чи зможемо ми побачити ваш фільм на українському ТБ?

— Так, українці, з якими ми знімали, теж запитували, чи буде це показано по телебаченню тут. Я намагався звʼязатися з «1+1», щоб сказати: «Послухайте, вам не потрібно платити за права на це. Ви можете показувати, якщо хочете». Але ніхто так і не відповів. 

Кадр фільму «Україна: Ворог у лісі»

— Це, на жаль, типово для деяких наших так званих великих каналів.

— Гаразд, то вже інша тема.

Титульне фото: кадр фільму «Україна: Ворог у лісі»