Чи потрібна Україні ратифікація Римського статуту?

А от це відкриває поле для дискусії на тему. Тому що на кону безпека та свобода наших військовослужбовців всіх рівнів — від солдата до генералів.

Зеленський вніс до Верховної Ради законопроєкт про ратифікацію Римського статуту та змін у законодавстві. Раніше Кримінальний кодекс України не передбачав кримінальної відповідальності за злочини проти людяності та за воєнні злочини. Документ моє закрити ці прогалини

І тут є нюанс. Зеленський цим відкриває скриньку Пандори. Поясню про що мова.

Станом на квітень 2013 року Римський статут ратифікували 122 держави світу. Серед 193 держав-членів ООН його ратифікувала лише 121 держава (острови Кука не є членами ООН), 31 — підписали, але не ратифікували, а 41 — взагалі не підписали.

Читайте також: Війни майбутнього

Деякі держави принципово негативно ставляться до самої ідеї існування МКС. На їхню думку, МКС обмежує суверенітет держави та має невизначено широку компетенцію. Серед цих країн США та Ізраїль. І влада цих країн набагато краще розуміє всі небезпечні моменти та нюанси. А те, що ці дві країни безпеку своїх громадян ставлять на перше місце — давно відомий факт. До речі, Росія та Китай теж не ратифікують Римський статут, але зовсім з іншої причини. Влада цих країн має намір таким чином захистити себе, а не своїх громадян.

Хочу нагадати, що адміністрація Буша-молодшого, прорахувавши всю небезпеку та маючи на меті захист власних військовослужбовців, взагалі відмовилась від участі в Римському статуті, назвавши його таким, що порушує національні інтереси та суверенітет США. Хоча Буш-молодший не був же найвеличнішим політичним діячем сучасності за версією Андрія Єрмака і тому прийняв рішення в інтересах військовослужбовців — громадян США, а не для чогось іншого.

Окрім того, у 2002 році в США був ухвалений спеціальний Закон про захист американських військовослужбовців, котрий дозволив застосування військової сили для визволення будь-якого американського громадянина, або громадян країн союзників США, затриманих на території будь-якої держави. Навіть якщо він був затриманий на підставі рішень, згідно з Римським статутом.

Водночас США уклали низку двосторонніх угод, в котрих зобов'язали відповідні держави не видавати підозрюваних американських громадян Міжнародному кримінальному суду; у разі порушення цих домовленостей США припинять надавати військову допомогу та будь-яку іншу підтримку.

Читайте також: Візія перемоги

Але в Україні люблять створювати Офіси простих рішень, а не прогнозувати наслідки своїх дій, тому не треба дивуватися, коли керівництво країни радило українцям напередодні повномасштабного вторгнення готуватися до травневих шашликів, а не до оборони країни та рятування життів своїх близьких.

Так, якби Україна ратифікувала договір, то стала б членом Асамблеї держав-учасників і могла б ставити питання на порядок денний Асамблеї, мати свого суддю і брати участь у роботі суду.

Але гарантовано і те, що уряди країн, які мають близькі та дружні стосунки з Росією використали б це проти наших воїнів. Наприклад Угорщина чи Бразилія могли б стати інструментами для переслідування українських військових різного рівня. І це треба розуміти.

Читайте також: До влади слід ставитися як до сервісу

А також треба розуміти, чи зможе Україна надати та забезпечити гідний рівень безпеки та захисту тим, хто сьогодні боронить Україну. Можете пригадати справу нацгвардійця Віталія Марківа, за плечима якого трирічне перебування в італійській в’язниці за сфабрикованою справою, за якою легко побачити вуха Кремля. І це лише один з випадків. А їх значно більше. Тож треба все враховувати.

Ніхто не заважає Зеленському ініціювати в Україні введення кримінальної відповідальності за злочини проти людяності та за воєнні злочини, щоб врегулювати це питання на законодавчому рівні. Але треба бути дуже недалекоглядним, щоб віддати цей інструмент в руки, які можуть бути руками ворога.

Розумію, що схильність до простих рішень — це фішка Зеленського, але треба ж і головою думати та прораховувати наслідки. Чи наслідки прораховані й це навмисно робиться?

Джерело

Про автора. Борислав Береза, громадський діяч, колишній народний депутат України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.