Морська піхота США — головний козир у війні на два фронти

Нова "вісь зла", що охоплює Китай, Іран, Північну Корею і Росію, являє собою серйозну загрозу для США і потенційно може призвести до війни на кілька фронтів, до якої США не готові. Історично США готувалися одночасно вести два великих регіональних конфлікти (КРК), розраховуючи при цьому на можливості Корпусу морської піхоти в галузі комбінованих озброєнь.

Фокус переклав статтю колишнього начальника штабу Лабораторії бойових дій корпусу морської піхоти Гері Андерсона про роль морпіхів у потенційному глобальному конфлікті.

• Однак з 2019 року Корпус морської піхоти відмовився від своїх традиційних ролей і ключових бойових можливостей, прийнявши стратегію, орієнтовану на Китай.
• Ця зміна в поєднанні з проблемами ВМС у сфері будівництва амфібійних кораблів поставила США в невигідне стратегічне становище і викликала стурбованість військових експертів і аналітиків.

Нова стратегія Корпусу морської піхоти: чи готові ми до війни на два фронти?

Термін "вісь зла", спочатку введений президентом Джорджем Бушем у відповідь на теракти 11 вересня 2001 року, охоплював ворожі держави, які спонсорували тероризм і прагнули до створення зброї масового знищення, а саме Іран, Ірак і Північну Корею. Звісно, це не організація, подібна до Варшавського договору. Однак сьогодні "вісь зла" загрожує США війною на кілька фронтів, до якої ми не готові.

Нова "вісь зла" складається з Китаю, Ірану, Північної Кореї та Росії. Американська розвідка припускає, що існують плани з координації будь-якої китайської атаки на Тайвань, Східно-Китайське або Південно-Китайське море з військовими діями в інших країнах. Найімовірнішим кандидатом є Іран. Росія зайнята іншими справами, а Північна Корея поки що не готова до участі у великому регіональному конфлікті (КРК).

До 2019 року Сполучені Штати були цілком здатні вести війну на два фронти. Теорія зводилася до того, щоб перемогти на головному театрі воєнних дій (у цьому разі в Китаї), утримувати позиції на другорядному театрі (у цьому разі це Іран), а потім перемогти в другому великому регіональному конфлікті.

Ключем до стратегії двох КРК була морська піхота США, яка мала кілька життєво важливих переваг для другого КРК.

Раніше морська піхота мала можливість швидкого реагування за повітряною тривогою, що давало змогу перекинути легкі піхотні сили протягом двадцяти чотирьох годин. У поєднанні з армійською легкою піхотою (82-га повітряно-десантна, 101-ша повітряно-штурмова і 10-та гірська дивізії) цей контингент мав виконувати роль загороджувальних загонів, що перешкоджають перетинанню противником лінії відходу, або блокувальних сил на краю зони бойових дій.

Реальний внесок морської піхоти буде досягнуто з прибуттям експедиційного підрозділу з невеликою, але потужною групою комбінованих озброєнь, укомплектованою бронетехнікою, артилерією, авіацією та штурмовими інженерами. У прикладі з Іраном це буде підрозділ MEU, постійно дислокований у регіоні Перської затоки/Індійського океану. Далі буде розгорнуто повний потенціал комбінованих озброєнь у вигляді морської експедиційної бригади (MPS) з повним набором танків, артилерії, бойових літаків і штурмових інженерів.

В іранському випадку (другий великий регіональний конфлікт) буде задіяна MPS, розміщена на острові Дієго-Гарсія в Індійському океані. У міру необхідності можна буде додати дві інших MPS, щоб сформувати повноцінну дивізію/авіагрупу/групу матеріально-технічного забезпечення або експедиційні сили морської піхоти (MEF) розміром із корпус. За необхідності MEF можуть посилювати додаткові дивізії та авіакрила. Саме так і відбувалося під час "Щита пустелі", "Бурі в пустелі" та "Іракської свободи", але такої можливості більше не існує.

Нез'ясовним чином, починаючи з 2019 року, Корпус морської піхоти перетворився з потужної загальновійськової групи на комбінацію легкої піхоти і берегової артилерії.

Навіть якби Корпус морської піхоти зберіг бойові можливості, втрачені внаслідок скорочення, невдалі угоди з будівництва амфібійних кораблів, укладених ВМС для Корпусу морської піхоти, стали б контрольним пострілом.

Ці скорочення були зроблені для того, щоб Корпус морської піхоти зміг реалізувати свою погано продуману концепцію першого острівного ланцюга, орієнтовану на Китай. У рамках концепції Корпус закуповує протикорабельні ракети для використання в боях у "блакитних водах", які, найімовірніше, ніколи не відбудуться.

Більшість військово-морських і геополітичних експертів обурені цією концепцією і втратою можливостей комбінованих озброєнь, що випливає з неї. У нещодавній доповіді Центру військово-морського аналізу (CNA) висловлюється жаль з приводу втрати бойової потужності об'єднаних озброєнь. Це особливо тривожно, оскільки CNA є аналітичним центром досліджень і розробок, що фінансується з федерального бюджету, призначеним для підтримки Корпусу морської піхоти.

CNA, вочевидь, був виключений із процесу ухвалення рішень, як і відставні старші офіцери, які зазвичай консультують вище чинне керівництво. Варгеймінг, що стоїть за новою концепцією, мінімізував брак матеріально-технічної підтримки і життєздатність таких платформ, як десантний корабель середнього класу. MCCDC (Командування бойового розвитку морської піхоти), відповідальне за розробку майбутніх оперативних концепцій, також не брало участі в плануванні можливостей сил.

Колишній командувач і його команда, які поспішили з розробкою концепції, випустили з уваги або свідомо проігнорували здатність країни воювати і перемагати у двох великих регіональних конфліктах. Легендарний герой Корпусу морської піхоти "Честі Пуллер" ("Віджимач") любив казати, що "дорога в пекло вимощена благими намірами других лейтенантів", а тепер те ж саме можна сказати і про чотиризіркових генералів.

Про автора

Гері Андерсон вийшов у відставку з посади начальника штабу Лабораторії бойових дій корпусу морської піхоти.