«Армія+»: застосунок із потенціалом гори та спроможностями миші

Україна перебуває в постійному пошуку нових шляхів підвищення ефективності військового управління, й розроблення застосунку «Армія+» здавалося амбітним кроком у цьому напрямі. Проте, як це часто буває, реальність виявилася набагато складнішою, ніж початковий задум.

Старі граблі в новій обгортці

З моменту анонсу «Армії+» очікування були високими: надія на спрощення та автоматизацію важливих процесів для військових була більш ніж виправданою. Однак реальність дещо розчарувала.

Перше, що впадає в око, — це заповнення рапортів. Начебто це мало б стати значним кроком уперед, але в реальності нагадує спробу замінити ручку на друкарську машинку. Заповнення рапорту в застосунку не виходить за межі звичайного заповнення форм у PDF. Функціонал, на який покладалися великі надії, залишається на рівні найпростіших офісних рішень.

АрміяID: навіщо ускладнювати?

Окремий привіт АрміяID — черговому цифровому коду, якого нам, вочевидь, не вистачало. У нас уже є РНОКПП (Реєстраційний номер облікової картки платника податків), унікальний номер Єдиного демографічного реєстру, унікальний номер запису в реєстрі «Оберіг», а тепер давайте ще один код. Чому б і ні? Замість того, щоб використовувати вже наявні ідентифікатори, ми вводимо нові, плутаючи всіх і вся. Чи справді було так необхідно створювати ще один ідентифікатор? Можливо, використання вже наявного коду було б логічнішим та ефективнішим рішенням? Це просто новий рівень бюрократії — цифровий, але не менш абсурдний.

Командир не онлайн? Нема рапорту

А тепер найвеселіше. Уявіть ситуацію: ви подаєте рапорт через «Армію+». І що? Для того, щоб рапорт дійшов до потрібного командира, потрібен його АрміяID. Але зачекайте, а якщо у вашого командира немає встановленого застосунку? Або він просто не в курсі, що таке АрміяID? Або він не підійшов до вас і не повідомив свій АрміяID? Ну, тоді вибачте, рапорт не пройде.

Та якщо система вже може визначити посаду військового, чому не можна визначити його командний ланцюжок? Технологія дає змогу автоматизувати цей процес, але чомусь розробники цього не передбачили. Просто геніальна система, яка, маючи інформацію про військовослужбовця, не може автоматично визначити, хто є командиром і куди має йти рапорт.

Кілька разів на рік

А тепер поговорімо про практичність цього застосунку. Погляньмо на цифри: рапорт на відпустку, рапорт на отримання допомоги, направлення до військового лікувального закладу — все це рапорти, які зазвичай подаються раз-два на рік.

Наприклад, якщо взяти ситуацію з відпустками, то військовий може подати відповідний рапорт двічі-тричі на рік. Рапорт на допомогу може знадобитися лише раз на рік. Направлення до шпиталю, якщо виникне така потреба, зазвичай подаються кілька разів на рік. У підсумку в середньому військовослужбовець використовує цей застосунок раз-два на місяць.

Застосунок, який теоретично мав би полегшити щоденне життя військовослужбовця, фактично стає лише гарною іконкою на екрані смартфона.

Командирів змусять використовувати

Але й це ще не все. Уявіть собі командирів, яких «директивно», за словами очільника Директорату цифрової трансформації Міноборони, змушуватимуть використовувати «Армію+» частіше. У них десятки бійців і відповідно десятки рапортів на місяць. І всі ці рапорти треба переглянути, погодити, передати далі по ланцюжку.

Водночас вражає, як розробники зовсім не думали про те, щоб полегшити життя цим людям. Вони залишили командирів із тією ж бюрократією, тільки тепер вона цифрова. І навіть гірше — адже ось парадокс: попри потенціал суттєво змінити екосистему рапортів «Армія+» фактично не робить нічого для полегшення роботи командирів низових ланок, які найбільше завантажені документуванням щоденної діяльності військ.

Уявіть собі: командири ланок «взвод—рота—батальйон» щодня продукують численні рапорти й донесення — від донесень про події в зоні відповідальності (так званих оперативних), про бойовий та чисельний склад до рапортів про дисциплінарні проступки та втрати техніки й особового складу. Це лише найпоширеніші типи рапортів, а загальна кількість документів, які проходять через їхні руки, може легко сягати тризначних цифр щомісяця.

І що пропонує їм «Армія+»? Нічого, крім додаткового навантаження. Застосунок вимагає від них більше, та анітрохи не полегшує їм роботи. Це класичний випадок, коли нова технологія лише додає до старих проблем замість того, щоб їх вирішувати.

Диджиталізація ведення журналів: кошмар майбутнього

А тепер кілька слів про «вічний біль» військових — журнали. Застосунок наразі не торкнувся цієї сфери. Слава Всевишньому! Адже якщо комусь у Міноборони спаде на думку «диджиталізувати» ведення журналів, ми отримаємо цифрове пекло.

Уявіть собі начальника, який тицяє пальцями в планшет, заповнюючи нескінченні формуляри. Цей сценарій страшний, як ніч. Інтернетом вже пішли гуляти меми про рапорти від руки про те, що рапорт подано через «Армію+», і журнал обліку встановлень застосунку «Армія+».

Цифровізація без змін процесів — це глухий кут

Зрештою все це є наслідком старої проблеми: цифровізація без зміни процесів приречена на провал. «Армія+» не запропонувала нічого нового, крім того, що перенесла старі бюрократичні практики в цифру. Це однаково, що спробувати зробити «Жигулі» електрокаром, — начебто й нова технологія, але їде так само погано.

І доки Міноборони не усвідомить, що зміни мають відбуватися на рівні самих процесів, а не просто їх переведення в цифровий формат, «Армія+» залишиться черговою недоцільною ідеєю з великою кількістю проблем. І замість того, щоб полегшити життя військовим, вона тільки додає нових складнощів.