Чи закриють УПЦ МП в Україні після рішення Ради і чому дискусії навколо закону тривають: пояснення

У Верховній Раді України 20 серпня ухвалили законопроєкт, відомий у народі як "закон про заборону московського патріархату".

Народні обранці створили законодавчу базу для припинення діяльності на території України релігійних організацій, пов'язаних з Росією, яка вже понад 2,5 роки веде проти України повномасштабну агресивну війну.

Ухваленню закону передували довгі місяці зволікань, маніпуляцій та нагнітання, зокрема, й з боку Москви.

Про те, які механізми для припинення діяльності ворожих осередків впливу дає новий закон Українській державі, як він працюватиме і поставить він крапку у проблемі замість трикрапки, що існувала досі, пише OBOZ.

Заборона московського патріархату: як голосували нардепи.

Депутати Верховної Ради України 20 серпня ухвалили в цілому законопроєкт №8371 про регулювання діяльності релігійних організацій, що мають керівний центр у Росії.

265 народних депутатів переконані, що такі організації мають або розірвати зв'язки з державою-агресоркою, або припинити свою діяльність в Україні, як це передбачає документ.

Водночас 29 нардепів, зокрема, депутатська група "Платформа за життя та мир" практично у повному складі, а також четверо представників "Слуги народу", семеро депутатів "Відродження України" та одна позафракційна депутатка виступили проти такої заборони.

Ще кілька народних обранців при голосуванні утрималися.

Втім, цей "демарш" на результати голосування не вплинув і закон таки було ухвалено.

Вже за 30 днів після його підписання президентом України Володимиром Зеленським та публікації у "Голосі України" він набуде чинності.

Що передбачає закон.

Новий закон має на меті унеможливити в Україні діяльність церков, що керуються з Москви.

Насамперед йдеться про УПЦ МП, представники якої, поміж тим, залежність від держави-агресорки заперечують.

Згідно з законом, релігійні організації, які підозрюються в співпраці з Російською православною церквою, будуть перевірятися відповідною експертною комісією, створити котру доручено Державній службі України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС).

У разі, якщо новостворена комісія фіксуватиме порушення — ДЕСС зможе видати припис церкві на виправлення ситуації.

При цьому релігійним організаціям, як зазначав в ефірі телемарафону спікер ВРУ Руслан Стефанчук, після рішення комісії даватимуть 9 місяців на "роздуми" і на розрив зв'язків з РФ.

Якщо ж організація нічого не зробить, на відповідну юрособу ДЕСС зможе подати позов до суду.

А той вже матиме право ухвалити рішення про заборону.

Як працюватиме – і чи працюватиме? – ухвалений закон.

Як пояснив "Укрінфрму" народний депутат, співавтор та один з драйверів закону, очільник парламентського комітету гуманітарної політики Микита Потураєв, запустити процедуру припинення діяльності пов'язаної з Москвою релігійної організації, згідно з ухваленим законом, можна буде кількома шляхами.

"Процедура припинення організації (існує такий юридичний термін – саме "припинення організації") не змінилася з часу реєстрації першого проєкту закону.

Державна служба етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) може ініціювати припинення організації сама.

Може ініціювати за зверненням державних органів, включно із правоохоронцями.

Звернутися до ДЕСС можуть органи місцевого самоврядування та громадські об’єднання.

Підставою для звернення може стати фактологічний матеріал в медіа.

Вищеперелічені органи звертаються до ДЕСС, яке може розпочати дослідження.

Мета дослідження виявити чи не виявити зв’язки із країною агресором та з’ясувати, чи займалася церква поширенням пропаганди русского міра.

Це якщо йдеться про те, як забороняти", – зазначив він.

Потураєв додав, що наступним після ухвалення закону кроком має стати створення нормативної бази для його застосування.

Згідно з новими підзаконними актами має бути створена спеціальна комісія, яку зареєструє Мінюст і склад якої затвердить Кабмін.

"Якщо комісія встановила порушення, то дає 60 днів виправити їх.

Або вони виправляють порушення, або оскаржують припис в рамках адмінпроцедури.

Адмінпроцедура діє і зараз, а ми щодо неї приймемо закон до кінця вересня (це наше зобов’язання щодо ЄС).

Якщо ДЕСС відмовляє, а припис залишається невиконаним, то комісія ДЕСС іде в суд.

І каже, ось рішення комісії, просимо припинити організацію.

Такою є процедура ліквідації структур.

Це цивілізовано, демократично ґрунтується на нашому законодавстві.

Але якщо до когось з очільників релігійної організації є вирок суду, який набув чинності за злочини проти національної безпеки, тоді правоохоронці СБУ інформують ДЕСС, що проти такої особи набрав чинності вирок, відповідно ДЕСС іде в суд, з матеріалами та проханням про рішення припинити цю релігійну організацію.

Тобто, якщо старости релігійних громад, настоятелі, ієрархи, отримали вирок за державну зраду, то ДЕСС повинна звернутися до суду задля зняття з реєстрації очолюваних ними юросіб", – підкреслив нардеп.

Він наголосив, що судова частина запрацює через 9 місяців після того, як закон набуде чинності: сюди увійшли, зокрема, три місяці, відведені на створення нормативної бази, місяць на формування комісії і ще місяць на дослідження після її формування.

Ще два місяці відвели на виконання припису.

"Тобто для запуску судової процедури необхідно 9 місяців, а вся підготовча робота, набирає чинності одразу з ухваленням закону.

Але навіть після припинення діяльності члени організації мають право заснувати нову, яка вже не буде пов’язана із центром в країні-агресорці", – уточнив Потураєв.

Водночас він додав, що закон містить пряму норму заборони лише РПЦ.

А українські релігійні організації лише зобов’язують припинити зв’язок із нею, і то після досліджень, приписів та, у випадку невиконання, черед суд.

Тобто, наголосив нардеп, усі права та вимоги законодавства тут витримано, тож чутки про засудження подібної заборони з боку західних партнерів нашої держави "дуже перебільшені".

Зокрема, Потураєв нагадав про дві статті Конвенції прав людини (9 та 11) і ті, які стосуються релігійних організацій і громадських організацій, постулюючи права тих і других, другою частиною кажуть, що права можуть бути обмежені, якщо вони порушують права інших людей.

"Закон про "заборону" не про віру чи релігію, він про адміністративні зв’язки.

Ми кажемо УПЦ: РПЦ – злочинці.

Припиніть з ними зв’язки, а як не приберете, то будуть санкції.

Втім, жодного обмеження українським громадянам не буде, якщо вони виконають приписи", – підкреслив депутат.

Довга історія ухвалення.

Затвердженню законопроєкту передувала досить тривала історія.

Розроблений урядом на виконання рішення Ради національної безпеки та оборони у січні 2023 року і зареєстрований тоді ж у парламенті, розгляду у першому читанні він чекав до 19 жовтня 2023 року.

Далі ж – ще одна багатомісячна пауза, під час якої на друге читання законопроєкт не виносився.

5 березня 2024 року Комітет ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики рекомендував парламенту ухвалити законопроєкт у другому читанні, а 21-го травня, після блокування трибуни депутатами "Європейської Солідарності" з вимогою винести документ на розгляд, на погоджувальній раді депутати домовилися, що це буде зроблено після збору 226 підписів за розгляд.

Стефанчук пояснював це необхідністю пересвідчитися, що законопроєкт не буде провалено.

Що кажуть прихильники та супротивники заборони.

Поки Росія з кожної "праски" кричить про "наступ сатаністів на єдину канонічну православну церкву" в Україні, найбільшим супротивником заборони всередині країни, що цілком логічно, стала сама УПЦ МП.

Представники цієї релігійної організації називають його "порушенням прав людини й переслідуванням церкви".

В УПЦ МП також категорично заперечують свою залежність від Москви, заявляючи, що стали незалежною церквою ще з травня 2022-го – попри те, що у грудні 2022 року спеціальна експертна комісія ДЕСС офіційно встановила зв'язок УПЦ з Московським патріархатом.

В УПЦ неодноразово обіцяли оскаржити закон у судах у разі його повного ухвалення.

"УПЦ завжди діяла в межах правового поля.

Якщо це правове поле дає їй можливість оскаржувати речі, які порушують права і свободи громадян України, можливість вільно сповідувати релігію, порушують свободу совісті, то звісно тоді потрібно все робити для того, щоб в юридичний законний спосіб відстояти фундаментальне, конституційне право на свободу совісті і релігійне переконання", — казав у коментарі "Суспільному" митрополит УПЦ МП Климент.

Тим часом за кілька днів до голосування Зеленський звернувся до Ради церков та релігійних організацій для обговорення потенційної заборони УПЦ МП.

Після цього у Всеукраїнській Раді церков виступили з заявою, в якій йшлося про підтримку заборони зв'язків із РПЦ, а також засудження діяльності РПЦ, яка стала "співучасником кривавих злочинів російських загарбників проти людяності".

Окрім того, предстоятель Православної церкви України (ПЦУ) Епіфаній закликав предстоятеля УПЦ Московського патріархату Онуфрія розпочати діалог про об'єднання.

Щонайменше 65% українців, за різними опитуваннями, підтримали заборону на рівні держави цієї організації, за "суттєве втручання" у її діяльність висловлювалися близьео 85%.

І ці настрої виливалися у заборони діяльності УПЦ МП на локальному рівні.

З листопада 2022 року місцеві ради різних рівнів почали забороняти на своїй території МП та розривали угоди на користування храмовими спорудами.

Кількість таких заборон за рік перевалила за два десятки.

Тепер під цими суспільними настроями і локальними рішеннями нарешті з'явився законодавчий "фундамент".

За кілька днів до того за таку заборону виступила Всеукраїнська рада церков.

Проти заборони московського патріархату виступили майже три десятки народних депутатів: OBOZ.

UA розповідав, чим відомі противники закону.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.

UA та Viber.

Не ведіться на фейки!.