Як фінансуються та працюють головні служби іномовлення країн світу

Україна перебуває в пошуку своєї ефективної та успішної формули іномовлення, яке розповідало б світові про країну. Українське іномовлення пройшло через багато метаморфоз, однак поки що не можна назвати його ефективним чи популярним. Розповідаємо, як побудовані найбільш відомі служби іномовлення інших країн, ― і ті, що є незалежними від втручання держави, і ті, що повністю контролюються урядами. 

BBC World Service (Велика Британія)

Британське іномовлення входить до складу мережі головного суспільного мовника країни ― Бі-Бі-Сі (BBC). У ньому є всесвітня служба, яка, власне, й створює контент багатьма мовами, орієнтований на іноземців. Це найбільша у світі служба іномовлення за кількістю мов та охопленням аудиторії. Вона транслює новини та програми більш ніж 40 мовами. У 2015 році Всесвітня служба охоплювала в середньому 210 мільйонів людей на тиждень на різних платформах (телебачення, радіо та онлайн). BBC World Service English має вісім регіональних каналів з кількома варіаціями програм, що охоплюють, відповідно, Східну та Південну Африку; Західну та Центральну Африку; Європу та Близький Схід; Америку та Карибський басейн; Східну Азію; Південну Азію; Австралазію; Велику Британію.

Діяльність цієї служби регулює документ під назвою «Королівська хартія (The Royal Charter), що стосується Бі-Бі-Сі». Безпосередньо іномовлення стосуються такі частини документа:

«Стаття 6 ― Публічні цілі

Пункт 1: [Бі-Бі-Сі зобов’язується] надавати неупереджені новини та інформацію, щоб допомогти людям зрозуміти світ та взаємодіяти з навколишнім світом: Бі-Бі-Сі має надавати достовірні та неупереджені новини, поточні події та фактологічні програми, неупереджені новини, поточні події та фактографічні програми, що сприяють розумінню людьми всіх куточків Великої Британії та світу… 

Пункт 3: Демонструвати найбільш творчий, високоякісний і самобутній продукт та послуги: Бі-Бі-Сі має забезпечувати високоякісний продукт у багатьох різних жанрах і у широкому спектрі послуг та платформ, які встановлюють стандарти у Сполученому Королівстві та на міжнародному рівні..

Пункт 5: Відображати Сполучене Королівство, його культуру та цінності у світі: Бі-Бі-Сі має забезпечувати високоякісне висвітлення новин для міжнародної аудиторії, твердо спираючись на британські цінності точності, неупередженості та справедливості. Її міжнародні служби повинні представляти Сполучене Королівство у світовому контексті, сприяючи розумінню Сполученого Королівства в цілому, в тому числі його культури та цінностей, Великої Британії в цілому, в тому числі її націй та регіонів, де це доречно. Вона повинна гарантувати, що виробляє продукцію та послуги, якими користуватимуться люди у Сполученому Королівстві та в усьому світі».

Пункт 1 статті 7 власне визначає всесвітню службу як підрозділ Бі-Бі-Сі. Пункт 4 цієї ж статті дає чітке визначення того, що входить у поняття «всесвітньої служби»:

«Всесвітня служба складається з трансляції або іншого розповсюдження продукції та надання послуг англійською та іншими мовами, спрямованих насамперед на користувачів за межами Сполученого Королівства».

Пункт 3 статті 20 наділяє Раду директорів ВВС повноваженнями визначати бюджет служби та «механізм для оцінки» її діяльності. Пункт 2 статті 36 Хартії вказує, що щорічний план для Бі-Бі-Сі повинен включати в себе положення для іномовлення, а пункт 2 наступної статті ― частину для служби у щорічному звіті щодо діяльності Бі-Бі-Сі. Пункти 3 та 4 цієї ж статті надають повноваження Державному секретарю та секретарю зі справ зовнішніх відносин надавати директиви щодо додаткової інформації для звіту після консультацій із Бі-Бі-Сі та за потреби з шотландськими, вельськими та північноірландськими відповідними міністрами. Пункт 1 статті 38 наділяє ці ж інституції повноваженнями визначати контент фінансового звіту діяльності служби.

Основним джерелом фінансування Всесвітньої служби Бі-Бі-Сі є гроші від уряду Великої Британії. Їх розподілом керує Міністерство закордонних справ, у справах Співдружності та розвитку (FCDO). Однак з 2014 року частина цього фінансування також була інтегрована в систему ліцензійних зборів. Уся Бі-Бі-Сі фінансується переважно за рахунок цих зборів у рамках «податку на телебачення», який сплачують громадяни Великої Британії. 

Всесвітня служба Бі-Бі-Сі також може отримувати дохід від реклами на своїх платформах. Сюди входять онлайн-контент і цифрові сервіси, де можна розміщувати рекламу, не порушуючи при цьому зобов'язань Бі-Бі-Сі щодо неупередженості. Крім цього, Всесвітня служба продає ліцензію на демонстрацію свого контенту іншим мовникам та медіаплатформам по всьому світу, отримуючи дохід від ліцензійних угод. Доходи британського іномовлення також генеруються завдяки партнерствам з іншими службами іномовлення світу та релевантними організаціями. Ці партнерства часто включають в себе спільне виробництво, угоди про обмін контентом та інші спільні проєкти. У Бі-Бі-Сі як у корпорації є комерційний підрозділ ― BBC Studios, що опосередковано сприяє фінансуванню Всесвітньої служби через комерційне використання контенту Бі-Бі-Сі в усьому світі. Це включає продаж програм, форматів та інших медіапродуктів. Рада директорів Бі-Бі-Сі та Національний аудиторський офіс (NAO) відіграють значну роль у нагляді за фінансовим управлінням Всесвітньої служби та забезпеченням підзвітності у використанні державних коштів.

Voice of America (Сполучені Штати)

«Голос Америки» є найстарішою та найбільшою службою іномовлення США. Нею керує Рада правління мовлення (Broadcasting Board of Governors (BBG)), яка є частиною Агенції США з глобальних медіа (US Agency for Global Media (USAGM)). Основою діяльності «Голосу Америки» є Статут (VOA Charter). Він дуже короткий та зобов’язує Службу надавати достовірну та об’єктивну інформацію. 

Правовою підставою діяльності американського іномовлення є два закони: Закон Сміта―Мунда та Закон про міжнародне мовлення. Закон Сміта―Мунда офіційно відомий як Закон США про інформаційні та освітні обміни 1948 року, містить такі основні статті, що загалом регулюють діяльність «Голосу Америки»:

• Мета та політика (Розділ 2): встановлює мету закону щодо сприяння кращому розумінню Сполучених Штатів серед іноземних народів та підвищення взаєморозуміння між народом Сполучених Штатів та інших країн;
• Інформаційні програми (Розділ 501): дозволяє уряду США готувати та поширювати інформацію про Сполучені Штати, їх народ, політику та культуру за кордоном;
• Дослідження та оцінка (Розділ 504): вимагає постійних досліджень та оцінки інформаційних та освітніх обмінних програм для забезпечення їхньої ефективності.

Такі положення Закону регулюють VOA безпосередньо та стосуються «Голосу Америки»:

• Розділ 501(а): уповноважує Державний департамент готувати та поширювати інформацію про США через такі служби, як VOA, щоб іноземна аудиторія могла отримувати об'єктивну й точну інформацію;
• Розділ 501(b): забезпечує, щоб інформаційні програми, такі як VOA, мали чітке завдання поширювати знання про Сполучені Штати та їхню політику;
• Розділ 501(d): визначає принципи неупередженості й точності, яких повинні дотримуватися інформаційні програми, включаючи VOA, забезпечуючи надання правдивої та об'єктивної інформації.

До закону у 2012 році ввели поправки, що модернізують його для адаптації до змін у засобах масової інформації та технологіях, дозволяючи більш гнучке та ефективне поширення інформації. Також було внесено поправки, щоб дозволити Агентству надавати доступ до контенту «Голосу Америки» та інших американських міжнародних мовників на території Сполучених Штатів за запитом (до цього контент для USAGM мав бути доступним лише для аудиторії за межами США).

Закон про міжнародне мовлення 1994 року, з внесеними змінами, має відповідні розділи і положення:

• Розділ 302 встановлює мету сприяння свободі та демократії у всьому світі шляхом поширення точної, об'єктивної та всебічної інформації.
• Розділ 303 створює BBG як незалежну федеральну організацію, відповідальну за нагляд за всіма немілітаризованими міжнародними мовленнями США.
• Розділ 303(b) визначає стандарти для програмування, забезпечуючи відповідність широким зовнішньополітичним цілям США, включаючи надійність, авторитетність, точність, об'єктивність та всебічність.
• Розділ 304 описує створення та функції конкретних мовних служб, таких як «Голос Америки» (VOA), «Радіо Вільна Європа» /«Радіо Свобода» (RFE/RL), «Радіо Вільна Азія» (RFA) та Близькосхідна мовна мережа (MBN).
• Розділ 305 деталізує обов'язки та повноваження BBG, включаючи встановлення стратегічних пріоритетів, контроль за бюджетом та забезпечення редакційної незалежності.
• Розділ 306 визначає консультаційну роль Державного секретаря з BBG для забезпечення відповідності мовлення зовнішній політиці США.

Головні нові положення цього Закону, що стосуються VOA, які не повторюються з іншими законами:

• Розділ 303(b) пункт 1 встановлює, що програмування має відповідати зовнішньополітичним цілям США, забезпечуючи надійну та авторитетну інформацію.
• Розділ 303(b) пункт 2 зобов'язує, щоб це медіа представляло збалансовану та всебічну картину значущих американських думок та установ.
• Розділ 304(a) пункт 3 визначає роль VOA в чіткому та ефективному представленні політики США, а також у наданні відповідальних дискусій та думок щодо цієї політики.

Основне фінансування VOA забезпечується через федеральні асигнування. Бюджет VOA є частиною загального бюджету держави, запропонованого президентом США і затвердженого Конгресом. Ці кошти виділяються щороку в рамках пакету для закордонних представництв країни. USAGM також подає запити на фінансування до Конгресу, захищає бюджетні пропозиції та забезпечує їх виконання. VOA та USAGM зобов'язані дотримуватися принципів прозорості та підзвітності у своїй фінансовій діяльності. Всі витрати підлягають регулярному аудиту та звітності перед Конгресом і громадськістю. Для збереження редакційної незалежності не дозволяється приймати рекламу або приватне фінансування.

France Médias Monde (France)

Це французька державна компанія, яка керує міжнародними аудіовізуальними службами Франції. Її місія полягає в тому, щоб поширювати французьку культуру, цінності та перспективи по всьому світу. FMM включає три основні мовні служби: France 24, Radio France Internationale (RFI) та Monte Carlo Doualiya (MCD). 

RFI мовить цілодобово по всьому світу з програмами французькою та 16 іншими мовами. Його аудиторія мешкає в понад 150 країнах на 5 континентах. Африка становить найбільшу частку радіослухачів. Його цифрові платформи мають у середньому 24,6 млн відвідувань на місяць (середній показник 2022 року), а 31,1 млн підписників стежать за радіо в соцмережах. «Монте-Карло Дуалія» (MCD, араб. مونت كارلو الدولية), раніше відома як RMC Moyen-Orient, натомість є французькою громадською радіостанцією, що мовить на весь арабський світ. Це радіо виробляє арабські програми в Парижі і мовить цілодобово для аудиторії на Близькому Сході та в країнах Магрибу. France 24 є інформаційною телемережею, що транслюється французькою, англійською, арабською та іспанською мовами.

Правовою основою діяльності корпорації є Закон № 86-1067 від 30 вересня 1986 року про свободу комунікації (зазвичай відомий як Закон Леотара). Він безпосередньо не стосується іномовлення, однак містить положення щодо нього. Зокрема, саме цей Закон надає France Médias Monde статус суспільного мовника, який здійснює мовлення міжнародного характеру. Основні завдання FMM включають поширення французької культури, мови та цінностей, а також забезпечення доступу до достовірної та об'єктивної інформації для міжнародної аудиторії. Закон підкреслює важливість незалежності та редакційної автономії FMM, забезпечуючи захист від політичного та комерційного втручання. FMM підпорядковується Національній раді з аудіовізуальних засобів масової інформації (CSA), яка здійснює нагляд за дотриманням законодавства та умов ліцензування. 

Фінансування FMM здійснюється переважно за рахунок абонплати користувачів та державних субсидій. Додаткові джерела фінансування можуть включати рекламу та інші комерційні активності, що не впливають на редакційну політику. Закон також зобов'язує FMM дотримуватися високих стандартів якості та етичних норм у створенні та трансляції програм. Важливими аспектами є об'єктивність, збалансованість та достовірність інформації. Мережі FMM зобов'язані вести мовлення не лише французькою, а й іншими мовами для забезпечення доступності контенту для ширшої міжнародної аудиторії.

Deutsche Welle (Німеччина)

Це державна міжнародна телерадіокомпанія, що фінансується з федерального податкового бюджету Німеччини. Служба доступна 32 мовами, зокрема, супутникове телебачення DW складається з каналів німецькою, англійською, іспанською, гінді, перською та арабською мовами. Веде мовлення з 1953 року. Штаб-квартира розміщена в Бонні, де виробляються радіопрограми. Однак телевізійні передачі майже повністю виробляються в Берліні. В обох локаціях створюється контент для новинного вебсайту DW. Станом на 2020 рік у Deutsche Welle працювало 1 668 співробітників (середньорічний показник). Загалом в офісах DW у Бонні та Берліні, а також в інших локаціях по всьому світу працюють понад 4 000 людей понад 140 національностей.

DW працює на основі окремого закону, який так і називається ― Закон про Deutsche Welle. Він визначає місію DW як міжнародного мовника, завданням якого є поширення об'єктивної інформації про Німеччину, сприяння взаєморозумінню між культурами і підтримка демократії та прав людини у світі. Також Закон гарантує незалежність DW від урядового втручання та комерційного тиску, забезпечуючи редакційну свободу в створенні і трансляції контенту. Документ описує структуру управління DW, включаючи створення Наглядової ради та Дирекції, що відповідають за стратегічне керівництво та операційне управління. Крім цього, Закон визначає, що фінансування DW здійснюється з федерального бюджету, зокрема через податки. За надання коштів відповідає Міністерство культури та медіа ФРН. Акт також передбачає механізми контролю та звітності, що забезпечують прозорість і відповідальність у діяльності DW. Це включає регулярні аудити та публікацію звітів про роботу мережі. DW ще зобов'язана забезпечувати мовлення на багатьох мовах для досягнення глобальної аудиторії та підтримки культурного діалогу.

China Global Television Network (Китай)

Один із трьох підрозділів державної медіагрупи China Media Group та міжнародний підрозділ Центрального телебачення Китаю (CCTV). Штаб-квартира CGTN розташована в Пекіні. Служба транслює новини кількома мовами, серед яких англійська, іспанська, французька, арабська та російська. CGTN перебуває під контролем Центрального відділу пропаганди Комуністичної партії Китаю.

Діяльність CGTN регулюють два правові акти: «Директива з управління видавничою справою» та «Положення про адміністрування виробництва та діяльності радіо, телебачення та онлайн-аудіо/телевізійних програм», які передбачають суворий контроль за контентом і цензуру. Згідно з ними, CGTN як державний мовник має гарантувати, що його контент відповідає ідеологічним і політичним настановам держави. Зокрема, передбачається перероблення або усунення будь-якого контенту, який може бути розцінений як шкідливий для держави або її політики. Власне, заради цього нормативно-правовими актами передбачено суворий редакційний контроль. Крім того, вони також визначають CGTN як платформу для просування стратегічних повідомлень, які відповідають міжнародній та внутрішній політиці Китаю. Це включає проєктування точки зору Китаю на глобальні проблеми та протидію наративам, які китайський уряд вважає несприятливими. Фінансується діяльність CGTN безпосередньо з державного бюджету, що не визначено окремими законодавчими актами.

Al Jazeera (Катар)

Al Jazeera Media Network (AJMN) включає такі канали як Al Jazeera Arabic та Al Jazeera English, які транслюють регіональні та міжнародні новини, а також аналітичні матеріали, документальні фільми й токшоу. Окрім телевізійних каналів, «Аль-Джазіра» розширила свою цифрову присутність за допомогою таких платформ, як AJ+, орієнтованих на молоду аудиторію, що пропонує онлайн-формати. «Аль-Джазіра» мовить у понад 150 країнах і територіях та має велику глобальну аудиторію, що налічує понад 430 мільйонів людей. 

Є два основні нормативно-правові акти, які регулюють діяльність «Аль-Джазіри»: «Закон про пресу» та «Закон про телекомунікації». «Закон про пресу» накладає на медіа конкретні обмеження щодо контенту, зокрема заборону на публікацію матеріалів, які можуть вважатися образливими для ісламу, наклепницькими щодо правлячої сім'ї або такими, що шкодять національній безпеці (статті 47-48). «Аль-Джазіра» має забезпечити відповідність свого контенту цим правилам. Закон також надає уряду повноваження цензурувати медіаконтент, який не відповідає встановленим правилам (стаття 49). Цим займається Міністерство інформації Катару. Хоча закон накладає певні обмеження, він також допускає певний ступінь редакційної незалежності за умови, що контент не суперечить національним інтересам (стаття 56). «Закон про телекомунікації» визначає, що вся телекомунікаційна діяльність, включаючи мовлення, повинна відповідати вимогам національної безпеки (стаття 14). Відповідно, «Аль-Джазіра» має гарантувати, що її діяльність не ставить під загрозу безпеку держави, і повинна співпрацювати з владою в цьому питанні. Хоча AJMN отримує державне фінансування від уряду Катару, мережа формально є приватною компанією. Однак її засновником є один із членів правлячої родини країни, а отже, фактично створення цієї мережі здійснювалось безпосередньо катарською владою.

NHK World-Japan (Японія)

Іномовлення у складі японського суспільного мовника NHK. Його контент транслюється через короткохвильове радіо, супутникові та кабельні оператори по всьому світу, а також онлайн і через мобільні додатки. Наразі NHK World-Japan має у своїй структурі англомовний новинний телеканал (NHK World TV), багатомовне радіо (NHK World Radio Japan) та японськомовний розважальний телеканал (NHK World Premium). 2019 року було запущено китайську версію каналу NHK Huayu Shijie (NHK华语视界), яка в основному транслює новини та окремі програми NHK World-Japan з китайським дубляжем та/або субтитрами (доступний лише онлайн). 

«Закон про мовлення» (неофіційно ― «Закон про NHK») є правовою основою діяльності японського іномовлення. Його стаття 65 чітко окреслює іномовлення як зону відповідальності NHK. Метою його роботи згідно з цим Законом є сприяти кращому розумінню Японії та надавати інформацію про політику і культуру Японії міжнародній спільноті. Стаття 3 Закону вимагає від NHK зберігати редакційну незалежність від уряду та інших зовнішніх впливів. NHK World-Japan має виробляти неупереджений і вільний від втручання уряду контент, забезпечуючи, щоб його міжнародне мовлення було достовірним і викликало довіру. Стаття 31 Закону встановлює рамки нагляду та підзвітності, включаючи створення Ради керуючих, яка здійснює нагляд за діяльністю NHK. 

Основним джерелом фінансування NHK, включно з NHK World-Japan, є абонентська плата, яку сплачують японські домогосподарства та підприємства, у яких є телевізори. Ця плата поділяється на дві категорії: наземна (за стандартне телебачення) та супутникова (за наземне та супутникове мовлення). Плата збирається регулярно з можливостями виплачувати суму щомісяця, раз на півріччя або раз на рік. Хоча NHK не залежить від прямого державного фінансування, вона отримує певну фінансову підтримку від уряду на конкретні проєкти, особливо ті, що пов'язані з міжнародним мовленням та публічною дипломатією. Урядова підтримка зазвичай надається у формі грантів або асигнувань на міжнародні проєкти, які відповідають культурним і дипломатичним цілям Японії. NHK World-Japan працює за некомерційною моделлю, тобто не покладається на традиційні доходи від реклами. Однак вона веде таку обмежену комерційну діяльність як ліцензування контенту та синдикування, які приносять додатковий дохід. 

Титульне фото: Pixabay