Проблема втечі військових з війська набула небезпечного масштабу: скільки людей пішло в СЗЧ та як вирішити проблему

За перше півріччя 2024 року правоохоронці по всій Україні відкрили майже 29,8 тисячі нових кримінальних справ щодо втечі військовослужбовців: 18,6 тисячі за статтею про самовільне залишення військової частини і 11,2 тисячі за більш суворою - "Дезертирство", свідчить статистика Офісу генерального прокурора. Ця кількість вже перевищила показники за весь 2023 рік - тоді розпочали 24,1 тисячі нових розслідувань - і понад утричі більша за показник 2022 року (9,4 тисячі справ).

Загалом же, з початку 2022 року прокуратура нарахувала 63,2 тисячі таких кримінальних проваджень. Якщо порівняти їх кількість з оголошеною президентом Володимиром Зеленським чисельністю ЗСУ у 880 тисяч людей, можна зробити висновок: за час повномасштабної війни з війська втік чи не кожен 14-й військовослужбовець, пише DW.

Однак і ці дані далекі від фактичних масштабів проблеми, запевняють DW опитані офіцери - кадровики та юристи, знайомі з ситуацією щодо втечі військовослужбовців із власних частин. Одні стверджують, що кількість реальних випадків перевищує кількість кримінальних справ утричі, інші - навіть учетверо.

"В квітні 2022 року боєць змився в СЗЧ (самовільне залишення частини. - Ред.) і до сьогоднішнього дня єрдр-ки (номер провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, формальна ознака порушення кримінальної справи. - Ред.) немає на нього. І таких без справи у мене в списку тільки по одній області було п'ять з дев'яти", - рахує кадровик 28-ї механізованої бригади ЗСУ з Одещини Віктор Лях.

Причина такої невідповідності - марудна процедура реєстрації злочинів у військовій сфері, які останні п'ять років розслідує цивільне Держбюро розслідувань, пояснює керуючий партнер столичного адвокатського об'єднання "Аліас" Олександр Горовий. Від початку повномасштабного вторгнення і до свого звільнення за віком у 2023 році він керував юридичною службою у 115-й механізованій бригаді та мав багатий досвід співпраці з ДБР. "Їхні офіси віддалені від лінії фронту на сотні кілометрів, а слідчі та оперативники навіть не мають права заходити до місць дислокації військових частин. На початку вторгнення вони взагалі нічого не реєстрували, перекидаючи заяви командирів між територіальними управліннями", - розповідає правник.

«З початку повномасштабної війни зі Збройних Сил України дезертирувало, щонайменше, 150 тисяч військовослужбовців, головним чином – за останні півроку”, - пише у своєму блозі Володомир Бойко.

За його словами, на Торецькому та Покровському напрямку оборону 1 км фронту часто тримають лише 3-4 солдати. Саме в цьому причина швидкого просування ворога.

“Причина масового дезертирства лежить на поверхні – достатньо зазирнути в ту ж саму статистику Офісу генпрокурора. Так, наприклад, у січні 2024 року, коли військові частини самовільно залишили щонайменше 3,5 тис. наших «сонечок», про підозру за ст.ст. 407, 408 КК України було повідомлено лише 21 особі. За перші сім місяців 2024 року з 37839 кримінальних проваджень, зареєстрованих за статтями 407, 408 КК України, про підозру повідомлено тільки в 1684 випадках, що становить 4,45%. Дезертирів ніхто не шукає, а кримінальні справи, реєстрації яких через суд домагаються командири військових частин, ніхто не розслідує. Аналогічною ситуація була й у попередні два роки. Так, у 2023 році з 24,3 тис. кримінальних проваджень щодо «лижників» про підозру було повідомлено тільки в 2410 провадженнях, тобто, менше, ніж у 10% випадків. А до суду направлено й того менше – 2035 справ”, - пише Бойко.

За його словами, в батальйоні в якому він служить зі штатної кількості трохи більше 500 осіб, за час повномасштабної війни дезертирувало 55 військовослужбовців.

“Першочергові заходи, які після початку широкомасштабного російського вторгнення треба було вжити для відновлення правопорядку в ЗСУ, є очевидними для будь-якої людини, що розуміється на засадах державного управління:

• Відновити військову прокуратуру, наділивши її хоча б на час воєнного стану повноваженнями нагляду за дотриманням законності в ЗСУ та інших військових формуваннях;

• Визначити підслідність у кримінальних провадженнях за статтями 407 (самовільне залишення військової частини) та 408 (дезертирство) КК України за органами Національної поліції;

• Створити мережу дисциплінарних батальйонів, які задіяти для фортифікаційного обладнання ліній оборони;

• Основним видом покарання за самовільне залишення військових частин і дезертирство має бути направлення в дисциплінарний батальйон;

• На період воєнного стану наділити командирів військових частин повноваженням розглядати справи про військовій адміністративні правопорушення;

• На період воєнного стану наділити військові частини повноваженнями з виконання судових рішень у справах про військові адміністративні правопорушення”, - пише Бойко.

Нардепи вирішили боротися з проблемою за допомогою зміни закона. Верховна Рада ухвалила у другому читанні законопроєкт, який передбачає можливість звільнення військовослужбовців від кримінальної відповідальності за самовільне залишення частини або дезертирство.

Якщо підозрюваний у самовільному залишенні частини висловив бажання продовжити службу, його можуть звільнити від кримінальної відповідальності.

При чому можна повернутись не тільки до своєї частини, але й до іншої.