Тривога чи тривожний розлад?

Тривога - це негативна емоція, яка виникає періодично у кожної людини та далеко не завжди є проявом психічного розладу. Але якщо вона виникає дуже часто та не має ніякого підгрунтя, значно перевищує за реакцією ті причини, через які з'явилася, тоді мова йде вже про її надмірність, тому, скоріше за все, це прояв саме тривожного розладу, який має досить велику розповсюдженість.

Тривожний розлад - це психічне захворювання, яке характеризується наявністю надмірної постійної тривоги, яка виникає без значимої причини та характеризується очікуванням негативних ситуацій. Неприємні відчуття стають "фоном", псують життя та впливають на його якість. Дуже часто тривожність також проявляється соматичними симптомами. Людина може в подібній ситуації жалітися на прискорення серцебиття, підвищення артеріального тиску, спітніння долонь, задуху, головокружіння, почастішання дихання, дискомфортні відчуття у шлунку і т. д. Тобто тіло реагує так, наче поруч є загроза, а насправді, це лише реакція, що була спровокована наявністю тривожного розладу.

Якщо тривогу треба сприймати, як захисну функцію організму, яка існує аби вберегти людину від небезпеки, націлити на обмірковування та аналіз ризиків у складних ситуаціях, то тривожний розлад, то є зовсім інша справа. До нього ставлення має бути лише одне - це психічний розлад, а значить, потрібне лікування.

Тому, однією з найважливіших задач є відокремлення норми від хвороби.

Встановлювати чи спростовувати психіатричні діагнози може тільки лікар психіатр. Саме він має право призначити пацієнтові медикаментозне лікування. Психотерапевт і психолог не мають такого права.

Для звичайної людини, яка має справу з тривожністю, важливо зрозуміти основні відмінності між нормою та хворобливим станом, аби мати можливість вчасно звернутися за допомогою до лікаря.

Для тривожного розладу характерно:

1. Постійне фонове відчуття надмірної тривоги, неможливість розслабитися навіть тоді, коли для цього немає жодної видимої причини.
2. Часті негативні думки про майбутнє. Воно уявляється лякаючим, важким, викликає страх та впевненість в тому, що попереду будуть лише невдачі.
3. Погіршення когнітивних функцій. Неможливість нормально працювати, бо пам'ять наче погіршується, важко з концентрацією уваги, сприйняттям інформації, неможливо "зануритися" в роботу, бо думки крутяться зовсім про інші події.
4. Прояви панічних атак, вегетативних соматичних реакцій, таких, як підвищений артеріальний тиск, прискорене серцебиття, головні болі, нудота, метеоризм, проноси, підвищена пітливість і т. д.
5. Порушення сну (інсомнія) – труднощі при засинанні, часті пробуджування, відсутність відчуття відпочинку вранці.
6. "Редагування" власного життя через страхи. Відмова від цікавих зустрічей, відвідин гостей, спілкування, розвитку кар'єри. Людина сама себе обмежує через тривожність, тому їй легше відмовитися від частини свого звичного життя, ніж терпіти надмірну тривогу. Але парадокс заключається в тому, що відмова від багатьох цікавих речей не знищить тривожність насправді. Вона просто матиме іншу причину (можливий тривожний розлад), а людина буде розповідати, що привід для надмірної тривоги був реальним, об'єктивним, і вона зовсім не хвора.

Тому, єдиним дієвим способом вирішення ситуації з тривожними розладами є лікування у психіатра та проведення психотерапії.

Психіатр обов'язково призначить ті медикаменти, які допоможуть з часом нормалізувати стан. Безумовно, стратегічним лікуванням є антидепресанти, які покращують нейромедіацію серотоніну, норадреналіну та дофаміну. Але вони починають діяти тільки через 3 неділі, а також треба зачекати ще певний час для того, щоби вони трохи попрацювали, щоб побачити те, чи достатньо початкової дози, чи потрібно підвищити її. Також при лікуванні тривожних розладів призначаються на певний час протягом 1-2 міс. протитривожні та седативні засоби, як тактичну терапію, щоби знизити градус тривоги на той час, поки антидепресанти почнуть працювати.

Якщо пацієнт матиме можливість і бажання, дуже важливо проводити психотерапію. Справа в тому, що людина не просто так опиняється в пастці тривожного розладу. Туди її можуть привести не лише реальні події чи генетична "спадковість", а й власні шаблони мислення, які нерідко бувають викривленими, схильність до когнітивних помилок, гіперконтролю та ін., а також деструктивні копінг стратегії по боротьбі з негативними сресовими чинниками.

Психотерапія дає можливість розібратися в собі, побачити проблеми в своїй поведінці, усвідомити, які думки приводять до деструктивної поведінки та спробувати змінити їх на більш продуктивні. Це звичайно покращить ментальне здоров'я. Зрозуміло, що на певному етапі без медикаментів не обійтися, але не все життя ж боротися з тривогою таким чином. Варто змінюватися самому, аби не давати надмірній тривозі опанувати себе.

Тому при тривожному розладі найкращим вибором для покращення власного стану є робота з двома професіоналами - психіатром та психотерапевтом. І головне, бути самому зацікавленим в одужанні, допомагати спеціалістам, прикладати максимально можливі зусилля, а не перекладати на них всю відповідальність за свої життя і здоров'я. Згадайте малюнок, на якому лелека намагається з’їсти жабу, а та, натомість, її душить в боротьбі за своє життя. Не задавайтеся і ви. Тривожний розлад – це не те, з чим варто змиритися, а те, що необхідно лікувати аби далі жити без надмірної тривоги, радіючи насиченому, яскравому, повноцінному життю.