Від мегаполісу до пустки: сумна доля покинутих міст, звідки масово тікають люди

Архітектори з різних куточків світу намагаюся спроєктувати утопічне місто, де кожен знайде все, що шукає: комфорт, інфраструктуру, екологічність за доступну ціну. Однак, розпочавши амбітне будівництво, ідеї часто зазнають краху. Внаслідок цього райські куточки процвітають лише "на папері", а люди продовжують жити у тісних "мурашниках" без належних умов для існування. Фокус вирішив розібратися, чому так відбувається.

Після початку повномасштабного вторгнення в Україні основним фактором при купівлі нерухомості для покупців стала безпека. Ціни на квартири у західних областях різко пішли вгору, а в східних — помітно впали, адже неможливо спрогнозувати, чи вдасться власникам зберегти своє майно цілим та неушкодженим.

Саме тому покупка однокімнатної квартири у Львові чи Ужгороді може коштувати навіть дорожче, аніж подібна пропозиція у столиці (в середньому 62-55 тисячі доларів відповідно).

Разом з тим, ситуація у світі докорінно відрізняється. Серед факторів, які відіграють ключову роль при виборі нерухомості, традиційно називають:

• ціну;
• місце розташування;
• екологічний стан;
• інфраструктуру;
• загальний рівень життя та наявність роботи.

Міста-привиди — набудували багато, а жити немає кому

Ще донедавна ринок нерухомості в Китаї забезпечував близько чверті ВВП, бувши двигуном економічного зростання країни, що бореться за світове лідерство. Однак, як тепер зрозуміло, цей ентузіазм слід було направити в інше русло, бо мільйони новозбудованих будинків по всій Піднебесній сьогодні нікому не потрібні. Зокрема, за даними The Guardian, у квітні 2024 року було майже 391 млн квадратних метрів непроданої житлової нерухомості, що можна порівняти з Манчестером та Бірмінгемом разом узятим.

Ситуація загострюється й через політичні ризики. Не так давно у країні з'явилося ще одне місто-привид після того, як корпорація Foxconn, посилаючись на рішення Apple, закрила там свої заводи й перемістити виробництво iPhone в Індію та В'єтнам. Тепер у Наньніні неможливо жити, хоча нерухомості достатньо.

Зіграли свою роль й вкрай невдалі туристичні ініціативи, наприклад, місто Тяньдучен, яке часто називають точною копією Парижа зі своєю "Ейфелевою вежею", "фонтаном Нептуна у Версалі" та мальовничими "Єлисейськими полями". Населений пункт звели у 2007 році для мандрівників, які не можуть собі дозволити дорогу поїздку до Європи.

Однак вибір місця розташування викликає питання — довкола багато об’єктів промисловості, заводів та фабрик, які продукують викиди, що спричиняють смог. Саме тому сюди не часто приїжджають туристи, та й місцевих мешканців налічується не більше 2 000 осіб.

Міста-привиди — "райське місто" у Малайзії за 100 млрд доларів

Форест-Сіті в Джохор-Бару, у який вклали понад 100 млрд доларів, сьогодні також в занепаді. Компанія Country Garden планувала побудувати на чотирьох штучних островах екологічно чистий мегаполіс, що вчетверо перевищує розміри Монако. Він мав стати домівкою для мільйона людей — з полем для гольфу, аквапарком, офісами, барами та ресторанами.

Втім, через відсутність покупців все тепер закрито й лише в кількох будинках горить світло. Експерти стверджують, що Форест-Сіті було побудовано для середнього класу, але ціни виявилися недоступними для більшості малайзійців.

Міста-привиди — "зона постапокаліпсису" у Британії

Дедалі серйознішою проблемою стає й екологія. Через зміну клімату під впливом збільшення чисельності населення колись квітучі локації перебувають на межі занепаду.

Приморський курорт Скіпсі Сендс на сході Йоркширу (Велика Британія), який свого часу був магнітом для туристів, поступово здає позиції через стрімку ерозію скелі, на якій він розташований. За словами фахівців, будинки місцевих мешканців будь-якої миті можуть обвалитися в Північне море.

"Люди живуть під постійною загрозою, бо частина будинків та інфраструктури може провалитися в море будь-якої миті. На жаль, тут уже нічого не врятувати", — стверджує голова міської ради.

Чиновники неодноразово намагались розв'язати цю проблему, але їхні спроби виявилися марними. Коштів на порятунок селища в місцевому бюджеті не передбачено, тому найімовірніше найближчим часом воно буде оголошене небезпечною зоною для життя людей.

Улюбленим місцем для відпочивальників називали й місто Бомбей-Біч поруч із солоним озером Солтон у Каліфорнії (США). Але забруднення повітря, спричинене глобальним потеплінням, перетворило його на зону "постапокаліпсису". Кількість пилу там настільки велика, що місцеві жителі часто прокидаються вночі з іншим кольором шкіри.

Міста-привиди — Борнмут, у якому залишилися лише "бомжі й дурні"

Така ж сумна доля спіткала британський курорт Борнмут, який був дуже популярним у 1960-х роках. Останнім часом казкова локація зупинилась у розвитку. Мандрівники скаржаться, що в місто не приходять інвестиції, а також помітно погіршилась сфера обслуговування і розвелося "повно бомжів й дурнів".

Несподіваним ударом для туристичного бізнесу в Борнмуті стало відкриття доступних міжнародних авіарейсів. Чимало британців надало перевагу відпочинку за кордоном, у країнах з більш комфортним кліматом. Через це, за словами місцеві жителів, курорт став значно біднішим.

Міста-привиди — чому молодь живе у човнах, фургонах і гаражах

Натомість у містах, де попит на нерухомість залишається стабільно високим, ціни злітають до небес. Саме тому люди шукають вихід з ситуації, переїжджаючи у тимчасове житло. Це може бути що завгодно — від теплиці за 200 доларів до будки для переодягання на пляжі.

Наприклад, 32-річний Дейл Ренкмор та 26-річна Ненсі Керіна з Лондона (Велика Британія) за рік заощадили на оренді житла 10 тисяч фунтів стерлінгів (близько 531 тис. грн), придбавши й відремонтувавши старий вузькофюзеляжний човен 1970-х років, щоб не зв’язуватися з іпотекою. Британці знайшли його за вигідною ціною на Facebook Marketplace, але довелося потратитися на ремонт, меблі та предмети декору.

А от подружжя Менді та Рітомо з Канади за 6 тисяч доларів перетворило старий шкільний автобус на затишний будинок своєї мрії, у якому вони живуть разом зі своїм псом Оскаром. Пара зважилася на переїзд після того, як їх скоротили на роботі під час пандемії COVID-19.

Крім чудового піаніно й обідньої зони в барі, всередині колишнього транспортного засобу є простора кухня, вітальня з телевізором, туалет і спальня з матрацом королівського розміру.

Досить нестандартне розв'язання житлового питання знайшла й Черрі Тунг зі США, яка перебралась в гараж. Всередині підсобного приміщення вона облаштувала ванну кімнату, спальню, вітальню і кухню. Простору мало, але є все необхідне для життя. Уродженка Лос-Анджелеса (США) зрозуміла, що у свої двадцять років їй не потрібно жити в шикарному місці, а краще заощаджувати.

"Дуже важко збирати гроші, якщо доводиться віддавати половину зарплати на оренду", — каже вона.

Її думку поділяє пара Біллі та Стів, які вирішили уникнути щоденної побутової рутини, й безплатно живуть та мандрують у невеличкому вагончику. Зараз подружжя любителів пригод немає іпотеки й живе виключно сьогоднішнім днем, не турбуючись про матеріальні блага, гроші та кар’єру.

"Суспільство нас не контролює і не тримає у пастці. Це називається свободою… Зникло багато проблем – немає стресу через надходження комунальних платіжок і не доводиться вставати вранці на роботу, яку ти терпіти не можеш", — зізнаються кочівники.