Хоч мале, та завзяте: все про авіабомби GBU-39, якими ЗСУ б'ють по Курській області

Зокрема, 22 серпня командувач Повітряних сил показав, як українські оборонці вдарили GBU-39 по взводному опорному пункту росіян у Курській області. Фактично, це справжній "малюк", особливо з огляду на те, що Росія вже застосовує бомби вагою у 1500 кілограмів. Однак GBU-39 не варто недооцінювати. Що відомо про надточні американські бомби, передає 24 Канал.

Особливості авіабомби GBU-39

Авіабомби малого діаметру GBU-39, або SDB – це керований боєприпас із збільшеним радіусом дії, вагою 110 кілограмів та завдовжки 1,8 метра. Це озброєння призначене для високоточного ураження наземних об'єктів з великих відстаней – до 110 кілометрів, і має низку особливостей.

Авіабомби GBU-39 працюють у Курській області: дивіться відео

Малий діаметр і невеликий формфактор дозволяють розміщувати GBU-39 SDB не тільки на підвісках, а й у внутрішньому збройовому відсіку. Завдяки цьому літак можна оснастити цілими чотирма бомбами, хоч і меншої потужності. Однак це дозволяє збільшити число цілей, які можна уразити за один виліт. Що не менш важливо, невеликий розмір GBU-39 робить літак менш вразливим та помітним, а сам боєприпас більш точним – що зводить до мінімуму можливість "побічної шкоди" під час ведення бойових дій. Тобто вони ризики для цивільного населення є дуже малими.

Окремою особливістю GBU-39 є розкладне крило прямої стріловидності, яке розміщується згори. У підвішеному стані крило бомби розвернуте донизу, а вже після від'єднання крило розкривається і авіабомби перевертається у нормальне положення.

Авіабомби GBU-39 відмінно працюють як вдень, так і вночі по нерухомих та рухомих цілях незалежно від погодних умов.

Історія створення GBU-39

Авіабомби малого діаметру починають свою історію ще 1997 року, коли у США почали задумуватися над потребою у такому типі озброєння. Конструктори отримали розпорядження продути авіабомбу, стійку до засобів радіоелектронної боротьби, здатну уражати рухомі цілі, з можливістю автономного та керованого застосування, а також з високоточною інерційною системою навігації з GPS-приймачем.

Американська авіабомба GBU-39 / Lockheed Martin

За розробку бомб взялися компанії Raytheon та Boeing. Саме остання і стала головним підрядником програми у 2003 році і зрештою презентувала GBU-39. Вже 2005 році з'явилися перші прототипи авіабомби, а у вересні 2006 року ВПС США отримали GBU-39B на своє озброєння. Того ж року їх застосували під час бойових дій в Іраку.

Вартість одної одиниці озброєння складає приблизно 40 тисяч доларів.

Застосування авіабомб ЗСУ

Достеменно відомо, що авіабомбу GBU-39 інтегровано на F-15E Strike Eagle, Panavia Tornado, JAS-39 Gripen, F-16 Fighting Falcon, F-22 Raptor, A-10 Thunderbolt II та навіть на AC-130W. Проте українці отримали це озброєння значно раніше, аніж надійшли перші американські винищувачі.

Зокрема, у травні 2024 року WP писало, що Повітряні сили України адаптували GBU-39 під радянські літаки. У мережі демонстрували кадри літака, оснащеного такою зброєю, проте тип носія визначити було складно. Експерти припускали, що американські авіабомби встановили на МіГ-29 чи Су-27.

Раніше західні авіабомби вже адаптовували під ці літаки, що дає підстави вважати, що так зробили і цього разу. Тобто саму GBU-39 програмують на певну ціль ще перед злетом, а літак просто доставляє її до потрібних координат з потрібними для удару чинниками.

Як виглядають бомби GBU-39 на літаку / фото з відкритих джерел

Модернізація GBU-39 у GLSDB

Авіабомби GBU-39 свого часу були модернізовані у "розумні" бомби GLSDB – гібрид авіабомб та касетних боєприпасів з дальністю ураження до 150 кілометрів. Фактично, до звичної авіабомби додали ракетний двигун, що зробило її "ракетою-бомбою". Також особливістю є те, що авіабомби GBU-39 класу "повітря-земля" перетворили у зброю, інтегровану у систему наземного запуску великої дальності (HIMARS).

Україна отримала GLSDB на початку 2024 року, а перші підтвердження використання з'явилися ще у лютому. Однак, вже невдовзі у США натякнули, що "розумні бомби" не виправдали очікувань у реаліях війни.

Це не спрацювало з кількох причин, включаючи роботу систем радіоелектронної боротьби, через звичайний бруд та використання з землі, через особливості, пов’язані з тактикою застосування,
– казав Вільям Лаплант, заступник міністра оборони США.

На відміну від класичної авіабомби, GLSDB на фінальній траєкторії здійснює тривалий політ із розкритими крилами, що робить її більш вразливою. Перебуваючи тривалий час у повітрі, підмінений сигнал GPS може внести значну похибку та призвести до промаху.

Варто також згадати й те, що українці фактично були першими, хто використав "розумні" бомби у реаліях війни, адже вони пройшли випробування всього за кілька місяців до передачі – їх не встигли навіть взяти на озброєння США.