Порожня Суджа, українська мова і покинуті місцеві, якими опікуються ЗСУ. Репортаж OBOZ.UA з Курщини

Кореспонденти OBOZ.UA побували в місті Суджа, що в Курській області Росії. На сьогодні місто перебуває під контролем українських військових – вони туди увійшли 6 серпня.

Суджа – невеликий районний центр у Курській області з населенням у 7 тисяч людей. До кордону з Україною – близько 10 км. Над містом було встановлено контроль українських військ.

Заїжджати туди небезпечно, тому група ЗМІ перебуває у повному супроводі українських військових. Впадає в очі разюча відмінність – повністю знищених українських міст російськими військовими і Суджі – зовсім порожньої, але майже повністю цілої. Проїжджаючи містом, можна помітити деякі руйнування, але найбільше їх у центрі, де були розташовані російські штаби. Поодинокі пожежі також видніються у віддалених районах або в передмісті.

Центральна площа Суджі на момент візиту журналістів виявилась порожньою. Видно зруйновану обстрілами адміністрацію міста, народний дім і військкомат. Крім того, пошкоджено будівлі поліції та ФСБ.

У глибині площі – напівзнищений пам'ятник Володимиру Леніну. У нього влетів російський FPV-дрон. Військові кажуть, що армія РФ зробила це навмисно.

''Ми хотіли зберегти його. Навіть уламки голови знайшли, які відлетіли під час боїв за місто. Але росіяни для пропагандистської картинки взяли й знищили його дроном'', – розповів Вадим, який супроводжує групу.

Вулицями варто пересуватись обережно – під ногами можуть бути боєприпаси, а також існує небезпека ударів FPV-дронами. Під час візиту журналістів над містом фіксували також кілька розвідувальних безпілотників.

Жителі Суджі кажуть, що кількість обстрілів за останні кілька днів зменшилася. У місті немає колодязів, тому місцеві носять воду з річки Суджа. Або беруть її в покинутих магазинах.

У пошуках води та їжі вулицями вештаються десятки покинутих тварин – від крихітних котів до величезних собак або навіть коней.

Із 20 серпня в Суджі почали вести прийом українські військові медики. Вони розташувались в одній з будівель, де в підвалі живуть люди, які не виїхали.

"Сьогодні було 10-15 людей, провели прийом, надали допомогу. Була жінка з осколковим пораненням. Будемо тут лікувати, я зробив хірургічну обробку рани, почистив її. Завтра лікування продовжимо", – розповів військовий медик Владислав.

''Евакуації в місті не було, а вся адміністрація одразу втекла. Також люди повиїжджали. Хто мав авто. Ті, хто без машин, – тепер сидять тут і не знають, що робити'', – каже 17-річна мешканка Суджі на ім'я Уляна.

Сьогодні у місті найпоширенішим транспортом став велосипед або магазинний візок. Саме із ними місцеві ходять по продукти чи по воду.

Уляна – одна з наймолодших у сховищі біля лікарні, адже більшість тут – люди похилого віку. Дівчина розповідає, що про війну в Україні майже нічого не знає.

''Все, що пов'язане з Україною, все, що, якщо щось погане, блокується. Головне – пропагувати те, що ця війна (напад на Україну. – Ред.) потрібна. Росіяни думають, що українці погані. Це все добре і дуже сильно працює, і тому щоразу, коли росіяни бачать українців, вони думають, що зараз щось станеться погане, вб'ють когось'', – додає дівчина.

Місцеві мешкають у великому підвалі. Їжу готують на відкритому вогні, сплять на матрацах. До українських військових ставляться приязно.

''Це добре, що українці нам привезли води, бо без води сиділи цілий тиждень. Ні світла, ні води, ні газу нічого не було. Воду привезли хліба трохи, їжі. Загалом нормально'', – каже одна із жінок.

А ось на питання, коли почалась війна, місцеві люди відповісти одразу не можуть. Так само як і на запитання щодо евакуації.

''Я не знала. Я займалася своїми справами, робила консервацію, на городі, компот закривала. Я навіть не знала, що почалася війна. А коли почалася? Так, знаєте, взагалі якось несподівано. Я навіть зараз нічого не можу зрозуміти. Я вийшла щойно на вулицю, а в нас дівчинка ходить, яка доглядає за літніми людьми. Вона каже: а ви що, вдома сидите? Я питаю, а що таке? Я ж із гумором жінка. Кажу, а що таке? Війна евакуює усіх. Я говорю, як? Вже давно. А нам ніхто нічого не говорив, ми навіть нічого не знали! Бо тиждень уже світла не було. Я думала, може, щось на станції трапилося. Буває, що вимикають. Ну, увімкнуть та й добре", – каже Алла Олександрівна.

Російська сторона не зверталась з проханням організувати жодних гуманітарних коридорів для своїх цивільних громадян.

Україна не має наміру примусово вивозити цивільних росіян із зони бойових дій на свою територію, адже це буде депортацією.