"Конотопська відьма": кривавий горор на кшталт "Від заходу до світанку", якому забракло міри і смаку

Другу спробу створення українського містичного горору навряд чи можна вважати вдалою. Ідея картини була частково взята з мультфільму "Мавка. Лісова пісня": там було збройне вторгнення до лісу, а Мавка магічним способом розправилася з вояками. Тільки тепер це — хард-версія, ліс — конотопський, а вояки — російські окупанти. Однак, ніхто не очікував, що настільки "хард" — з поїданням сирих вирваних сердець і розвішуванням кишок по деревах. А також масою штампів, сюжетних нестиковок і відвертої дурості. При чому, про саму чаклунку — ми майже нічого не дізналися. Фокус розбирається наскільки новому фільму забракло міри і смаку і чи є в ньому хоч щось позитивне.

Перша спроба створення українського містичного горору — це дебютний фільм Любомира Левицького "Штольня" (2006). Але тоді режисер тільки починав свою професійну діяльність і був обмежений у коштах. Потім Левицький реабілітувався з цілком успішним містичним трилером "Тіні незабутих предків" (2013). Місце хорору на українському ринку, як і раніше, було вакантним і його вирішили заповнити. "Конотопську відьму" робила важка артилерія кінокомпанії Film.Ua: відома продюсерка Ірина Костюк ("Мавка. Лісова пісня", "Скажене весілля") і один з найкращих національних сценаристів — Ярослав Войцешек ("Сторожова застава", "Захар Беркут", "Пульс", "Мавка"). Для режисера Андрія Колесника, який знімав до цього серіальне "мило" це дебют у повнометражному кіно.

Прикидалася звичайною

За сюжетом живе собі симпатична, сексуальна дівчина Олена (Тетяна Малкова). І не одна, а з чудовим, м'язистим хлопцем Андрієм (Тарас Цимбалюк, зірка "Спіймати Кайдаша"). У них кохання, як на рекламному постері. Весь гламурний набір: нова квартира, гарні меблі, вухатий французький бульдог і пристрасні поцілунки.

Коханий часто заявляється з розкішними букетами, вечеря при свічках. Секс — досить докладно показаний, але теж плакатно. На сяючому тлі одна темна пляма — Олені наснився страшний сон. Вона навіть тітці (Олена Хохлаткіна) дзвонила — порадитися.

Але загалом усе було чудово в них у Конотопі — до 24.02.2022. Після окупації міста молоді люди вибираються звідти на авто і вирішують їхати через ліс — до тієї самої тітки Олени. Їх гальмує загін відморожених російських окупантів. Ті намагаються відібрати машину, а людей — у розхід. Але Андрій покладе когось пострілами з пістолета, когось переїде авто: хлопець виявився хоч куди. Однак у тітки біля хатинки з'ясовується, що Андрія смертельно поранили автоматною чергою... Це не спойлер — усе це є в трейлері й автори пишуть в анонсах, що відьма, після вбивства судженого, починає за нього мстити.

Весь фільм — це рефлексія на тему помсти російським окупантам. Структура картини нагадує "Мавку. Лісову пісню", коли відбулося збройне вторгнення до лісу, а Мавка магічним способом, перетворившись на вогняний смерч, розганяє супостатів. А тут наче хард-версія цього, що видно навіть із трейлеру "Конотопської відьми" (див. нижче), який за 2 місяці набрав рекордних 950 тис. переглядів. Однак ніхто не очікував, що вийде настільки "хард".

У трейлері є епізод, як Олена поїдає якийсь кривавий шматок м'яса — я думав, це якась частина чаклунського ритуалу. Але навряд чи можна було здогадатися, що це виявиться — вирване серце окупанта. На Заході подібний жанр називається сплеттер ("розбризкування") — це коли до 80% фільму криваве насильство. Є примітивні сплеттери, на кшталт "Пили", а є такі, що вважаються класикою, на кшталт "Від заходу до розквіту", де темні містичні сили знищують чужинців-злочинців.

А тут російські окупанти — нариваються на небезпечну відьму. Але інформації про неї — мінімум. Сказано тільки, що їй тисяча років. І що вона врятувала свою тітку під час Другої світової. Що вона робила цю тисячу років? Олена говорила, що за цей час "бачила десятки воєн". Чому ж ця війна стала для неї таким шоком?

З кожною смертю ворога Олена стає дедалі страшнішою, жінкою все більше заволодіває, за її зізнанням, якийсь Морок. Про нього дуже небагато відомо зі слов'янської міфології, на зображеннях він нагадує злого сивобородого старця, але у фільмі — нічого такого немає, а тільки якісь чорні руки-щупальця і темна рідина.

Вичерпні характеристики ворогів

Зате про окупантів нам повідомляють чимало: їхні характери, захоплення, національні особливості. Вони примітивні персонажі, але — цілком реальні. Один хлопець (найменш противний) — навіть наполовину українець. Виникає унікальна ситуація: про головну героїню ми дізнаємося значно менше, ніж про другорядних антагоністів.

Уже багато нарікань (від жінок, переважно), що немає попередження на початку картини про зґвалтування, яких тут два. І деякі критики навіть відносять стрічку не до жанру splatter, а до torture porn — це більш жорсткий різновид сплеттера. Можливо, але проблема не тільки і не стільки в цьому. Крім дикої натуралістичності, в картині дивні логічні провали.

Наведу тільки один приклад для наочності. У ролику показано порожню могилу і три кривавих сліди, що йдуть від неї. І дерево з уламками трупів. Ці трупи перетягнула якось Олена. Навіщо? Напевно, пастка? Загін окупантів наближається до дерева з уламками. І шо? Вороги бачать вдалині фігуру відьми і — стріляють. Я, звісно, думав — це фантом: магія ж. Але окупанти там знаходять сліди крові. А далі, вже в хатинці, Олена просить тітку дістати зі спини кілька десятків куль. Тобто трупи потрібно було перетягнути, щоб викликати потім вогонь на себе? Якась не надто вдала комбінація, не знаходите?

Це нагадало епізод із нещодавнього фантастичного бойовика "Бордерлендс", коли героям потрібно було пройти непомітно біля банди відморозків. Робот Залізяка, схожий на відро з фарою, сказав, що шансів немає — за математичною теорією ймовірності. "А на живця?" — йому заперечили бойові друзі й виразно подивилися на нього. Далі сцена, як Залізяка щось "вантажить" бандюганам, а ті його уважно слухають, поки герої проходять за їхніми спинами. Потім робот посилає злочинців куди подалі, і ті від душі хвилин 5 хвилин палять по ньому з усієї зброї, що у них є. А потім Залізяка, охаючи, викидає з себе десятки куль, скаржачись подільникам, що тепер він як решето. Але в цьому епізоді — абсолютно зрозумілий задум маневру. А ось навіщо Олена змусила в себе стріляти — на совісті творців стрічки.

Однак я все-таки знайшов один важливий позитивний момент у картині. Так він теж нагадує в чомусь фінал "Мавки. Лісової пісні", сценарій до якої писав все той же Войцешек. Там потрібно було вивести Мавку з бойового — вогняного стану. Для цього згодилася сопілка Лукаша — він заграв і головна героїня випала зі свого вкрай небезпечного (зокрема й для себе) стану, коли вона спалювала все навколо.

І тут теж буде — несподівана кінцівка. Якщо вас не злякало все вищевикладене, думаю, фінал сподобається. Особисто мені він дуже припав до душі. Взагалі — первісна ідея про те, щоб народній помсті надати риси містичного хорору через образ конотопської відьми, хороша, шкода, що авторам забракло смаку, міри й винахідливості в її втіленні.