Рецензія на серіал «Бандити в часі» / Time Bandits

21 серпня на платформі Apple TV+ завершився показ фентезійної пригодницької комедії «Бандити в часі», сюжет якої заснований на однойменному фільмі Террі Ґілліама, що вийшов на екрани у далекому 1981 році. У рецензії нижче розбираємось, що автори запозичили з оригінальної стрічки, а що їхнє творіння становить у відриві від неї. І головне — наскільки цікаво спостерігати за місцевими пригодами.

«Бандити в часі» / Time Bandits

Жанр фентезійна пригодницька комедія
Шоуранери Джемейн Клемент, Ієн Морріс, Тайка Вайтіті
У ролях Ліза Кудров, Кал-Ел Так, Шарлін І, Тайг Мерфі, Роджер Джин Нсенгіюмва, Руне Темте, Рейчел Хаус, Кіра Томпсон, Джемейн Клемент, Тайка Вайтіті
Прем’єра Apple TV+
Рік випуску 2024
Сайт IMDb

11-річний Кевін дуже полюбляє історію, а ще більше — розповідати про неї, адже він воістину володіє глибинними знаннями предмета, виступаючи такою собі ходячою Вікіпедією. Шкода тільки, що усі навколишні, навіть власні батьки, не розділяють захоплення хлопця важливими подіями та визначними особистостями з далекого минулого.

Одного разу юний історик стає свідком того, як з шафи у його кімнаті виринає група дивних незнайомців на чолі з ексцентричною Пенелопою, які володіють можливістю подорожувати у часі. Кевін вирішує попрямувати за химерними мандрівниками, ще не підозрюючи, що ця пригода назавжди змінить його життя. Та поряд з цікавезними подорожами різними епохами та континентами знаходиться й одвічна боротьба добра і зла, у якій, як згодом з’ясується, для малого відведена особлива роль.

Сюжет «Бандитів в часі» заснований на однойменному пригодницько-фентезійному фільмі Террі Ґілліама, що вийшов на екрани 43 роки тому. Культовий британський режисер написав сценарій разом зі своїм колегою по «Монті Пайтону» Майклом Пеліном, і у підсумку вкладені у виробництво 5 мільйонів доларів принесли у прокаті більше ніж 40.

Освіжити й осучаснити для сьогоднішнього глядача цікавий задум Ґілліама та Пеліна взялися новозеландські майстри комедійного жанру Тайка Вайтіті та Джемейн Клемент, а також англієць Ієн Морріс, за плечима яких вже є кілька спільних та успішних комедійних проєктів. Новітня версія «Бандитів» цілком дотримується нехитрого концепту попередника — головні герої мандрують крізь часові епохи і встряють у різноманітні пригоди.

З огляду на серіальний хронометраж, в авторів рімейку було значно більше простору для реалізації пригодницького елементу та розкриття характерів персонажів. Останні не тільки перестали бути карликами, але й отримали більше індивідуальних рис, завдяки чому кожен з бандитів став джерелом для жартів і претендентом на увагу глядачів. Разом з тим люди невисокого зросту теж є, але їхня присутність — то скоріше данина поваги старим «Бандитам», ніж необхідність у сценарії.

Там, де в оригінала відчувалася певна кустарність з погляду декорацій та візуальних ефектів, у Вайтіті та компанії фігурують якісні як для стримінгу спецефекти, розкішні пейзажі, чудові костюми тощо. Чи то золотаві, залиті сонцем безмежні африканські піски часів правління Манси Муси, чи похмурий кримінальний Нью-Йорк епохи Сухого закону — усе у кадрі сповіщає про кропітку роботу над тим чи іншим сетингом.

Занурення в одні епохи виглядають захопливими, а в інші — відверто нудними, тоді як винахідливі репліки сусідять з примітивно дурнуватими. Наприклад, за суто суб’єктивним сприйняттям, епізод з доброзичливим племенем мая можна було наситити винахідливішим гумором, а сюжетна лінія молодшої/старшої сестри головного героя, як, власне, і сам персонаж, не викликають жодного відгуку. Жарт про «Джеффа Безоса з Амазонки», або Деймона і демона — добре, глузування над Троянським конем — вже гірше.

Чим старий фільм точно міг вразити, то це видатним акторським складом: тут вам і Ієн Голм у кумедній ролі закомплексованого Наполеона, і Джон Кліз у якості Робін Гуда, і Шон Коннері на троні царя Агамемнона, і нещодавно померла Шеллі Дювалл на борту легендарного «Титаніка». Рімейк аж ніяк не може похизуватися настільки високостатусними акторами, хіба що Ліза Кудров виділяється з-поміж натовпу, та й то завдяки колишнім заслугам, зокрема, культовим «Друзям». Але навіть за таких умов, є впевненість, усі в команді бандитів знаходяться на своїх місцях.

Очевидно, що «Бандити часу» першочергово розрахований на спільне сімейне дозвілля біля екрана, в тому числі з дітьми (тим паче зараз літні канікули). Звідси і певна наївність оповідання, і загальна легковажність атмосфери, і пом’якшений погляд на епохи, у яких відбувалися жахливі речі. Тому вже точно у цьому фентезійному сюжеті не варто чекати якоїсь історичної правдивості.

Рекомендувати до перегляду його можна шанувальникам фільму Террі Ґілліама, глядачам, які спокійно переносять специфічний гумор Тайки Вайтіті (а це, треба нагадати, той чоловік, котрий загрався з глузуванням у марвелівському «Торі: Любов і грім»), шукає контент для спільного сімейного перегляду. Адже якими б досягненнями чи недоліками не рясніла тутешня історія, а вона — в першу чергу про важливість дружби та родини. А це, як не крути, правильний меседж для молодшого покоління глядачів.