Усе не так, як здається: топ-7 поширених хибних думок про котів

Навколо кішок існує чимало міфів та забобонів, причому деякі вкоренилися не в одному поколінні любителів цих тварин. Фокус зібрав найпопулярніші з них.

У кішки дев'ять життів

Цей міф, незважаючи на його очевидну невідповідність законам природи і логіки, щільно вкоренився в умах обивателів. Але звідки ж він узявся? Як пише Мартін Фон для Сountry Life, своїм корінням це повір'я сягає ще за часів Стародавнього Єгипту, де кішки вважалися священними тваринами. Їм приписували надприродні здібності. За легендою, Атум-Ра, бог сонця, який перетворився на кішку, відвідавши підземний світ, дав життя чотирьом богам, які, натомість, породили ще чотирьох, відомих як Еннеада. Єгиптяни вважали Атум-Ра, бога-кішку, втіленням дев'яти життів в одній формі.

Однак не в усьому світі кішці приписують дев'ять життів. У деяких іспаномовних країнах у них їх сім, а в турецькому та арабському фольклорі кішкам "залишили" всього шість життів.

Не виключено, що таку живучість кішкам приписали через їхнє вміння стрибати з доволі великої висоти і водночас залишатися цілими й неушкодженими. У 1894 році завдяки новаторському використанню хронофотографічної камери французьким фізіологом Етьєном-Жюлем Мареєм вдалося з'ясувати, як кішки не розбиваються в такому стрибку. Він використовував камеру, яка мала швидкість затвора 60 кадрів за секунду, щоб закарбувати те, що сталося, коли він тримав свою кішку догори ногами і кидав її. У процесі він побачив, як вона зігнулася і маневрувала головою, спиною, ногами і хвостом у вертикальне положення, щоб пом'якшити удар при приземленні на тверду поверхню.

Виживанню кішок сприяють і низка інших переваг, отриманих під час еволюції. Будучи мисливцями і підіймаючись на дерева, ці тварини розвинули дуже м'язисті міцнні ноги, що ідеально підходять для лазіння, стрибків і поглинання удару при приземленні. Зазнала змін і скелетна система, яка включає 30 хребців і відсутність ключиці, що робить котячий хребет дуже гнучким, знижуючи ризик пошкодження кісток при падінні. Порівняно з їхньою площею поверхні, вага тіла кішок мала, що допомагає знизити швидкість, з якою вони спускаються, даючи додатковий час для спрацьовування рефлексу випрямлення.

Насправді, як будь-яка істота на планеті, кішка живе тільки один раз. Тому не потрібно зайвий раз перевіряти її витривалість.

Однак, коли ми говоримо про здатність кішки залишатися неушкодженою при стрибку з висоти, звідси випливає ще один поширений міф, про який читайте далі.

Кішки завжди приземляються на лапи

Як пише ресурс Рetfinder, як вид, що лазить по деревах, виживання кішки залежить від її здатності виживати при падіннях, коли це можливо. Вестибулярна система і зір кішки працюють разом із гнучким хребтом кішки, даючи змогу кішці випрямлятися і, коли є достатньо часу, "парашутувати" подібно до білки-летяги. Хоча вони зазвичай можуть випрямлятися, все одно можуть отримати серйозні травми кінцівок, щелеп і грудної клітки, здатні призвести до смерті.

Такі наслідки пов'язані з тим, що тваринам може не вистачити висоти, щоб рефлекс встиг спрацювати, розповідає Рготеста Рет. Якщо тварина падає із занадто великої висоти, існує реальний ризик отримання травми, оскільки лапи не можуть впоратися з ударом від падіння. У зоні ризику — літні та менш рухливі кішки, яким під час стрибка складно правильно згрупуватися.

Навіть коли кішки падають з висоти і їм вдається приземлитися на лапи, вони часто отримують травми. Найпоширеніші з них – перелом щелепи при ударі об землю. Інші травми включають переломи кісток і внутрішні ушкодження легенів і сечового міхура.

Якщо чорна кішка перейшла дорогу

Чорні кішки вже давно стали притчею во язицех. У більшості європейських легенд їх вважають супутниками відьом і тваринами, які приносять нещастя, якщо перебіжать дорогу. В Італії вірили, що якщо чорна кішка ляже в чиєсь ліжко, то це до смерті, а побачити чорну кішку на похороні — до нового поховання в родині.

А ось валлійський фольклор зображує чорних кішок такими, що приносять удачу в дім і навіть можуть бути надійними провісниками погоди.

За інформацією The Spruce Pets, ці забобони беруть свій початок у середньовіччі, коли птахи і тварини з темним пір'ям або хутром сигналізували про смерть.

Погану послугу чорним кішкам зробив офіційний церковний документ під назвою "Vox in Rama", виданий папою Григорієм IX 13 червня 1233 року. У своїй книзі "Чорні кішки розповідають: правдиві історії та образи, що надихають" її авторка Лейла Морган Вайлд пише, що в цьому документі кішки чорного кольору були оголошені втіленням Сатани.

"Цей указ ознаменував початок інквізиції та санкціонованого церквою полювання на єретиків і/або відьом. Спочатку він був покликаний придушити зростаючий культ люциферіан у Німеччині, але швидко поширився по всій Європі", — пише вона.

Котів також пов'язували з відьмами. Вікканська жриця й авторка книжки "Брід із казана: подорож мудрості через повсякденну магію" Серрідвен Фоллінгстар зазначає, що відьми були дохристиянськими язичницькими практиками Європи. Хоча рання християнська церква в Європі співіснувала з відьмами, у міру того, як церква набирала сили, у відьмах вона вбачала своїх прямих конкурентів у завоюванні сердець і умів людей. Саме тоді церква почала полювати, переслідувати, катувати і вбивати відьом у величезних кількостях.

"Відьми шанували природний світ, відчуваючи глибоку повагу до рослин і тварин. Тому прихильність між людиною і твариною стала вважатися диявольською, і стареньку з її кішками сприймали з підозрою", — каже Фоллінгстар.

Тандем жінки і чорної кішки лякав церкву ще й тим, що вони обидві були незалежними і не лестили священнослужителям. Але чому ж вона не сприймала саме чорний колір, запитаєте ви.

"Зв'язок між відьмами та чорними кішками, ймовірно, уявний, але можливо, що чорні кішки — найкращі мишолови, оскільки їх не можна побачити вночі, і тому вони мають перевагу під час полювання, а відьми схильні до практичності", — зауважила Серрідвен.

Єдиний "мінус" у чорних кішок, доведений наукою, — у тому, що вони частіше викликають алергію. У дослідженні 2000 року за участю 321 пацієнта, опублікованому в Annals of Allergy, Asthma and Immunology, респонденти з темними кішками вчетверо частіше страждали на помірну або важку форму алергії, ніж пацієнти зі світлими кішками. Вчені припускають, що темніші кішки виробляють більше алергену fel d 1 у своїй шкірі та слині.

Кішки прекрасно бачать уночі

Заведено вважати, що кішки відмінно бачать у темряві, чим пояснюється їхня підвищена активність на світанку і в сутінках. Насправді це не зовсім так. Як пише Catster, кішка дійсно володіє хорошим нічним зором через особливу будову очей. Вони мають вигнуту рогівку і великий кришталик, а при слабкому освітленні їхні зіниці можуть розширюватися до повних кіл, щоб пропускати максимум світла. Крім того, фоторецептори в очах котів абсолютно відрізняються від людських.

Ще у кішок більше паличок, які відповідають за нічний, периферичний зір (200 градусів порівняно зі 180 у людини) і сприйняття руху. Усе це дає їм змогу краще бачити за різних рівнів освітленості в ширшому діапазоні, ніж люди. Кішкам достатньо шостої частини світла, яке необхідне людині, щоб розрізняти форми.

Але ось у непроглядній темряві кішки так само сліпі, як і їхні господарі. Є ще один цікавий факт щодо зору цих тварин. За інформацією Purina, кішки короткозорі, і вони не можуть добре сфокусуватися на об'єктах, які далеко від них. Наприклад, люди можуть перебувати вп'ятеро далі, щоб побачити щось із тією ж кількістю деталей, що й кішка зблизька. Вони також краще вловлюють ледь помітні рухи і зміни в освітленні, наприклад, маленьку тінь миші, котра пробігла.

Кішки небезпечні для вагітних жінок

Існує думка, що кішка здатна заразити вагітну жінку токсоплазмозом. Це інфекція, яку викликає одноклітинний паразит під назвою Toxoplasma gondii. Вона небезпечна для вагітних у першому і третьому триместрі, оскільки може викликати патології або навіть викидень. Переносять збудника не тільки кішки, а й інші тварини — гризуни, вівці, свині, корови, кролики. Але оскільки саме кішки найчастіше живуть у будинках і квартирах, їм приписують найбільшу небезпеку зараження.

Однак Джеффрі Д. Кравец, доктор медицини, доцент кафедри клінічної медицини Єля, у якого є дві кішки, спростовує ці страхи. Коли його дружина завагітніла, вчений вирішив переглянути літературу про захворювання, пов'язані з кішками. Він виявив, що випадковий контакт із кішкою не піддає ризику майбутню дитину жінки.

"Ніколи не було доведено, що токсоплазмоз виникає при прямому контакті з кішкою", — сказав він. За словами Кравеца, набагато ймовірніше, що жінка заразиться, з'ївши недоварене м'ясо або покопавшись голими руками в зараженому ґрунті.

Він радить вагітним жінкам, яким доводиться міняти котячий лоток, робити це щоденно, надягати рукавички і мити руки після цього.

"Загалом, керуйтеся здоровим глуздом і не турбуйтеся", — сказав лікар.

Ресурс Аnti Сruelty підтверджує слова доктора Кравеца і зазначає, що ймовірність зараження токсоплазмозом від домашньої кішки вкрай мала. Рекомендується не тільки використовувати рукавички під час чищення лотка або роботи в саду, а й годувати кішку перевіреним високоякісним кормом, не даючи їй сирого м'яса.

Кішки ненавидять купатися

Кішки справді не в захваті від води, і цьому є низка причин. Перша — біологічна. Багато кішок не піддаються і ніколи не піддавалися впливу великої кількості води. Джастін Лі, доктор ветеринарної медицини, пояснює, що більшість порід кішок походять з пустельного клімату світу і навряд чи коли-небудь плавали. У той час як деякі великі дикі кішки, такі як тигри і ягуари, люблять плавати і гратися у воді, щоб охолодитися, інші великі кішки, такі як леви, навіть не хочуть опускати голову під воду.

Однак домашні кішки, хочуть вони того чи ні, змушені терпіти цю процедуру, нехай і з різною частотою, і кожна тварина реагує на воду по-різному. Як пише доктор Фіона Лі для Pets Best, якщо перший досвід купання був для кішки негативним, рефлекс страху залишиться з нею на все життя. Але коли кошеня з раннього віку купали, то у нього ставлення до цієї процедури буде набагато терпимішим.

Наступний аспект, що пояснює нелюбов кішок до води, — вразливість. У більшості домашніх кішок хутро вбирає, а не відводить вологу, через що тварина довго залишається мокрою. Коли шерсть мокра, то важить більше, ніж зазвичай, обмежуючи рухи і створюючи дискомфорт. Придушення рефлексів змушує кішку почуватися нездатною себе захистити.

Крім того, вода робить поверхні слизькими. Кішка починає боятися, що не може вхопитися за щось або утримати рівновагу, перебуваючи в раковині чи ванні. Це викликає в неї почуття загрози.

Однак є породи, які обожнюють воду. Наприклад, турецький ван через свою пристрасть до води був прозваний "плаваючим котом". Серед любителів водних процедур — перська ангора, сибірська кішка, бельгійська кішка, хайлендер, мейн кун, норвезька лісова, єгипетська мау і саванна.

Кішки — одинаки

Багато людей сприймають незалежний характер кішок як ознаку того, що вони одинаки. Правда тут тільки в тому, що кішки люблять самотність тільки під час полювання. Решту часу вони воліють жити зграями біля джерела їжі, пише Рetfinder.

Що стосується домашніх кішок, то серед них є більш і менш самостійні породи, проте практично всі вони прив'язані до людини, яка є для них джерелом їжі та турботи.

Кошенята домашніх кішок найкраще підготовлені до того, щоб вписатися в сім'ю з кількома кішками, якщо їх утримують зі своїми однопометниками принаймні до 8-10 тижнів.

У багатьох будинках і квартирах кішки прекрасно співіснують із собаками та іншими вихованцями.

Раніше Фокус писав, що потрібно знати про кішок забарвлення каліко, які приносять у дім щастя і гроші.

Цей матеріал має виключно інформаційний характер і не містить порад, які можуть вплинути на ваше здоров'я. Якщо у вас є проблеми, зверніться до фахівця.