Рецензія на фільм «Кілер» / The Killer

23 серпня стримінговий сервіс Peacock презентував бойовик «Кілер», котрий є рімейком однойменного гонконзького екшн-фільму 1989 року від майстра жанру Джона Ву. У рецензії нижче розповідаємо, чи вартувало режисеру реанімувати стару історію на новий лад та як виглядає оновлена версія у порівнянні з культовим оригіналом.

«Кілер» / The Killer

Жанр бойовик
Режисер Джон Ву
У ролях Наталі Еммануель, Омар Сі, Сем Вортінгтон, Діана Сільверс, Саїд Тагмауї, Грегорі Монтель, Ерік Кантона
Прем’єра Peacock
Рік випуску 2024
Сайт IMDb

Крута найманка з лаконічним ім’ям Зі отримує чергове завдання від свого куратора Фінна — швидко і чисто прибрати групу злочинців, яка, судячи з усього, перейшла дорогу не тим людям. У Зі є власний кодекс — вона розправляється тільки з тими, хто дійсно заслужив на смерть, тобто з поганцями. Але під час виконання цієї місії страждає невинна дівчина Дженн, і тепер кілерка відчуває власну провину за те, що та осліпла.

Остаточно героїня переконується, що нещасну потрібно рятувати, коли Фінн посилає до неї у лікарню своїх людей, щоб вони завершили незакінчену справу. Ситуація ускладнюється, коли у неї втручається паризький поліціянт Сей, котрий прагне розібратися у зникненні великої партії наркотиків та покарати тих, хто має до неї зв’язок. Усе це призводить до непримиримого конфлікту трьох сторін, що виливається у жорстокі розбірки з непередбачуваними наслідками.

Оригінальний «Кілер», або «Найманий вбивця», став культовою класикою, зокрема жанру heroic bloodshed, якою надалі надихалися такі імениті режисери, як Люк Бессон, Тоні Скотт, Квентін Тарантіно та багато інших. Це була історія про високопрофесійного кілера з добрим серцем, що був змушений укласти союз з одним дуже допитливим копом, і в подальшому їхня співпраця переросла у щось схоже на дружбу. Рімейк наслідує сюжетний каркас попередника, втім, певні деталі тут все ж відрізняються.

На початкових етапах стрічка Джона Ву тішить непоганою динамікою, виразним стилем, причому це стосується як фільмування, так і вигляду головної героїні, фірмовими для режисера бойовими сценами. Усе це дає підстави сподіватися на захопливе жанрове кіно, адже сцени у залитому неонами клубі змушують згадати не тільки про «Джона Уіка», а й про те, що хто-хто, а Джон Ву точно уміє в екшн, нехай навіть часом абсурдний. При цьому авторам мимохідь вдається ще й вдало жартувати.

На жаль, з плином часу, увесь початковий запал кудись різко зникає, і на заміну стильному оповіданню, підкріпленому нормальним як для стримінгової прем’єри екшеном, приходять нескінченні діалоги, які на практиці не виглядають настільки цікавими, якими, ймовірно, здавалися сценаристам на папері. Через це темп оповіді сповільнюється, а хронометраж затягується, що явно не йде на користь.

У цьому контексті можна згадати «Місію нездійсненну 2», що стилістично вирізнялася з-поміж усіх інших частин популярної шпигунської саги. Ось в цьому і полягає увесь Джон Ву: у старому «Кілері» він ніби намагався поетизувати свій бойовик, зробити з нього ледь не театральну виставу, використовуючи відповідні технічні засоби (монтаж, слоумо, музичний супровід тощо). Тоді це спрацювало, сьогодні ж подібним химерним чарам глядачу піддаватися важче.

Новий «Кілер», на відміну від (мело)драматизованого оригінала, більше скидається на бажання осучаснити старе, вправитися в улюбленому жанрі та протестувати власну форму. Але фірмові прийоми та техніки 77-річного режисера сучасному глядачу можуть здатися анахронічними, якщо не сміховинними, особливо у порівнянні з бойовиками нової формації, такими як «Джон Уік» чи «Евакуація» (що цікаво, серія з Кіану Рівзом і сама запозичила чимало з класичних фільмів Джона Ву).

Наталі Еммануель, нині вже одна з зірок адреналінової франшизи «Форсаж», блищить в кадрі у шкірі, що облягає її фігуру аля Кейт Бекінсейл в «Іншому світі». Тут вона практикує майже настільки ж ефектний повітряний прийом, що й Трініті у «Матриці», і усього вищеперерахованого вже достатньо, щоб участь акторки у фільмі була обґрунтованою.

Сем Вортінгтон у пафосних замшевих туфлях, наче для шкільного випускного, видає перфоманс на автопілоті, відверто не сильно стараючись. Француз Омар Сі підозріло посміхається навіть в ті моменти, коли посмішка не передбачається. В одній з другорядних ролей виступив колишній нападник збірної Франції та «Манчестер Юнайтед» Ерік Кантона, але нічим особливим він не запам’ятався.