Україна може розташувати зброю під носом у Путіна: розмова з генералом США Годжесом

Генерал-лейтенант США у відставці Бен Годжес у розмові з 24 Каналом зауважив, що завдяки цьому Україна зможе атакувати більше аеродромів та енергетичної інфраструктури всередині Росії. Що найбільше вразило у Курській операціїта які проблеми Кремля вона викрила – читайте далі у матеріалі.

Що найбільше вразило у Курській операції

Українська армія продовжує наступальну операцію на території Росії. У Курській області вже було досягнуто багато успіхів. Інститут вивчення війни повідомляв навіть про 35-кілометрове просування України вглиб Курщини. Що найбільше вразило вас у цій наступальній операції ЗСУ у Курській області?

Мене вразили 3 аспекти. Насамперед ми знову недооцінили здатність України проводити планування, зберігати ці плани у секреті, комбіновано застосовувати військові сили та ефективно використовувати усі свої ресурси.

Ми недооцінили це і переоцінили здатність Росії ефективно проводити свої операції. Очевидно, що Україна застала Росію зненацька. Ба більше, на Заході багато кого це також застало зненацька. Зокрема, масштаб та компетентність цієї операції.

Друге – ми не знаємо точно, які конкретні цілі переслідують український уряд і Генеральний штаб, але ми й не уповноважені цього знати. Я не повинен цього знати. Тому те, що я скажу далі, – це лише мої припущення, які зроблені на підставі того, що я бачу і що думаю.

На мою думку, ця контрнаступальна операція українців має на меті зачистити великий обсяг території в Курській області, аби ця територія не була безпечним місцем для використання російської артилерії, ракетних установок та загалом для підготовки майбутніх операцій проти України. Отже, українці зачищають цю територію, яку називають Курським плацдармом. Я вважаю, що це правильний підхід.

Це також змінює динаміку, розмову, наратив про те, що відбувається. Вже не чути, щоб хтось говорив про "неминучість перемоги Росії". І я можу припустити, що Україна насправді залучила набагато більше військ і спроможностей, ніж ми всі думаємо.

Я вважаю, що однією з цілей цього контрнаступу також є послаблення тиску на українські сили на Сході, які захищають, наприклад, Покровськ. Хоча думаю, що ми на Заході, ймовірно, більше зосереджені й стурбовані цим, ніж українське командування і Генеральний штаб.

Третя річ, яка мене найбільше вразила, – це, звісно, реакція Росії – наскільки вона була абсурдною, повільною, хаотичною і неефективною. Владімір Путін зробив федеральну службу безпеки відповідальною за відбиття наступу, оскільки це явно соромить його. Він намагається представити це як "терористичну операцію українців". Тому він покладає відповідальність за реагування на ФСБ.

Але очевидно, що це не компетенція ФСБ. Протягом останніх 2,5 року вони продемонстрували, що це не їхній стиль. Крім того, немає жодного порозуміння між генеральним штабом, федеральною службою безпеки, росгвардією та іншими відомствами у Росії.

Тому генштаб не збирається робити нічого, щоб допомогти ФСБ досягти успіху у відповіді на це. Отже, я вважаю, що неефективне командування, а також ненависть і суперечки між різними силовими відомствами всередині Росії, сприяють дуже поганій реакції на це.

Ситуацію погіршує ворожнеча в Кремлі

Також, схоже, російські командири не хочуть перекидати свої найдосвідченіші підрозділи зі Сходу України до Курської області. Чи вважаєте ви цю тактику мудрою? Як це може вплинути на процес прийняття рішень? Зокрема, їхня неготовність зробити це?

Думаю, є кілька причин, чому цього досі не сталося. Насамперед я вважаю дуже заплутаною і неефективною систему командування всередині Росії – федеральна служба безпеки, яка керуватиме відповіддю на контрнаступ українців у напрямку Курська, та генеральний штаб, який керує операціями на Сході.

Генеральний штаб Росії не має жодного справжнього інтересу у тому, щоб ФСБ досягала успіху. Тому вони не поспішають перекидати війська з Покровська на Курськ. Водночас у якийсь момент комусь все-таки доведеться ухвалювати рішення про перекидання військ. Я не думаю, що ця особа вже чітко визначена або вже ухвалила це рішення.

Також річ у логістиці, яка необхідна для перекидання великих сил на таку відстань. Сумнівно, що у них є багато вантажівок чи потягів, які готові почати перевозити людей. Маю на увазі, що потрібно багато часу на підготовку з моменту, коли хтось скаже: "Гаразд, я маю передислокувати бригаду або дві бригади з одного місця на інше". Тому з погляду логістики – це виклик для них.

Крім цього, річ у дистанції. Це понад 500 кілометрів. Якби ви їхали на транспортному засобі прямо з Покровська до Суджі, то виходить приблизно 550 кілометрів. Але тоді їм довелося б їхати через українську територію, через Харків. Тому це, очевидно, не маршрут, яким вони можуть скористатися.

Їм довелося б об'їжджати підконтрольні Україні території. Тому, напевно, мовиться про 700 – 900 кілометрів. Це довгий шлях. Це можливо за умови, що у них є сотні вантажівок у Росії, які готові розпочати переміщення людей, або сотні товарних вагонів у разі необхідності. Тому я сумніваюся, що вже є всі необхідні спроможності для переміщення військ, техніки та боєприпасів, потрібних для ефективної відповіді.

У росіян є проблеми, щоб перекинути техніку на Курщину / Getty Images

У Росії проблеми з мобілізацією

Також видання Meduza повідомило, що Росія хотіла б використати строковиків для відсічі, щоб спробувати відбити наступ України всередині Росії. Як можете відреагувати на це?

Це свідчить про відчай з російського боку, а політична проблема для Путіна лише зростає. Вони уникають мобілізації людей з Москви та Санкт-Петербурга, бо не хочуть, щоб вони відчули на собі наслідки цієї війни.

Вони вже стикаються з проблемами з кадровим забезпеченням, адже сотні тисяч, можливо, й мільйони росіян залишили країну за останні кілька років. У їхніх галузях економіки вже відчувається нестача робочої сили.

Тому я вважаю, що їм доведеться почати ухвалювати дуже складні рішення всередині Росії для розв'язання проблем з кадрами. Країна-агресорка не має безмежної кількості людей. Зрештою, можливо, доведеться залучити до цього навіть синів олігархів, старших офіцерів і урядовців.

Чи очікуєте ви, що Росія розпочне чергову мобілізаційну кампанію? У Bloomberg повідомляли, що зараз російський уряд розглядає це питання.

Це можливо. Це було б великим політичним рішенням для Кремля. Думаю, що вони віддали б перевагу знайти інші проксі-сили. Наприклад, чеченців. Мені здається, саме тому Владімір Путін нещодавно відвідував Чечню та інші місця, намагаючись знайти більше людей, щоб уникнути складного політичного рішення, про яке ви говорите.

Сили оборони зруйнували 3 ключові мости на Курщині

Україна успішно зруйнувала 3 ключові мости Росії на Курщині. Військові експерти припускають, що це може означати можливість оточення російських військ. Ви відчуваєте, що росіяни повільно, але поступово все-таки програють битву у Курській області?

Безумовно, якщо росіяни не зможуть ефективно відповісти на це, чого вони поки не зробили, то їм буде важко ліквідувати цей Курський плацдарм, який створили українські сили. До речі, руйнування цих мостів, можливо, вказує на одну з меж, як далеко хоче зайти Україна.

Росіяни, які в часи Радянського Союзу були відомі своїми відмінними здібностями до форсування річок, зараз, на мою думку, вже не мають такої ж компетенції. За останні кілька років вони цього точно не демонстрували.

Тому я скептично ставлюсь до того, що вони можуть швидко ремонтувати мости або будувати такі переправи. Звичайно, коли вони спробують це зробити, українці знайдуть спосіб знищити їх.

Які можливості для ЗСУ відкриває Курська операція

На вашу думку, які шанси у Збройних Сил України просунутися вперед і почати загрожувати Курську артилерійським вогнем? Як далеко могли б зайти українські військові з військового погляду?

Я думаю, що зараз Сили оборони України можуть зайти настільки далеко, наскільки захочуть. Я думаю, що вони, напевно, вже передбачили всі логістичні аспекти для цього та ймовірні відповіді Росії. Утім, я не знаю точно, які цілі переслідує Генштаб України, тому я не можу точно передбачити, як далеко вони просунуться.

Однією з переваг цього плацдарму є те, що українці можуть перемістити свої ракетні системи вглиб Росії. Хоча США, Великобританія та Німеччина запровадили обмеження на використання деяких озброєнь всередині Росії, тепер Україна може перемістити свої власні ракетні системи та дрони глибше в Росію, аби атакувати більше російських аеродромів та енергетичну інфраструктуру. Це, на мою думку, є важливим покращенням українських можливостей.

Я також думаю, що тепер вони загрожують російській атомній електростанції в Курську. Це створює справжню дилему для Росії. Зокрема, через те, що вони роблять навколо Запоріжжя. Отже, я думаю, що це частина плану.

Захоплення російського газового хабу в Суджі також є важливим важелем впливу для української сторони у питанні, чи перенаправити газ, знищити цю станцію, чи вжити інших заходів. Усі ці важелі впливу зараз отримала Україна.

Україна готує ще сюрпризи для Путіна?

The Wall Street Journal повідомило, що удари України по мостах у Курській області можуть свідчити про намір нашої держави утримувати цю територію на Курщині протягом тривалого часу. Що потрібно для того, щоб Україна могла це робити?

Думаю, що Wall Street Journal прийшов до розумного висновку. Знищення цих мостів не тільки обмежує або знижує здатність Росії реагувати на дії України, це також сприяє оточенню російських сил. Однак я не думаю, що Курська операція відбувається сама по собі. Український Генштаб запланував й інші речі, на іншому напрямку або дії далі вглиб Росії.

Ми цього не знаємо напевно, але я впевнений, що Генштаб врахував, що їм знадобиться для інженерного забезпечення захисту флангів того, що вже захоплено. Мовиться про необхідні боєприпаси, пальне та інші логістичні речі.

Я підозрюю, що вони (українські військові – 24 Канал) захоплюють багато ресурсів у росіян, які там перебувають. Однак я вважаю, що Генштаб і ГУР настільки розумні, що розуміють росіян краще, ніж будь-хто з нас на Заході коли-небудь зможе зрозуміти. Я не вважаю, що те, що зараз відбувається, – це єдине, що буде відбуватися.

Курська операція не єдине, що Україна може готувати для Путіна / Getty Images

Нещодавно військова розвідка США дійшла висновку, що війна в Україні заходить в глухий кут. Такий висновок був підготовлений ще до початку наступу України на територію Росії. Чому Пентагон так помилявся щодо можливостей України та здатності нашої країни провести раптову атаку всередині Росії?

Не можу сказати, що всі в Пентагоні помилялися, але, на жаль, адміністрація загалом недооцінила можливості України та переоцінила можливості Росії.

На жаль, у Вашингтоні, Лондоні, Берліні та інших західних столицях все ще є занадто багато людей, які не можуть повірити, що Росію можна перемогти, і вони готові сприймати російські наративи про невдачі України. Усі ці фактори сприяли нашій недооцінці України та переоцінці Росії. Добре, що Україна нас не слухає.

Про мету Курської операції

The Economist повідомив, що метою України в Курській області може бути отримання важеля впливу для переговорів з Росією. Чи вважаєте ви, що цей наступ і нинішні територіальні здобутки України створюють достатній тиск на країну-агресорку, щоб змусити Москву погодитися на прийнятне для Києва мирне врегулювання війни?

Звичайно, це може бути однією з причин того, що вони (українські військові в Курській області – 24 Канал) роблять. Однак, на мою думку, багато спостерігачів і експертів лише спекулюють на тему того, для чого це все і що може статися.

Які наслідки цього? Усе це не є необґрунтованим. Не знаю, чи це є метою Уряду або Генштабу. Можливо, так воно і є, але це точно створює багато проблем для Кремля: що росіяни думають про сотні чи тисячі полонених військових, зокрема чеченські підрозділи; який вплив цього на російську нафтову та газову інфраструктуру, і на ядерну інфраструктуру в Курську; як нездатність або внутрішні суперечності між ФСБ, генштабом і росгвардією впливають на ситуацію?

Я вважаю, що Росія зараз перебуває в дуже скрутному становищі, і саме час посилити тиск на неї та підтримати Україну.

Я радий, що уряд США не говорить Україні: "Будьте обережні, сповільніться". Мені шкода, що ми все ще не зняли обмеження на використання ATACMS Україною, але принаймні ми не чуємо так багато попереджень від Джейка Саллівана, наприклад, про те, щоб Україна діяла обережніше.

Путін може і не знати, що нині відбувається на Курщині

Що думають з приводу подій на Курщині Владімір Путін і його оточення? Що вони відчувають зараз?

Я не можу точно знати, що відбувається в голові Путіна та людей навколо нього. Цікаво, що щоразу, коли в Росії виникає велика проблема чи криза, Путін вміє дистанціюватися від подій, щоб не бути особисто пов'язаним з катастрофою. Те, що він побував в Азербайджані та в Чечні протягом останніх кількох днів під час цих подій, є прикладом цього.

Тепер, можливо, він насправді не знає, що відбувається. Можливо, як це часто буває в диктаторських, централізованих урядах або системах командування, люди неохоче повідомляють великому лідеру про те, що насправді відбувається. Так може бути й в Росії.

Я ніколи не міг повністю зрозуміти російське населення, але я не впевнений, що російський народ підніметься так само як українці під час "Майдану". Я не бачу можливості того, щоб це відбулося в Росії.

Вважаю, що внутрішні силові структури надто сильні, та більшість людей, які критикують уряд, стають мертвими або опиняються в ув'язненні. Навіть олігархи, які не виконують свої обов'язки або не виявляють належної лояльності, також гинуть.

Підозрюю, що український уряд, український Генеральний штаб це розуміють набагато краще, ніж я. Україна зробила правильно, коли з обережністю ставилась до поширення інформації партнерам про Курську операцію.

Сили оборони на Сумщині / Getty Images

Чи вплине Курська операція на допомогу США

Видання The Economist повідомило, що Захід не був проінформований про Курську операцію України, оскільки дві попередні операції були зірвані Заходом. Щодо першої – відбувся злив інформації, а від другої операції Україну відмовили Західні партнери. Чи вважаєте ви, що комунікаційні лінії між Україною та США достатньо захищені?

Я вважаю, що уряд у Києві правильно і мудро обирає інформацію, якою він ділиться з іншими та проявляє велику обережність. Це нормально. На мою думку, було б правильно, якби Україна дуже обережно ставилася до поширення інформації, пов'язаної з Курською операцією.

Напевно, ще є довіра і співпраця по певних каналах. Обмін розвідувальними даними, наприклад, відбувається точно. Я впевнений, що США, Велика Британія та деякі інші країни досі надають Україні корисну розвідувальну інформацію. Я сподіваюся на це.

Однак однією з поширених практик є те, що навіть з найближчими союзниками не завжди діляться всіма деталями. США також так роблять. Ви вирішуєте, кому потрібно знати ті чи інші речі. Тому, як на мене, було б правильно, якби Україна дуже обережно ставилася до розподілу інформації, пов'язаної з цією операцією.

Один з чиновників адміністрації Джозефа Байдена для The Telegraph заявив, що Україні не потрібно використовувати британські ракети Storm Shadow на території Росії, оскільки саморобні дрони України можуть завдати більше шкоди російським силам. Чому вони так думають?

Чому хтось думає, що ця людина щось знає про військові операції? Такий вид мислення і коментування не тільки не приносить користі, а є просто безглуздим.

Ми не повинні вказувати Україні, які саме види зброї потрібно використовувати. Це відображає причину постійних провалів нашого уряду, адже там багато людей не розуміють, що потрібно для того, аби допомогти Україні перемогти у війні.

Замість того щоб говорити Україні, що і як використовувати, нам слід "закрити рота", не заважати й дати Україні те, що потрібно їй для перемоги.

Чи вважаєте ви, що ті люди та чиновники, які боялися ескалації Росії, зокрема ядерної, нарешті зрозуміли, що помилялися?

Сумніваюся. Очевидно, ми помилялися. Мене дуже розчаровує, що останніми роками надмірний страх уряду США щодо можливого використання Росією ядерної зброї заважав нам робити те, що було необхідно. Сподіваюся, що деякі люди нарешті усвідомлюють, що помилялися, але, на мою думку, ще занадто багато людей не можуть зрозуміти це.

Якщо Україна просунеться далі вглиб Курської області, як це може вплинути на західну позицію щодо постачання Україні далекобійних ракет і дронів? Чи вважаєте ви, що це може призвести до дозволу для України завдавати ударів вглиб Росії за допомогою крилатих ракет і ракет ATACMS?

Я, безумовно, на це сподіваюся. Це частина оборони України від російських авіаударів, дронів і бомб. Це дозволило б знищувати російські аеродроми, з яких здійснюються ці атаки, а також російську нафтову та газову інфраструктуру, яка забезпечує Росію фінансами для продовження війни.

Західним країнам слід визнати, що в їхніх інтересах, щоб Україна досягла успіху і перемогла Росію. Тому ми повинні надати Україні все необхідне без обмежень, щоб допомогти їй перемогти Росію.