Будівництво Чигиринської АЕС: чому станція стала "яблуком розбрату" та чи реально її побудувати

Нещодавно стало відомо, що "Енергоатом" має намір побудувати нову атомну електростанцію. Йдеться про один із недобудованих майданчиків, а саме про Чигиринську АЕС, що біля містечка Орбіта на Черкащині. У перспективі, на території АЕС планують збудувати 4 нових енергоблоки за технологією AP1000. Як відомо, даний проєкт атомної електростанції був розроблений та впроваджений компанією Westinghouse.

Водночас на такі новини доволі неоднозначно реагують енергетичні експерти, які вважають такі плани нереалістичними. У першу чергу тому, що це потребує великої кількості коштів, яких в Україні немає. Водночас на будівництво станції такого масштабу піде десятки років.

24 Канал дізнавався у якому зараз стані Чигиринська АЕС, скільки потрібно коштів, аби ввести її в експлуатацію, та куди крім атомної енергетики Україні варто інвестувати кошти.

Що з Чигиринською АЕС зараз

Експерт з енергетики Юрій Корольчук у розмові з 24 Каналом пояснив, що на сьогодні на території Чигиринської АЕС нічого особливого немає. Є лише вибраний майданчик для будівництва атомної електростанції, який давно закинутий. Водночас всі комунікації, які були закладені ще за Радянського союзу, доведеться замінювати.

Відтак за словами Корольчука, говорити, що раніше були проведені якісь роботи на Чигиринській АЕС, які б дозволяли розпочинати будівництво впродовж декількох місяців, не можна.

Зверніть увагу! За умови хорошого фінансування один атомний енергетичний блок будується від 10 до 15 років.

Наприклад, таким будівництвом займаються корпорації, до прикладу "Росатом". Вони фактично єдині у світі, які змогли зберегти вертикально інтегровану структуру, яка дозволяє мати все для атомних електростанцій: видобування урану, будівництво блоків, обслуговування тощо.

Нагадуємо! НАЕК "Енергоатом" готується до реалізації проєкту з будівництва Чигиринської АЕС. Як відомо, вже зроблено перший крок в реалізації цього проєкту: ухваленні рішення щодо надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою та передачу земельних ділянок загальною площею 38,14 гектара в постійне користування компанії.

На додачу, "Енергоатом" ще й проводить ремонтно-відновлювальні роботи на енергоблоках номер 3 та 4 Хмельницької АЕС. Там зводитимуться реактори типу ВВЕР-1000. Водночас стартував проєкт з будівництва енергоблоків 5 та 6 за американською теологією.

Водночас експерт з питань енергетики Геннадій Рябцев повідомив 24 Каналу, що американська компанія Westinghouse, яка займається проєктом будівництва 5 та 6 блоків на Хмельницькій АЕС за технологією АР1000, вже 13 чи 14 років реалізовує один із проєктів будівництва в США.

Рябцев дивується з того, що зараз відбувається в "Енергоатомі" щодо будівництва, та називає це "дивною метушнею".

По-перше, ще навіть не пройшло друге читання та ухвалення щодо добудови 3 та 4 реакторів на Хмельницькій АЕС. Втім, в "Енергоатомі" вже розповідають про побудову 5 та 6 реакторів. А на додачу – ще й масштабне будівництво Чигиринської АЕС,
– каже експерт.

За його словами, зараз варто викликати голову управління компанії та запитати його, скільки конкретно потрібно грошей на будівництво та хто їх Україні дасть.

Чи потрібні Україні нові атомні енергоблоки

Як зауважує Рябцев, ще однією проблемою є те, чи порахували в "Енергоатомі" скільки води потрібно для того, щоб усі енергоблоки на Хмельницькій АЕС працювали.

Де на Хмельниччині стільки води взяти? Вони не питали місцевих? Водночас куди потім ця електрична енергія йтиме? Тут можна вказати, що на експорт, але виходячи з яких даних щодо балансу це було зроблено? Ніхто ж не знає, яким буде баланс електричної енергії в Україні,
– резюмує пан Геннадій.

Втім, він наголошує на тому, що Україні попри все потрібні атомні станції, адже є енергетична стратегія. Йдеться про те, що базову потужність мають забезпечувати саме атомні електростанції, а регулювання – системи накопичення енергії, які працюють зі станціями на відновлюваних джерелах та високоманеврові потужності на газу.

Однак на даному етапі реалізації проєктів щодо будівництва – це просте "зжирання" величезних коштів. Інакше кажучи, на Хмельницькій АЕС потрібно буде величезну купу бетону залити в ґрунт.

"Енергоатом" у нас прибуткова компанія? Ні, адже вона зараз зазнає чималих збитків. Тоді в кого вони збираються забрати кошти на проєкти щодо будівництва? Чи вони хочуть, щоб США профінансували все, замість того, щоб допомагати з відновленням української зруйнованої енергосистеми?
– риторично запитує експерт.

Юрій Корольчук також говорить про те, що Україні потрібна атомна генерація. Адже сучасне будівництво АЕС дозволяє маневрувати, а це можливість понижувати та підвищувати потужність, коли потрібно. Старі ж енергоблоки цього не можуть.

Цікаво! Відомо, що вартість будівництва 3 та 4 блоків на Хмельницькій АЕС, згідно з проєктом від 2018 року, оцінювалась у 80 мільярдів гривень. Втім, враховуючи інфляцію на сьогодні, це вже мінімум 130 мільярдів гривень.

Я думаю, що в кращому випадку вийде до 7 – 8 мільярдів доларів за один блок, адже під час будівництва АЕС є чимала кількість робіт, яка вимагає коштів,
– каже Корольчук.

Не лише гроші, але й обладнання

Як зауважує для 24 Каналу Святослав Павлюк, поміж грошей для будівництва, треба мати ще й обладнання. Крім того, важливим у цьому є час.

Водночас обладнання, яке анонсовано на будівництво блоків на Хмельницьку АЕС, є обладнанням, яке хоч і не було вживаним, але стояло без вжитку десятиліття в Болгарії. А також, воно не є комплектним.

Є безпекові норми, які мають бути витримані, а ще маса технічних нюансів. Наприклад, має бути певний комплект тих же помп, яких немає у болгарському обладнанні. Там має бути весь комплект матеріалів, з котрих зроблені реактори. Повинні бути всі основні частини для постійного контролю якості, так звані зразки, котрі поміщаються в активну зону реактора, за якими контролюється його міцність тощо. Їх теж немає. Тобто, з погляду атомників, те, що має бути завезене з Болгарії, є практично металобрухтом,
– додає Павлюк.

Куди варто інвестувати, окрім атомної енергетики

За словами Святослава Павлюка, на початку війни у 2014 році, потужність усіх станцій в Україні була 53 гігавати. Станом на минулу зиму, цей показник опустився до 18 гігавати.

Станом на червень цього року у роботі було десь 9 – 10 гігаватів. Ще є певна частина в запасів, то загально десь 13 – 14 гігаватів. А як мінімум для проходження опалювального сезону треба 18 гігаватів. Тобто нам потрібно ще забезпечити 3 – 4 гігавати генеруючої потужності. Це може бути газові станції, вітрові станції. Крім того, треба розвивати накопичувальні станції. Гроші є куди вкладати,
– пояснює експерт.

Чудовою можливістю для інвестицій в енергетику Павлюк вважає вітрові електростанції, адже вони менш чутливі до перепадів сонячного світла та мають рівніший графік.

Крім того, вони можуть працювати зимою, тоді як сонячні станції працюють мало, або взагалі не працюють,
– додає пан Святослав.

Важливо! Саме батарейне збереження, гідроелектростанції та вітряки – те, що відповідає духу часу та горизонту планування.