Курськ далеко: у Москві воліють нічого не знати про війну, але вже від неї втомилися, — ЗМІ

Російські ЗМІ зазвичай не надто щедрі на новини з фронту і про операцію ЗСУ в Курській області вони повідомляють вкрай мало, чим їм дорікають ті росіяни, яким довелося виїхати з області. Швейцарський журналіст Маркус Акерет з'їздив до Москви, щоб з'ясувати, наскільки жителів російської столиці хвилює війна з Україною і той факт, що наразі військові дії ведуться на території РФ за 500 км від Москви. Про це пише NZZ.

"З настанням України в Курському прикордонному районі, війна з Україною досягла традиційної російської території. Проте навряд чи щось із цього відбивається на вуличній сцені та у поведінці москвичів", — зазначає журналіст.

За його словами, вулиці російської столиці переповнені відпочивальниками, а війна далеко не є проблемою — доти, доки вона не вдирається в дуже приватну реальність сімейного життя. Вторгнення України до Курської області не змінило ситуації.

Акерет поспілкувався з москвичем Максимом, який міг би опинитися на війні, оскільки він служив близько 30 років і воював у Чечні, Югославії та Сирії. Але тепер він не хоче мати нічого спільного з війною.

Незадовго до того, як президент Росії Володимир Путін вирішив атакувати Україну, він пішов зі служби. Навіть коли його колишні військові товариші благали його використати свій досвід, його не вдалося переконати повернутися до армії.

"Вони повинні справлятися самі", — заявляє Максим, звинувачуючи у військових провалах Росії корупцію і той факт, що жоден армійський офіцер ніколи не був міністром оборони за Володимира Путіна.

Адаптація до "нової нормальності"

Перші спроби використати "спеціальну військову операцію", як її називають у Росії, для мобілізації мас незабаром після вторгнення російських військ в Україну було швидко скасовано. Вони зустріли реакцію лише меншості. Більшість була готова підтримати те, що відбувається, але лише пасивно. Спочатку було відкрите повстання проти війни. Але репресивні закони путінського режиму, які посилюються з кожним місяцем, залишили більшості противників війни в країні лише два варіанти: піти чи зберігати мовчання.

Більшість росіян адаптувалися незалежно від того, що саме вони думали про війну в Україні та політику Путіна. Війна стала частиною реальності, з якою доводиться упокоритися кожному, хто хоче й надалі жити в Росії.

"Завдяки гіркому історичному досвіду та свідомому політичному маніпулюванню за десятиліття у них виробилася тенденція виключати політику з життя та думати, що від людини і так нічого не залежить. Вони приймають війну та всі її наслідки як нову норму. Деякі порівнюють це з погодою: людина не може вплинути на те, чи йде дощ, чи світить сонце", — пише репортер.

Він зазначає, що тепер будь-яка заява про війну, кожен лайк та кожен коментар у соціальних мережах можуть поставити під загрозу роботу, створити проблеми дітям у школі, а його автор навіть може потрапити за ґрати. Причому цьому може сприяти навіть сім'я, яка не поділяє погляди того, хто написав.

Акерет зазначає, що тепер москвичі насторожено ставляться до іноземців, а особливо іноземних журналістів.

"Іноземні журналісти стали чимось токсичним: навіть дотик до них сприймається як небезпечний. Навіть ті, хто, як і раніше, готовий говорити, побоюються реакції органів безпеки. Причина, через яку війна майже ніколи не відіграє ролі в публічних розмовах, полягає в тому, що вона витіснена з повсякденного життя, і багато людей не хочуть з нею мати справу.

Що москвичі думають про війну в Україні

У настроях росіян, а особливо москвичів, розібратися складно. У липні опитування незалежного соціологічного інституту "Левада", яке є "скалкою" для російської влади, показало зростання частки тих, хто вважає, що "все гаразд". Більшість опитаних зараз також хочуть, щоб мирні переговори поклали край війні проти України. Як це станеться – неясно.

"Ми переможемо", — кажуть росіяни. Але що вони мають на увазі під "перемогою"? Прагматики сподіваються на заморожування лінії фронту, щоби зупинити вбивства.

"Вуличні опитування навряд чи щось вам принесуть", — журналіст зазначає, що москвичі відмовляються від розмови, іноді навіть до того, як він ставить питання про війну.

Виняток становить чоловік років шістдесяти, який відпочиває на лавці у парку зі своєю дружиною. "Звичайно, ми стурбовані тим, що відбувається в Курську, там страждають росіяни", — каже він, але як тільки Акерет намагається розвинути тему — замовкає.

"Я не готовий про це говорити. Ми нічого не маємо проти будь-кого, ми просто хочемо миру", — заявляє він. І перш ніж пара вирушить у дорогу, жінка знову озирається і повторює: "Ми тільки за мир, за мир".

Москвичі про війну: смиренність і мовчання

"За останні два з половиною роки кожен виробив свою стратегію виходу із ситуації", — зазначає Маркус Акерет.

Багато хто говорить, що війна – це погано, але якщо вона почалася, Росія має перемогти. Інші також розчаровані Заходом. “Чому Захід вважає нас усіх винними? себе несправедливо обмовленими та гордими громадянами Росії.

Ті, хто від початку був налаштований двояко і виявив розуміння рішення Путіна, намагаються все виправдати і прикрасити. "Тут все чудово", — каже москвич, який найменший сумнів у російській політиці відразу приймає на свій рахунок. А керуючий нерухомістю, щодня приїжджає з провінції до Москви на вахтову роботу в житловому комплексі, і так вірить усьому, що виходить із російської пропаганди. "Як ви думаєте, коли вони почнуть третю світову війну? Макрон, Шольц — вони не мають дітей і не думають про майбутнє!", — заявляє він.

Москвичі втомилися від війни. Вони не хочуть думати про війну, про сварку із Заходом і санкції. Вони хочуть жити мирним життям, але не можуть уникнути плакатів, які рекламують військову службу з великими зарплатами в Москві, а не лише у віддалених провінційних містах.

Курськ для них теж далеко. Коли рік тому дрони прилетіли до центру Москви, жителі швидко до цього звикли. Нині вже звикають до того, що в деяких частинах Курської області точаться бої — президент теж применшує ситуацію. Нові опитування показують: довіра до Путіна знизилася через Курськ. Але добрі 73 відсотки опитаних, як то кажуть, залишаються непохитними.

Гуманітарні організації заявляють, що готовність зробити пожертвування більш ніж 100 000 евакуйованих зросла. Деякі тепер готові зробити пожертвування на покращення військової техніки солдатів. Але байдужість та репресії настільки виражені, що ця серпнева подія не здатна струсити суспільство. "Це, звичайно, не приносить світу, якого прагнуть деякі люди", — зазначає журналіст.

Нагадаємо, 22 серпня глава ГУР Міноборони України Кирило Буданов розповів, що Україна провела атаки дронами на центр радіотехнічної розвідки та аеропорт у Підмосков'ї, а також на російську авіабазу у Ростовській області.

А в проєкті Генеральної схеми розвитку енергетики Росії до 2042 року диспетчера енергосистеми РФ до 2030 року Москві загрожує нестача 1,6 гігавата потужності, а до 2042 року цей дефіцит може зрости до 4,2 гігавата.