Ще одна сім'я патріотів на небі: героїчна життєва історія військової Наталі Кузнєцової та її коханого

Їх обох вбила Росія.

Ще одна сім’я патріотів на небі. На фронті загинула військова та активістка Наталя Кузнєцова. Рік тому поліг у бою під Бахмутом її чоловік. 

Про героїчну життєву історію військовослужбовиці та її коханого – читайте в ексклюзиві TSN.UA.

Невимовна втрата

Ще одна велика втрата для України. На фронті загинула військова 67-ї окремої механізованої бригади та активістка "Правого сектору" Наталя Кузнєцова з позивним "Іранка". А рік тому поліг у бою під Бахмутом її чоловік Віктор Панаско. Про це повідомила у своїх соцмережах організація "Правий сектор".

"З невимовним жалем та розпачем мусимо повідомити сумну новину. За трагічних обставин загинула наша посестра Наталя Кузнєцова, подруга Іранка. Подруга Іранка приєдналася до "Правого сектора" ще на Майдані під час "Революції Гідності". Згодом очолила Чернігівську обласну організацію політичної партії "Правий сектор". Від перших днів повномасштабного вторгнення — в строю Добровольчого українського корпусу "Правий сектор", військовослужбовець 67 ОМБр ЗСУ. Наталя — приклад жіночності, витривалості, внутрішнього спокою і разом з тим активної діяльності задля України."

Згодом сумну звістку повідомили і командир Добровольчого розвідувального батальйону "Сонечко" ГУР МОУ Руслан Каганець та військова, активістка Ірина Драгущак.

"Загинула активістка Правого Сектору, військова 67-ї ОМБР та дружина сотника "Іранця" подруга "Іранка" Наталя Кузнєцова, чоловік якої теж загинув на війні 6 травня 2023 року під Бахмутом. Ще одна сім'я патріотів та націоналістів на небі."

"Подруга Іранка. Приклад жіночності, витривалості, мужності і відваги, внутрішнього спокою і разом з тим активної діяльності задля України. У "Правому секторі" з Майдану, а разом із тим у Тризубі (Жіночій Січі). Роками очолювала «Правий сектор» Чернігівщини. Дякую, що мала нагоду Тебе знати. З нас молитва за душу Наталі! Нехай Господь обійме!"

Дата загибелі

Як розповіла у коментарі "УП. Життя" Катерина Кулініч, власниця юридичної компанії, в якій працювала Наталя, жінка загинула 26 серпня через вогнепальне поранення. Наталі Кузнєцовій був 31 рік. Вона родом із Кіровоградщини, однак довго проживала у Чернігові. Жінка була учасницею Євромайдану та очолювала чернігівський осередок "Правого сектору". Про свій шлях Наталя розповідала минулого року в інтерв’ю виданню "ЧЕline".

"На момент початку революції навчалась і працювала в Києві. Після подій 1 грудня вирішили піти з подругою і допомогти власними силами. Познайомились з хлопцем, який виявився з "Правого сектору". Провів нас на поверх, нам дали роботу – готувати чай, канапки, "Мівіну" на імпровізованій "кухні". З того часу почався мій шлях боротьби та народження національної свідомості"

Життя до та після 24 лютого

До повномасштабної війни Наталя працювала юристкою. У травні 2022 року вона повідомила, що долучилася до лав 3-го окремого стрілецького батальйону 67 ОМБр. У березні 2023 року Наталю нагородили орденом "За мужність" ІІІ ступеня.

"Відзнаки, нагороди і визнання добровольців на державному рівні – це важливо. Але найбільшою нагородою особисто для мене буде національна свідомість українців. Які будуть пам’ятати й шанувати бійців при житті і посмертно. Які продовжать шлях боротьби за незалежність"

Ким був чоловік Наталі

Чоловіком Наталі був офіцер Всеукраїнської організації "Тризуб" імені Степана Бандери, командир Чернігівського обласного загону, сотник "Правого сектору", військовослужбовець Віктор Панаско із позивним "Іранець". Після участі в АТО чоловік потрапив за ґрати через те, що захищав дружину від нетверезого нападника, який помер від ножового поранення. Через перевищення самооборони Панаско отримав 15 років ув’язнення. Однак 24 лютого 2022 року військовий за амністією президента звільнився з ув’язнення та відправився на фронт. 6 травня 2023 року Віктор Панаско загинув у бою під Бахмутом. Заупокійну службу за Віктором Панаском 10 травня відправили у Михайлівському Золотоверхому соборі. Пізніше відбулося прощання на Майдані Незалежності.  Прощання з героїнею Наталею Кузнєцовою також відбулося на Майдані Незалежності 29 серпня. 

Росія вбиває найкращих

На жаль, звістка про її загибель цього місяця не єдина, яка сколихнула мережу. Росія продовжує вбивати кращих синів і доньок нашої країни. 14 серпня стало відомо, що внаслідок атаки російського дрона на авто "Госпітальєрів" у Харківській області загинула 35-річна медикиня Олександра Мулькевич. Про це повідомила на сторінці в Instagram засновниця "Госпітальєрів" Яна Зінкевич. Вона назвала смерть посестри Олександри дуже важкою втратою для батальйону та всієї держави.

"На Харківщині росіяни скоїли черговий злочин. Було поцілено з fpv-дрона евакуаційну машину медиків-Госпітальєрів на Харківщині, яка прямувала на виконання задачі. 1 парамедикиня з пораненням середнього ступеню уже в госпіталі, їй надають оперативну допомогу. Обговорюємо питання транспортування пораненої до київського медичного закладу. Одна дівчина, на жаль, загинула. На щиті посестра Майк Мулькевич Олександра Юріївна"

Останній день ротації

Вона також розповіла, що екіпаж з трьох дівчат мав відпрацювати останній день своєї ротації та 15 серпня, вже бути вдома зі своїми сім’ями. Однак Олександрі цього не судилось, її не дочекались мати та чоловік.

"Екіпаж із трьох дівчат мав відпрацювати сьогодні крайній день своєї ротації і завтра вже бути вдома зі своїми сім'ями. Троє відважних українок, які обрали своєю місією порятунок людських життів, наймирнішу і найнебезпечнішу ідею, були змушені змінити свої мирні професії і долучитись до підтримки українських Сил оборони. На кривавому рахунку росіян іще одна обірвана молода доля відважної українки. Я висловлюю глибокі співчуття родині полеглої Героїні - чоловікові та матері, її друзям, побратимам, посестрам, екіпажу. Це дуже важка втрата для нашого батальйону і для усієї держави"

Обстріл відбувся у селищі Білий Колодязь

Своєю чергою начальник поліції Харківщини Сергій Болвінов уточнив, що обстріл відбувся у селищі Білий Колодязь. За його словами, вибухом з російського безпілотника зачепило також автівку цивільних, яка їхала в тому ж напрямку.

"Знову FPV - росіяни вбили медиків-волонтерів. У селищі Білий Колодязь росіяни атакували машину медичного батальйону “Госпітальєри”. Загинули двоє медиків - чоловік та жінка, які були в автомобілі. Вибухом з російського безпілотника  зачепило також автівку цивільних, яка їхала в тому ж напрямку. Там було троє людей, всі вони поранені."

Реакція "Госпітальєрів"

Олександра Мулькевич була командиром екіпажу бойових медиків. У батальйоні "Госпітальєри" з невимовним сумом зустріли звістку про смерть бойової подруги. Про неї відгукуються, як про неймовірну людину, "універсального бійця", який ніколи не відмовляв у допомозі, завжди мотивувала інших та піклувалась про свій екіпаж.

"Майк, нам буде тебе дуже не вистачати. Вже не вистачає. І біль розриває серце на шматки."

У батальйоні зворушили некрологом вбитої РФ медикині, в якому розповіли, як вона мотивувала та підтримувала колег.

"Я ніколи не зустрічав людину, якій під силу дійсно все! Всі наші спільні знайомі відгукувались про неї як про «універсального бійця» який ніколи не відмовляв у допомозі, міг виконати будь-яку роботу, будь-який проєкт, при цьому завжди створювавши найприємніший «клімат», який тільки доводилось відчувати"

"З Майк працювали на одному напрямку суміжними екіпажами в червні, і вийшло так, що дуже швидко потоваришували. Кепсько, що так мало часу була честь знати її. Майк була неймовірною людиною, водієм, бойовим медиком, командиром екіпажу і просто свідомою громадянкою нашої країни. Завжди мотивувала, сама теж прагнула навчатись, підвищувати навички, саморозвиватись. Завжди піклувалась про свій екіпаж, і не тільки. Мене, коли я їхала в червні вперше старшою на медевак, та і наш екіпаж увесь підтримувала на всіх етапах - від зборів на базі, підготовки машини до простого «як ви?» та напоїти чаєм на стабі після важкого еваку. Не цуралась і неабияк як підтримувала новеньких в баті. Була взірцем в роботі та поза її межами. Легка на підйом, ще й усіх теж підіймала"

Під час знайомства з такими сильними і тендітними дівчатами, в голові зникає фраза "Дівчатам не місце на війні"... Герої не вмирають"

Реакція друзів 

В день, коли мережу сколихнула звістка про смерть Олександри, тисячі людей написали на своїх сторінках слова співчуття. Серед них були і друзі загиблої медикині.

"Зараз пишу цей пост і знаю, що за кілька годин до мене нарешті дійде шо тебе не стало, ти загинула. Ти була моєю подругою, моїм компаньйоном по проєкту, кращою кого я знала. Ця поїздка в Київ була такою особливою, бо ми проводили разом час. Зазвичай цього часу не вистачало, рада, що ми були разом в цю поїздку. В нас немає спільних фото, є лише оце, яке я тобі зробила у 2022 році. Я ще тоді подумала, яке у тебе велике серце і як сильно я хочу, щоб ми були друзями. І ми були. І я ціную це, кожну хвилину з тобою. Твою підтримку, жарти, пиво разом, твій інструктаж, як пакувати евак, твої ідеї і запал. Твій позивний був «Майк», бо ти хотіла, щоб тебе сприймали серйозно. Все так і було. Ми твої друзі, твій чоловік, родина, всі ті, хто тебе хоч трошки знав, наші британські колеги, ми тебе любимо. Ти завжди в нашому серці. Світ від сьогодні втратив найдобріше серце. Спочивай з миром. Я тебе назавжди люблю"