Уроки щастя та поліція у школі. Чим здивує 1 вересня учнів та батьків?

Напередодні нового навчального року розгорнулася дискусія на тему, як краще викладати історію України – окремим предметом чи у поєднанні з історією світовою? Рішення з цього приводу могло б претендувати на статус головної новації навчального року 2024-2025, але поки що воно відкладене.

«Це питання обговорюватимемо мінімум через рік», – каже «Главкому» народна депутатка, членкиня комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій Наталія Піпа. 

Натомість з 1 вересня учнів чекають інші нововведення, доцільність запровадження яких також провокує дискусії серед батьків та педагогів.

СОБі та дітям. У школах працюватимуть офіцери служби освітньої безпеки 

З нового навчального року в багатьох школах працюватиме спеціальний поліцейський – офіцер Служби освітньої безпеки (або СОБ). 

«Офіцери Служби освітньої безпеки перебуватимуть в закладах загальної середньої освіти впродовж усього навчального процесу. Вони контролюватимуть пропускний режим та патрулюватимуть територію закладу, щоби жодна стороння особа або небезпечний предмет не загрожували безпеці учнів та персоналу. Вони проводитимуть інтерактивні заняття зі школярами з питань правової обізнаності та співпрацюватимуть з усіма учасниками освітнього процесу – вчителями, батьками, щоби максимально якісно організувати заходи безпеки в школах», – розповіла в ефірі Національного телемарафону виконувачка обов'язків начальника Управління організації Служби освітньої безпеки Нацполіції Надія Ситник. За її словами, офіцери також впроваджуватимуть методи запобігання булінгу та «у взаємодії з дітьми мотивуватимуть їх до активної життєвої позиції».

Від 1 вересня офіцери працюватимуть у 763 школах країни, а до кінця 2024 року, за планом Міністерства внутрішніх справ, СОБівці з’являться у приблизно 2 тис. шкіл.

У профільному парламентському комітеті до цієї новації ставляться досить скептично.

«Можливо, є сенс впровадити таку посаду на прифронтових територіях, але не по всій країні, – вважає Наталія Піпа. – Гадаю, що шкільна охорона впорається із завданням не гірше, аніж офіцер безпеки від МВС. До речі, експеримент із «вживлення» у школу поліцейських проводили у Канаді, і він повністю провалився. Діти почали сприймати школу як місце примусу, впала мотивація до навчання і взагалі бажання відвідувати навчальний заклад».

Ще один контраргумент Піпи полягає у тому, що утримання служби освітньої безпеки уряд збирається покласти на плечі місцевої влади, в якої й без цього забагато завдань, зокрема, пов’язаних з організацією навчального процесу під час війни.

Перший відбір «шкільних офіцерів» відбувся серед діючих поліцейських, а наступних СОБівців набирали серед цивільного населення. Відбір був дуже ретельним, вимоги – надзвичайно високі, засвідчила Надія Ситник, адже лише чверть людей, котрі подали анкети на вакантні місця офіцера Служби освітньої безпеки, змогли пройти суворий відбір.

У принципі підбору кадрів серед цивільних депутатка Піпа теж бачить мінус. «Врахуймо, що йдеться про контингент чоловіків, яких нам дуже бракує на фронті», – зауважує вона у розмові з «Главкомом».

Навчання тільки офлайн і вдосконалені бомбосховища

Цей навчальний рік діти також займатимуться очно, наголошують у Міністерстві освіти. У відомстві наполягають, що це буде «кроком до нормального шкільного життя, якого бракувало в останні роки через пандемію та воєнні дії». Водночас на прифронтових територіях доцільність онлайн- чи офлайн-навчання визначає місцева влада.

На жаль, Міносвіти не дало важливої вказівки – за можливості продовжувати освітній процес, коли діти перебувають у сховищах під час тривоги. «Перерва» на час повітряної тривоги минулого навчального року «вкрала» приблизно чверть учбового часу. Вкрай мало шкіл продовжували заняття у бомбосховищах, адже у більшості навчальних закладів для повноцінного проведення уроку умов немає. 

«Ситуація з укриттями за останній рік кардинально не змінилася, – констатує Наталія Піпа. – Кабмін виділив 1 млрд грн, а зараз дав ще додаткових 216 млн на укриття. І підняв планку вимог. Якщо раніше сховищем вважали будь-яке підземне або напівпідвальне приміщення, або навіть наземне, але укрите мішками з піском тощо, то зараз такий варіант вже не годиться. І це добре, що збільшили вимоги до безпеки, але, з іншого боку, ці вимоги складно реалізувати. Уявіть, що у вас школа – у щільній міській забудові, то як під нею вирити бомбосховище або як побудувати його поруч, якщо місця просто немає? Кошти виділяє уряд, а будує, тобто ламає голову, як побудувати, – місцева влада».

Директор однієї зі столичних шкіл, а також батьки, з якими поспілкувався «Главком», не під запис пояснюють: кожна школа вирішуватиме питання очного/заочного навчання на власний розсуд, залежно від можливостей. Наприклад, якщо місць в укритті для всіх учнів бракує, то адміністрація закладу проводитиме навчання у дві зміни, десь уроки поділять навпіл: частину проведуть у школах, а частину – на онлайн-платформах.

«Уроки щастя»

Офіційний сайт Нової української школи (НУШ) інформує: у прийдешньому навчальному році для дітей молодших та середніх класів буде запроваджено «уроки щастя». Це не окрема дисципліна – передбачається, що матеріали курсу інтегрують через інші шкільні предмети.

Ідея таких уроків належить першій леді Олені Зеленській. Навчатимуть «щастю» (а радше – емпатії, спілкуванню з людьми, творчості) учнів 1-7 класів, а також дошкільнят. Як викладати цей нестандартний урок, вчителі, з якими поспілкувався «Главком», достеменно не знають.

«Нам сказали завантажити американську програму Well-Being і «танцювати» від цього прототипу: адаптувати до українських реалій та наповнити згадками про українську культуру. Про цю вимогу стало відомо у другій половині липня. Підготуватися адекватно за такий короткий термін просто нереально, враховуючи те, що у кожного є свій власний предмет», – бідкаються на умовах анонімності вчителі київських шкіл.

«Ми не готові до уроків щастя, скажу відверто, – відверто ділиться з «Главкомом» вчителька початкової школи полтавського ліцею № 31 Олена Булига. – Передусім мають бути відведені години, а нам їх не виділили – Міністерство у навчальні плани такі години просто не включило… Чи ми повинні вписати їх у свій предмет? Було б оптимально, якби, наприклад, уроки літератури включали і уроки щастя також. Адже проводити цілий окремий такий урок – як на мене, ця ідея притягнута за вуха».

Отже, на сьогодні немає ані планів, ані посібників, ані виділених під «уроки щастя» годин.

Кількість учнів у першому класі обмежать 

Від 1 вересня 2024 року у кожному першому класі має бути не більше, ніж 24 дитини. Це нововведення має на меті покращити увагу вчителів до кожної дитини та сприяти глибшому засвоєнню знань, пояснюють методисти Міносвіти. Нижню планку міністерство дозволяє встановлювати на рівні п’яти учнів. 

Починаючи з другого року навчання і далі у класі має бути до 30 учнів. 

Такі нормативи діють з початку 2000-х. Однак до повномасштабного вторгнення у спальних районах міст цей норматив не виконувався – класи були переповнені, а у містах-мільйонниках, зокрема, у Києві, класи на лівому березі налічували й понад 40 учнів. Проте з війною частина дітей виїхала з України. І це спричинило нову проблему, яку не зауважило Міносвіти.

Справа у тім, що згідно з нормативами, прийнятими ще у 2002 році, для кращого засвоєння окремих предметів, зокрема, іноземної мови, клас має ділитися щонайменше на дві групи, якщо у ньому вчаться 28 та більше учнів. Сьогодні ж через демографічну кризу, спричинену війною, навіть у столиці класи часто не мають 28 дітей, тож поділ на групи не відбувається. Таким чином, клас із 25-27 дітей вчить англійську разом, скаржаться батьки. 

Переміщені діти останній рік навчатимуться онлайн

Цей навчальний рік буде останнім, коли школярі з родин внутрішньо переміщених осіб можуть вчитися онлайн у своїй «старій» школі (тобто тій, де вони навчалися до великої війни). Вже 1 вересня 2025 року всі без винятку діти підуть на очне навчання у школи за місцем свого фактичного перебування.

Міносвіти нагадує, що норма, введена у 2022-му, за рік буде скасована, і принагідно роз’яснює алгоритм дій для батьків, які на новому місці ще не обрали школу своїй дитині.

Дітей навчатимуть оновленому «Захисту України»

«Захист України» – не новий, але радикально оновлений предмет. За словами міністра освіти Оксена Лісового, сьогодні Міносвіти бачить «Захист України» як майже новий предмет, що складається з шести модулів. Це – домедична допомога, топографія, тактика, інженерія, радіозв’язок та управління безпілотними апаратами.

«Ми викинули з освітньої програми все, що туди потрапило за радянським підходом. Завдання нової дисципліни – дати молодому громадянину усвідомлене розуміння того, для чого захищати державу і чому це вигідно йому особисто. І далі – навички того, як саме він може захищати її», – зазначив hromadske міністр освіти Оксен Лісовий.

Уряд виділив 1,7 млрд грн на створення осередків навчання з сучасною матеріально-технічною базою (включаючи електронні тири і обладнання для підготовки операторів БПЛА). Подібні осередки не повинні бути при кожній школі – власне, забезпечити таке неможливо. Але тренінгові центри для старшокласників мусили відкритися у всіх громадах. Проте, як коментує Наталія Піпа, «далеко не кожна громада скористалася можливістю отримати кошти з бюджету та створити такий центр». 

Руслан Трегуб, один з ініціаторів запровадження основ військової підготовки у середній школі, а нині заступник командира механізованої роти ТРО, вважає, що головна проблема – це відсутність кваліфікованих педагогічних працівників, які викладатимуть «Захист України». 

У вишах, які готують педагогів, просто немає такої спеціалізації, зазначає Трегуб, і тому «Захист України» викладає хто завгодно – «фізкультурник», «трудовик», вчитель французької мови. Кадрова проблема й надалі стоятиме гостро, оскільки викладачам держава не може запропонувати гідну зарплату. 

При цьому відповідні посібники є, відповідає Трегуб на уточнююче питання «Главкома». Але, на його переконання, жодні книжки не рятують ситуацію – викладати предмет мають профільні фахівці, які досконало знають його, а не просто хапаються за додаткові години навантаження, щоб заробити зайву копійку.

«Вихід бачу у створенні ресурсних центрів, – продовжує Трегуб. – Один такий, наприклад, є в Обухові, один – у Білій Церкві. Є й інші, зокрема, на Західній Україні. Вчителі, які працюють там, викладають «Захист України» з понеділка по п’ятницю. Вони не сумісники і займаються тільки цим. А школярів привозять у такий центр з усіх навколишніх населених пунктів». 

За словами Трегуба, місцева влада дійсно ухиляється від створення подібних центрів – просто тому, що не хоче відповідати за них. А щодо коштів, виділених урядом, то великі гроші тут й не потрібні, переконаний військовий: «Будь-яка громада має власні матеріальні можливості для облаштування пари класів. Було б бажання та відповідні викладачі».

Наталя Лебідь, «Главком»