Зірка "Конотопської відьми" Олена Хохлаткіна розповіла свою історію музею "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова

Олена Хохлаткіна – акторка театру та кіно, народна артистка України, зірка українського горор-фільму "Конотопська відьма". Вона народилася та виросла у Херсоні та розпочала кар’єру у Херсонському театрі ім. Куліша. Потім багато років була провідною акторкою у Донецькому національному академічному музично-драматичному театрі. З початком військових дій на Донбасі Олена із дітьми та чоловіком переїхала до Києва. Свою розповідь про пережите акторка довірила Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Мій дім, моє коріння, моя сила – це Херсон. Дім моїх дітей – це Донецьк. Там була наша перша власна квартира. Вперше відчинивши її двері, ми з чоловіком встали на коліна і плакали. А зараз у мене немає дому. Усі чули пісню з такими рядками. Це я. Це багато хто з нас тепер. Зараз мій дім там, де мої діти", – ділиться акторка з Олексієм Сухановим, актором, ведучим, амбасадором Музею.

Як у Херсоні, так і у Донецьку Олена плекала українську мову та грала вистави саме рідною.

"Це було принципове питання: український театр, працюємо українською мовою. З дитинства я росла з українськими піснями. Херсонська область – це завжди була Україна. Діти мої слухали пісні, колискові українською мовою. Вони зростали за лаштунками Херсонського, Донецького українських театрів. Творче середовище в нас завжди було україномовне", – згадує Олена.

Свого часу її запрошували приєднатися до театральної трупи в так званій "ДНР". Звісно ж, Олена відмовилася.

"Мені воно противно було. Не моє, не відгукується у мені. Викликає ненависть одразу", – каже акторка.

З Донецька сім'я виїжджала швидко – майже в чому були, в тому й поїхали. Вже у Києві люди віддавали їм одяг, побутові речі... З того часу Олена Хохлаткіна мешкає та працює у столиці. Біль завжди живе всередині, але Олена відплакала і прийняла свою втрату. Тепер вона називає себе людиною світу.

Ви знайдете її розповідь з перших вуст за посиланням.

Історія Олени Хохлаткіної увійшла до Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова, який збирає історії мирних мешканців України про війну від першої особи. Його архів містить вже понад 115 тисяч історій.