Обмовку українського міністра на конференції в Ольшитні найбільше розкручує Москва. Чи це не дивує Варшаву?

Відносини України та Республіки Польщі мають стратегічний характер не тільки тому, що в травні 1992 року було підписано широкомасштабний політичний договір про дружбу і співробітництво і Польща стала першою країною з якою було укладено такий важливий двосторонній документ, а тому що вони реально набули такого характеру більше ніж за останні три десятиліття, особливо під час широкомасштабного російського вторгнення в Україну. Офіційна Варшава надає Києву щиру та всебічну допомогу зброєю, фінансами та логістичною підтримкою.

В Польщу переїхало майже мільйон українців, які хотіли вберегти себе та своїх дітей від постійних російських варварських ракетних та артилерійських обстрілів цивільної інфраструктури. Там їм дали прихисток. Більшість з них працює в Польщі примножуючи національне багатство країни, так як значна кількість поляків виїхала на заробітки до більш розвинених країн таких як Німеччина, Ірландія, Норвегія.

Між тим, відносини України та Польщі ризикують стати жертвою інформаційної війни, розв’язаної Москвою, інсценованої вмілими маніпуляціями на болючі для обох держав теми історичного минулого. Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, перебуваючи з робочим візитом в Польщі провів двосторонню зустріч з міністром закордонних справ Радославом Сікорським в Ольштині, а також спільно взяв участь в конференції "Campus Polska Przyszlosci 2024".

Під час конференції політики з колишньої партії влади "Право і справедливість" обурилися на слова очільника МЗС України  щодо відповіді на питання ексгумацій загиблих під час подій на Волині 1943-1945 років. Вони були незадоволені згадкою операції "Вісла" під час панельної дискусії. Причиною обурення стала відповідь Дмитра Кулеби коли з аудиторії запитали, якими обидва міністри бачать способи знизити напругу в історичних питаннях, що продовжують отруювати відносини України та Польщі. Радослав Сікорський зазначив, що можна "або турбуватися про те, що сусіди завдали одне одному у минулому, або ж подумати, як запобігати подібному у майбутньому та боротися зі спільним ворогом".

Він додав, що, на його думку, вони з Дмитром Кулебою своєю роботою інвестують у майбутнє польсько-українських відносин. Дмитро Кулеба у своїй відповіді зазначив, що польсько-українське минуле бувало непростим, а Росія не втрачає нагоди роздмухувати такі історичні питання задля досягнення своїх цілей.  Після того як Д.Кулебу спитали, коли Україна зніме заборону на ексгумацію загиблих під час подій на Волині 1943-45 років, Кулеба у відповідь запитав, чи слухачка знає про операцію "Вісла" 1947 року з примусового переселення українців в іншу частину Польщі, частина з яких так опинилися зокрема в Ольштині. Він сказав про території, які охоплювала операція, як українські землі.

Очевидно, що малося на увазі території, де проживали одвіку українці. Проте це відразу стало предметом гострих нападок частини присутніх. "Очільник МЗС України Дмитро Кулеба назвав території Люблінщини, Підкарпаття і Малопольщі "українськими територіями", це безпрецедентно", — обурилася колишня прем’єрка від партії "Право і справедливість" (ПіС) Беата Шидло. Вона додала, що це виглядає як зневага після всієї допомоги, яку надала Польща. Хоча не зрозуміло, а що якби Польща не надавала допомоги Україні, то тоді такі висловлювання були б логічними? При цьому мер прикордонного міста Хелм Якуб Банашек, також представник "ПіС", заявив, що має велике співчуття до України, але після слів Кулеби відчув, що "повного примирення у правді не буде". Він також зазначив, що абсолютно не коректно порівнювати події на Волині та операцію "Вісла", хоч і запевнив, що засуджує цю акцію.

Пролунали й інші запальні виступи радикального характеру. Потім відбулася медіа атака на міністра закордонних справ України. Російська пропаганда на території Польщі буквально за години перейшла до повноцінного інформаційного нападу з використанням ментальних кодів, історичних стереотипів та упереджень. Тригером стало згадане  питання учасника конференції, яке було обрано не випадково. Гра на болючих історичних темах - можливість для певних польських політиків, партій набути популярності та підвищити свій рейтинг.

До того такі теми набирають шалену кількість лайків у соціальних мережах й активують історичні травми. Польський політикум та суспільство непомітно для себе втягуються у різноманітні внутрішні суперечки, у яких питання розділу Речі Посполитої чи "Волинської різанини" стають маркерами приналежності до тієї чи іншої політичної партії чи групи. До внутрішніх суперечностей щодо ставлення до Брюсселю, релігії, мігрантів додається ставлення до України. Популістські сили в Польщі таким чином формують ще одну точку напруги з євроатлантичними союзниками, зокрема, щодо політичного майбутнього України та її військової підтримки. Активне згадування історичних травм може призвести на шлях угорського прем'єра В. Орбана, який періодично піддає сумніву результати Тріанонського мирного договору 1919 р. за підсумками Першої світової війни, за якого Угорщина втратила 40% території та вихід до морів.

Неоднозначна реакція частини польської політичної спільноти свідчить про те, що суспільне життя в країні вразливе для російської пропаганди. У польській політичний та інформаційний простір проникають російські наративи, що генерують специфічне ставлення не тільки до України, а й до ЄС та НАТО. Дана ситуація є свідченням того, що Польща та європейські країни не розуміють усього масштабу й ступеню тиску роспропаганди, яка в прямому сенсі створює штучну дипломатичну й культурну війну. Європа й досі не виробила технологій спротиву російській ментальній агресії. Сама польська політична спільнота генерує масштабну політичну та управлінську кризу. А такі кризи російська пропаганда зазвичай розглядає як значний успіх, супроводжуючи їх масштабною дестабілізацією, зокрема, у сфері безпеки. В інтересах Польщі зупинити антиукраїнську істерію. Особливо це важливо в переддень 85-ї річниці початку Другої світової війни. Тоді нацистська Німеччина напала на Польщу, інсценувавши прикордонний конфлікт, а СРСР через два з половиною тижні приєднався до цієї агресії, ставши співучасником розв’язання Другої світової війни, напавши на Польщу з іншого боку. Агресію завжди легше зупинити рішучим втручанням на початку, поки агресор ще не зміцнився і не пристосувався. З гітлеризмом було покінчено завдяки принципу Союзників - тільки беззастережна капітуляція Німеччини. Для знищення путінізму наразі також немає іншого рецепту.

Сучасна РФ вдає з себе спадкоємицю переможців Другої світової війни і називає всіх своїх ворогів "фашистами". Але насправді путінська РФ - спадкоємиця сталінського СРСР, що розв’язав війну проти Польщі, а після закінчення Другої світової війни фактично її окупував до 1990 року. То чи не насторожує Варшаву той факт, що саме путінська пропаганда найширше включилася в медійну хайку та розкручування подій на конференції в Ольштині?