Путін принижений, у нього не більше 3 місяців на дії: розмова з віцемаршалом Британії

Про це у розмові з 24 Каналом сказав віцемаршал Королівських ВПС Великої Британії у відставці та військовий аналітик телеканалу Sky News Шон Белл, пояснивши, що з настанням зими вести бойові дії стане складніше. Крім того, Владімір Путін сподівається, що наступним президентом США стане Дональд Трамп, який може спробувати розпочати переговори, щоб зупинити війну. Більше про це, як розвиватиметься Курська операція та що може змінити хід війни – читайте далі у матеріалі.

Справжні цілі ЗСУ в Курській області

Наступ України на території Росії триває вже третій тиждень. Здається, Росія не здатна відбити цю атаку й навіть завдати контрудару. Президент Володимир Зеленський заявив, що цей наступ на Курщині не має на меті покращити переговорні позиції України. Чи вважаєте ви цю заяву ознакою того, що війна на російській території триватиме до самого кінця цієї війни?

Це цікаве запитання. Насамперед дякую, що запросили мене. Усвідомлюю, що я не українець, але говоритиму з українцем про війну в Україні. Я колишній військовий, який брав участь в операціях по всьому світу. Також я досі підтримую тісні зв'язки з розвідкою, аби знати, що насправді відбувається.

Отже, відповідаючи на ваше запитання, вважаю, що варто задуматися, чого саме намагався досягти президент Зеленський цим наступом на території Росії.

Українці чітко дали зрозуміти, що не мають наміру утримувати ці території. Отже, питання в тому, чи це пов'язано з переговорними позиціями, чи, як здається більш ймовірним, це зроблено, щоб поставити президента Владіміра Путіна в незручне становище; показати, що не все йде так, як того хоче Росія, і підвищити моральний дух не лише ваших бійців, але й усіх українців.

Питання в тому, як відреагує Путін? Чи намагатиметься він відбити це вторгнення? Єдиний спосіб досягти цього – перекинути бійців з передової, що зменшить тиск на лінії фронту. Це, мабуть, те, чого прагне досягти президент Зеленський і його військове командування.

Чи вважаєте ви заяву президента Зеленського схожою на його відомий вислів: "Мені потрібні боєприпаси, а не евакуація"?

Так, я стежу за війною із самого початку в лютому. Більшість західних аналітиків вважають, що виняткова оборона українських сил зупинила просування Росії на Київ і запобігла захопленню всієї України. Але з того часу Україна відчайдушно потребує зброї. Росія використовує доходи від продажу нафти для закупівлі зброї з Північної Кореї та Ірану і втроє збільшила обсяги виробництва оборонної промисловості.

Україна намагається робити те ж саме, але їй вкрай потрібна подальша підтримка Заходу, не лише фінансова, а й військова. Для мене було великим розчаруванням те, що Конгрес (США – 24 Канал) затримав затвердження мільярдів доларів військової допомоги для України. Це дуже ускладнило становище України та, ймовірно, призвело до ситуації, в якій Україна опинилася зараз, коли російські сили продовжують повільно просуватися на Донбасі.

Як далеко ЗСУ планують зайти на територію Росії

Також президент Зеленський розкрив деякі військові цілі цього наступу всередині Росії. Він розповів, що ця операція мала на меті не допустити наступу окупантів на Суми. За його словами, ця атака завадила Росії захопити це місто. Чи вважаєте цю операцію превентивною з військового погляду?

Як військовий, я думаю, що Росія більша, має більше ресурсів, є багатшою та має більшу за чисельністю армію. Якщо Україна опиниться у боях на виснаження з росіянами, де солдати борються один з одним у великих масах, то виграти таку битву Україні буде дуже важко. Отже, Україні потрібно знаходити розумні способи ведення війни, використовуючи технології, інновації, несподіванки та обманні дії.

Я вважаю, що президент Зеленський дуже ефективно, разом зі своїми генералами, провів операцію всередині Росії. Цього Захід не очікував, і ймовірно, що й президент Путін також не був готовий до такого. Тож я був би дуже здивований, якби президент Зеленський захотів розкрити цілі цієї операції. Він хотів би, аби Путін гадав про те, якими є цілі наступу.

Цікаво, наскільки далеко Україна буде просуватися вглиб Росії. У мене є кілька українських колег, одна з яких працювала в медіа в Україні, і вона з гордістю сказала, що хотіла б побачити український прапор у центрі Москви. Це, звісно, досить амбітно, але Сили оборони підірвали три великі мости через річку Сейм, і це, здається, визначає межу того, як далеко вони хочуть зайти вглиб Росії.

Отже, ключове запитання наступне: як закріпитися і максимально ускладнити для Росії відновлення контролю над цими територіями? Поки українські сили перебувають на російській території, це ставить президента Путіна в незручне становище, принижує його і демонструє, що він не є гарантом безпеки. Можу припустити, що президент Зеленський хоче зробити життя Путіна якомога менш комфортним.

ЗСУ знищили 3 ключових мости на Курщині / Getty Images

У Путіна є 10 – 12 тижнів, щоб просунутися на Донбасі

А що потрібно диктатору Путіну, аби пережити окупацію російської території в Курській області?

Знову ж таки, важко заглянути йому в голову, але можу проаналізувати цю ситуацію з погляду західного військового аналітика.

Коли Росія не змогла захопити Київ на початку 2022 року, очікувалося, що вона перегляне свої цілі у межах так званої "сво". Схоже, що його мета – це Крим, Донбас і територіальний міст між ними. На цей момент більшість цієї території вже під контролем Росії, окрім частини Донбасу. Імовірно, наразі це є пріоритетом для Путіна.

Вам відомо краще, ніж мені, що взимку вести бойові дії в час холодної української зими надзвичайно важко. Отже, у військ Путіна є від 10 до 12 тижнів, щоб максимально просунутися вперед до початку зими. Можу припустити, що російський диктатор сподівається, що якщо на американських президентських виборах знову до влади прийде Дональд Трамп, то Трамп може бути готовий до переговорів аби принаймні спробувати зупинити війну, що могло б зіграти на руку Путіну.

Більшість з нас дуже стурбовані цим. Такі рішення точно не повинні бути рішенням американського президента, зокрема щодо долі України. Якщо Путін буде винагороджений за свою жорстоку агресію проти України, це матиме глибокі наслідки для всього вільного світу.

Коли Путін всерйоз займеться обороною Курщини

Колишній командувач військами США в Європі генерал Бен Годжес заявив, що українські сили можуть зайти настільки далеко вглиб Росії, наскільки захочуть. Яка ваша думка щодо цієї заяви та за яких умов це може стати реальністю?

Одна з труднощів при входженні на ворожу територію – це забезпечення ваших сил. Одна річ – увійти та, як у комп'ютерній грі, просто продовжувати бій. Але реалії війни такі, що вам потрібен величезний логістичний ланцюг для підтримки ваших бійців паливом, боєприпасами, зброєю, їжею тощо.

Чим далі просуваєтеся на ворожу територію, тим довшим стає логістичний ланцюг, і тим вразливішими стають ваші сили. Ми знаємо, що на початкових етапах наступу на Росію були залучені близько тисячі українських військових і 20 бойових танків, зокрема деякі західні танки. Але після того, як Україні вдалося відносно легко прорватися в Росію, було додатково залучено ще близько 10 тисяч військових. Але наскільки далеко вони можуть зайти?

Одним з факторів, що обмежують, є логістика, а ще одне – нестача бойової сили, з якою Україна наразі стикається. Пріоритет для Росії залишається на Донбасі, і чим більше військових Україна перекине на російську територію, тим менше сил залишиться для оборони Донбасу, що може полегшити окупантам досягнення їхніх цілей.

Це, звісно, ставить Путіна в незручне становище, адже частина російської території окупована українськими силами. Як військовий, я можу сказати, що Путін може вирішити розібратися з цим пізніше, спершу спробувавши забезпечити контроль над Донбасом, а потім розбиратися з цим наступом. Здається, саме це він і робить зараз.

Хоча Кремль намагається применшити значення цього наступу України в Курській області, наскільки для Путіна цей наступ є болючим?

Я вважаю, що дуже болючим. Одне з того, що він контролює – це інформація, яка надходить до російського народу. Він описує війну в Україні як нібито "визволення". Але в нього дивний спосіб "звільнення" України: мільйони людей були змушені виїхати, сотні тисяч загинули або були поранені, а міста і містечка зрівнялися із землею. Для мене це не "визволення", але це те, що він каже своєму народові.

Поступово, кількість втрат, яких зазнає Росія, стає відома. Чоловіки та жінки, які не повертаються додому, залишають після себе матерів, партнерів, дітей. Дедалі більше людей в Росії починають усвідомлювати ціну авантюри Путіна в Україні.

І чим більше людей евакуюють з Курської області, тим очевиднішою стає ситуація. Усі ці люди розповідатимуть, що Україна прорвалася на російську територію, і це, напевно, є дуже болісним для Путіна, який стверджує, що є гарантом безпеки, а тепер вперше з 1941 року на російську територію зайшли війська. Це не найкращий результат для Путіна. Це бентежить його і завдає болю.

Обстрілами енергосистеми Росія прагне зупинити ВПК України

Уранці 26 серпня Росія здійснила повномасштабну ракетну і дронову атаку по Україні, знову намагаючись атакувати енергетичну інфраструктуру. Це тривала кампанія російських військ. Можливо, це знак відчаю, оскільки вони не можуть відбити наступ України в Курській області, і тому намагаються воювати проти мирного населення?

Я б хотів з вами погодитися, але не думаю, що це правда. Минулого року Росія також намагалася зробити життя українців якомога гіршим, атакуючи енергетичну інфраструктуру. Цього року вона зосередилася на цьому ще на початку року.

Напевно це тому, що Росія намагається зупинити оборонну промисловість України, зокрема унеможливити виробництво зброї для підтримки війни. Президент Зеленський заявив, що Україна прагне передати на поле бою мільйон нових дронів. Ці дрони виявилися дуже ефективними щодо ліквідації окремих солдатів, ураження аеродромів, запасів пального та логістики.

Я підозрюю, що це все частина кампанії Путіна, яка має на меті підрив оборонної промисловості України та зупинку виробництва цієї зброї, яка має вирішальне значення на полі бою.

Чи вважаєте цю кампанію ефективною, адже Україна продовжує виробляти велику кількість зброї, дронів та іншого військового обладнання?

Так, ця війна показала західним країнам важливий урок – потрібні запаси боєприпасів і зброї для війни. Але коли війна триває не тижнями чи місяцями, а роками, – запасів не вистачає. Це стає індустріалізованою війною, де важливо, наскільки швидко ви можете переобладнати свою промисловість для підтримки військових зусиль.

Росія утричі збільшила свою оборонну промисловість і використовує нафтові доходи для купівлі зброї в Ірані та Північній Кореї. Україна ж залишається мішенню для російських ракет, і це дуже важко для неї. Для того, щоб Україна могла продовжувати протистояти цій агресії, Захід має й надалі підтримувати її фінансово та військово.

Росія масштабно атакувала Україну дронами та ракетами 26 серпня / Getty Images

Чи дозволить Британія бити вглиб Росії без дозволу США

Як повідомляє The Guardian, Україна просить західних союзників дозволити Збройним Силам використовувати крилаті ракети Storm Shadow дальнього радіуса для ударів по військових цілях поблизу Москви та Санкт-Петербурга. Українські військові вважають, що так можна змусити Москву сісти за стіл переговорів і завершити війну. Що ви думаєте про цей військовий план?

Мене розчаровує те, що на початку війни Захід дуже неохоче надавав Україні військову підтримку, адже боявся бути втягнутим у війну. Чесно кажучи, Україна не є членом НАТО, і багато хто вважав, що вона швидко впаде під натиском Росії. Насправді дивовижна відвага та завзятість українських солдатів сприяли обороні й відкинули Росію назад. Це було вражаюче.

З того часу Захід поступово почав надавати протитанкову зброю. Потім через деякий час і завдяки лідерству з боку Великої Британії, все-таки були надані танки. Ми надали Challenger 2, згодом Leopard 2, а тоді врешті-решт включилися і США. Надали далекобійну зброю, а зовсім недавно винищувачі.

Але це був повільний процес. Путін знає, що якби Захід втрутився безпосередньо, то його вторгнення зупинилося б миттєво. Він не міг би воювати на рівних із силами НАТО. Альянс чітко дає зрозуміти, що не хоче грати за планом Путіна.

Він воює не лише з Україною, а й із Заходом через ризик ядерного конфлікту, через ризик того, що Росія може вступити в конфлікт з НАТО. Тож до цього часу тонка межа між тим, скільки військових можливостей можна надати та де їх можна використовувати – була дуже делікатно пройдена.

З погляду Великої Британії, я розумію, що наш уряд чітко заявив: якщо Україна використовує передану зброю відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, ми не хвилюємося, як саме вона буде застосована.

Але США були більш обережними в цьому питанні, особливо щодо ракет ATACMS. Врешті-решт, я розумію, що останніми тижнями, після початку операції ЗСУ на Курщині, США провели зустрічі з деякими своїми західними партнерами й сказали, що не можуть допустити, що одна країна робить одне, а інші країни – інше, адже всі є членами НАТО.

Тепер я розумію, що існує угода між США, Великою Британією, Францією та ще кількома державами. Для того, щоб будь-яка країна дозволила використання своїх далекобійних ракет вглиб Росії, має бути домовленість між усіма. І це пов'язано з ризиком ескалації. Мені це не подобається, але я розумію з політичного погляду, чому це делікатна тема.

Чи відчуваєте ви, що уряд Великої Британії готовий до такого рішення самостійно, якщо це було б можливим? Розумію, що не вдасться ухвалити таке рішення без погодження з іншими союзниками. Але чи відчуваєте ви політичну волю Лондона таки зробити це?

Не думаю. І це не пов'язано з браком підтримки України. Дозвольте мені пояснити. Після ковіду країна витратила багато грошей на утримання людей на робочих місцях. Потім у нас була енергетична криза. А на початку війни в Україні Велика Британія мала найбільші запозичення з часів багатьох поколінь.

Попри великі фінансові проблеми всередині країни, Велика Британія виділяє значні суми грошей та військову підтримку України, розуміючи, що ця підтримка є надзвичайно важливою. Велика Британія абсолютно віддана тому, щоб робити все можливе для допомоги Україні.

Але це не єдиний пріоритет для британського уряду. Він також повинен забезпечити захист своєї країни та не допустити поширення загрози з боку Росії. Я вважаю, що НАТО є ключовою частиною цього, тому ми також маємо виконувати свою роль разом з нашими союзниками з Альянсу.

Я думаю, що Велика Британія проявила себе дуже рішуче, адже західні країни не хотіли надавати танки. Вони вважали це дуже провокаційним. Тодішній британський прем'єр вирішив, що треба взяти на себе ініціативу. Україні надали танки Challenger 2, і незабаром Європа долучилася з танками Leopard 2, а США також пішли за їхнім прикладом.

Велика Британія надала ракети Storm Shadow. Вона була першою, хто їх надав. Впевнений, що Велика Британія завжди буде одним із лідерів підтримки України, активно долучаючись і зберігаючи позитивний підхід до цього.

Але знову ж таки, ми маємо діяти обережно. Я впевнений, що Велика Британія зробить усе можливе, щоб надати Україні необхідну зброю та зняти будь-які обмеження на її використання так, як цього бажає президент Зеленський.

Наскільки точними є ракети Storm Shadow

Один західний посадовець сказав The Guardian, що може бути інша причина, чому Захід не поспішає дозволити Україні завдавати ударів вглиб Росії. За його словами, крилаті ракети Storm Shadow можуть бути недостатньо точними для ударів на далекі відстані, що може призвести до небезпечних наслідків для цивільного населення. Яка ваша думка щодо точності Storm Shadow? Чи можуть вони вражати віддалені цілі й не завдати шкоди мирному населенню?

Я добре обізнаний з ракетами Storm Shadow, і, думаю, є ризик того, що ми упускаємо деякі деталі. Одна з них – це те, що Україна вже використовує ракети Storm Shadow, і вони виявилися дуже, дуже ефективними. Ваші військові точно знають, наскільки ці ракети точні та неймовірно ефективні. Той факт, що вони мають дальню дію, ніяк не впливає на їхню точність.

Ракета має велику кількість пального, що дозволяє їй долати великі відстані, але коли вона наближається до цілі, то прямує за чітко вказаною програмою, щоб знайти та вразити свою ціль. Єдине, на що потрібно зважати, це те, що ракетам Storm Shadow вже 30 років.

Росія натомість дуже ефективно почала глушити сигнали GPS та інших засобів, що ускладнює визначення остаточної траєкторії ракетами й точне враження цілі. А якщо почати вражати цілі глибоко в Росії, то слід розуміти, що їх дуже добре захищають.

Якщо в широкій зоні глушать GPS, це може завадити ракетам точно наводитися в останні етапи польоту. Відповідно, в таких умовах вони можуть не вразити ціль. Сучасні технології, особливо останніх 10 років, пропонують різні способи уникати глушіння та зменшити вплив ворожого РЕБ. Але моделі Storm Shadow, які, як я розумію, є в України, ймовірно, не мають цих сучасних можливостей.

Хоча це не означає, що вони не точні чи не мають великої дальності. Це лише означає, що спектр російських оборонних можливостей може якось вплинути на остаточне наведення ракети на ціль.

Ракета Storm Shadow / Getty Images

Через Путіна у Росії зменшуються можливості захистити себе

Президент України Володимир Зеленський заявив, що Росія розмістила свої системи ППО лише в Москві, Санкт-Петербурзі та поблизу приватних резиденцій Владіміра Путіна. Чи означає це, що їхні військові об'єкти можуть бути вразливими для дальніх ударів ракетами Storm Shadow?

Так, я думаю, що ми повинні бути обережними щодо цього. Storm Shadow, наскільки я розумію, має радіус дії менше, ніж 200 миль. Росія – дуже велика країна, тому потрібно бути обережними: Storm Shadow не може вразити будь-яку ціль в будь-якому місці Росії.

По-друге, Росія така велика країна, що чим більше зенітних систем витрачається на захист однієї особи – Путіна – тим менше залишається для захисту стратегічних об'єктів по всій країні.

Одна з найцікавіших особливостей використання далекобійної зброї полягає в тому, що до її застосування більшість росіян просто жили своїм звичайним життям і вірили тому, про що читали в медіа, не усвідомлювали, що війна відбувається в Україні.

Далекобійні ракети та ефективне використання дронів Україною зробили те, що війна перейшла на російську територію, дійшла до Москви. Можливо, це не завдало значної шкоди, але суть не в цьому. Це означає, що Москва усвідомлює, що веде війну.

Окрім того, Україна дуже ефективно використовує дрони для ураження нафтової інфраструктури Росії. Нафта і газ – це основні джерела доходів Росії, які фінансують її військові дії. Україна дуже успішно націлюється на ці об'єкти.

Наскільки мені відомо, об'єкти в Ростові були вражені близько тижня тому й дуже довго горіли. Це ефективна стратегія, яку Україна реалізує надзвичайно успішно.

Що може змінити хід війни

Чи можливо Україні виграти цю війну без рішення західних країн дозволити Україні завдавати ще більших ударів вглиб Росії далекобійними крилатими ракетами, такими як Storm Shadow чи навіть JASSM для літаків F-16?

Ну що ж, тут я б запитав вас, що ви маєте на увазі під перемогою. Минуло два з половиною роки. Як військовий, я не вважаю, що будь-хто, Україна чи Росія, зможе виграти в цій ситуації. Мільйони людей були змушені тікати, сотні тисяч загинули, міста зруйновані – все це заради чого?

Путін, ймовірно, думав, що може просто зайти в Україну та захопити її. Як він помилявся… Питання зараз не в тому, хто переможе, а в тому, як все це закінчиться. І це те, що Україна має вирішити. Звільнити всю територію буде дуже і дуже складно з різних причин. Але якщо Україна прагне цього, їй знадобиться значна підтримка з боку Заходу.

Ось моє застереження: у 2022 році Україна вибила російські сили з Харківської області й сказала: "Дайте нам зброю, і весняний наступ дозволить нам перемогти Росію". Захід надавав величезну кількість зброї, танків, озброєнь тощо. Але той весняний наступ не спрацював.

Захід не має необмежених запасів зброї. Навіть якби вся необхідна зброя надійшла, Україні бракує солдатів і ресурсів, доводиться шукати нові сили та залучати більше людей для боротьби на передовій. Чим більше людей залучається до війни, тим гіршим стає їхнє навчання, і це лише ускладнює ситуацію.

Тож я не впевнений, як мала б виглядати перемога. Я думаю, що на якомусь етапі потрібно досягти миру. І тоді постає питання: як забезпечити безпеку України та її процвітання в майбутньому? Я впевнений, що Захід зробить усе можливе, аби допомогти в обох цих питаннях.

Однак Україна успішно знайшла достатньо резервів для проведення операції вглиб Росії до Курської області. Багато західних експертів не очікували, що Україна знайде резерви для цієї операції. Чи вважаєте ви військові операції на російській території новим центром тяжіння війни?

Мені подобається термін "центр тяжіння". Я завжди шукаю, де він є. Вважаю, що один із центрів тяжіння – це підтримка Путіна, яка тримає його в Кремлі. Я не маю на увазі російський народ, а те, що російські олігархи та люди при владі, ймовірно, підтримують війну, вірячи, що якщо Росія захопить Україну та почне відновлювати Радянський Союз, це нібито стане початком чогось великого.

Сталося зовсім протилежне. Путін заявив, що хоче зупинити розширення НАТО. Але НАТО розширилося. Він хоче зробити Росію знову великою. Але Росія виявилася дуже, дуже блідою тінню самої себе. А Путіну тепер озвучили обвинувачення в Міжнародному кримінальному суді, а на олігархів накладено санкції.

Вони не можуть подорожувати на Захід, не можуть там відпочивати, не можуть насолоджуватися життям за кордоном. Я вважаю, що одним із центрів тяжіння є олігархи. Якщо вони вирішать, що з них досить, тоді Росія може дуже швидко пережити шокові зміни й змінити керівництво.

Іншим центром тяжіння, як я підозрюю, є Крим. Він є своєрідною перлиною "корони" Путіна з усіх історичних причин, а також через глибоководний порт Севастополя. Україні потрібно буде знайти спосіб вплинути на Чорноморський флот Росії. Вона вже робить це досить ефективно.

Українці також повинні показати, що можуть відрізати Кримський міст. Вони робили це в минулому. Їм також потрібно буде продемонструвати, що вони здатні його знищити. Вони вже пробували це робити. І я вважаю, що це ще один цікавий центр тяжіння, адже якщо поставити цей міст під загрозу, то Путін може задуматися про доцільність війни. Навіть якщо Путін захопить Донбас, але втратить Крим, це, безсумнівно, буде для нього поразкою.

Чи може Білорусь вступити у війну

Міністерство закордонних справ України повідомило, що Білорусь нарощує війська та резерви біля кордону. Які шанси у будь-якої наступальної операції з боку Білорусі? Чи може режим Алєксандра Лукашенка зараз вступити у війну в Україні?

Чесно кажучи, підозрюю, що на це питання ви зможете відповісти краще, ніж я. Я вважаю, що Лукашенко – це останній європейський диктатор. Він при владі, але люди його скоріше терплять, ніж підтримують.

На початку цієї війни Путін розгорнув російські сили в Білорусі, і були припущення, що вони можуть перейти кордон разом із білоруськими військами. Але, наскільки я розумію, білоруські військові заявили, що це не їхня війна, і не захотіли втручатися.

Якщо на них натиснуть, це може призвести до повалення самого режиму Лукашенка. Він відчайдушно намагається підтримувати Путіна, але навряд чи їхні сили перетнуть кордон, адже це, ймовірно, означало б кінець президентства Лукашенка.

Як розвиватимуться бої в Курській області

Чого ви очікуєте від ситуації в Курській області у найближчі декілька тижнів?

На жаль, ми не знаємо, що саме президент Зеленський і військові командири прагнуть досягти. Варто зазначити, що вони чітко дали зрозуміти, що не мають наміру утримувати російську територію. Вони підірвали три мости через річку Сейм. Якби був намір просуватися далі, їм, напевно, знадобилися б ці мости. Схоже, що ЗСУ ускладнюють Росії можливість відбити їх наступ.

Але відверто кажучи, один з варіантів для Путіна полягає в тому, щоб наразі просто ігнорувати це, обмежити ситуацію, не дозволяти ЗСУ просуватися далі, зосередити військові зусилля Росії на захопленні тієї частини Донбасу, яка ще не під їх контролем. А вже потім підійти до моменту переговорів і розв'язати питання Курщини на наступних етапах.

З військового погляду, ця операція може виглядати ризиковано. З політичного – це може виявитися справжнім шедевром з боку президента Зеленського. Але поки що рано підбивати підсумки. Я впевнений, що військові історики напишуть про це книжки, коли війна закінчиться.